Автономне опалення – «рай» для обраних?

  • Алла Зейферт
  • watch_later 11 травня 2014, 22:42

  • visibility 298 переглядів

– Милий, скажи мені щось тепле.

 

– Батарея!

 

Цей старий анекдот втратив свою актуальність, принаймні для багатьох жителів Кіровограда, в квартирах яких регулярно збирають пил батареї центрального опалення.

Старі добрі секційні або ж панельні сталеві радіатори, які відносяться до застарілих систем опалення та за кордоном давно не застосовуються, не виконують своїх функцій. Якщо зима видалася теплою і надворі немає морозів – вони розпечені. Тільки-но вдаряють холоди – майже все тепло губиться на півдорозі до абонентів через діряві труби та давно зношену ізоляцію. Це пояснюється ще й тим, що такі батареї віддають повітрю лише 20% тепла конвекцією, швидко з’їдаються корозією і це суттєво зменшує тепловіддачу. На додачу вони ще й несуть пряму небезпеку — старі радіатори часто розриває під тиском.

І ось для кіровоградців, які вже давно звикли вирішувати житлово-комунальні проблеми самотужки, постало питання обігріву помешкань.

Виявляється, попри переважання недоліків системи, центральне опалення — задоволення не з дешевих. Наприклад, загальнодоступна таблиця нарахувань одного з міських теплових підприємств майже весь опалювальний сезон показувала тариф у 7 грн. 51 коп. за квадратний метр житлової площі. Виходить, за просту малосімейну квартирку площею 27 квадратних метрів щомісяця потрібно було сплатити близько 200 грн., за середньостатистичну «однушку» площею 36 квадратних метрів — 270, власники трикімнатних «апартаментів» площею близько 60 «квадратів» викладали 450. І це лише за тепло. Анонсоване підняття тарифів на 40 відсотків восени цього року спорожнить кишені багатьох, хто не бажає ходити по квартирі взимку в шубах та підривати здоров’я своїх дітей. Не дивно, що із суттєвим зростанням цін на газ, і, відповідно, на тепло, наступного сезону багато абонентів тепломереж захочуть зекономити.

Які ж варіанти постають перед охочими обігріти власне житло? У дозвільному центрі Кіровоградської міської ради ввічливо пояснили, що таких є два — встановити газове або електричне стаціонарне опалення. Перше, що потрібно зробити, це дізнатися, чи є можливість у вашому будинку прокладання тих чи інших опалювальних мереж. Виявляється, є перелік будинків, в яких заборонено встановлювати електричне опалення через пожежну небезпеку чи інші технічні причини, а можна лише газове. Є й такі, де заборонене газове опалення, а в деяких взагалі перехід на альтернативне тепло неможливий. Якщо вашого будинку немає в таких списках, потрібно піти до міськвиконкому, у дозвільному центрі заповнити бланк заяви — я, мовляв, такий-то, хочу від’єднатися від централізованого опалення і встановити газове або електроопалення. Договір із теплогенеруючим підприємством, який обслуговує ваш район, просто так вам розірвати не вдасться — або встановлюйте стаціонарне (обов’язково стаціонарне!) альтернативне опалення, або користуйтеся чинною послугою. Кожен абонент централізованого опалення — на вагу (і за ціною) золота, тому не розраховуйте на те, що вам вдасться легко перейти на автономне.

Після того, як ваш бланк-заяву підпише начальник ЖЕКу, який обслуговує ваш район, або голова ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків), у дозвільному центрі вам видадуть перелік підприємств, які мають дозволи на встановлення відповідного обладнання та виготовлення документації на нього. Ви звертаєтесь до одного з них, і спеціаліст виїде до вас додому, розповість, де краще встановити теплові точки залежно від площі помешкання та деяких технічних факторів, розрахує вартість. До речі, перш ніж обрати вид альтернативного опалення, потрібно знати, що газове коштує набагато дорожче при встановленні, ніж електричне, але дешевше при експлуатації, і навпаки. Наприклад, встановлення газової автономки обійдеться в середньому в 16 — 18 тисяч гривень (залежно від опалювальної площі), але за місяць при нормальній потребі в обігріві ви сплатите всього 100 — 150 гривень. Електричні панелі встановити ж дешевше – загалом близько 5 — 6 тисяч гривень, але з урахуванням усіх потреб в електроенергії коштуватиме таке тепло дорого.

Після того, як ви визначились із видом опалення, компанія з його встановлення займеться цим впритул — часто від замовника потрібні лише гроші та копія паспорта. Але це при умові, якщо ви не бажаєте стояти у чергах і витрачати свій час на виготовлення документів. Коштуватиме це на декілька тисяч гривень дорожче — в «обігрівальних» компаніях вже давно напрацювали схеми, як звільнити замовника від зайвих зусиль. Якщо ж ви маєте час і запас нервів — документи можете виготовляти самі, але ваше бажання зекономити таким чином кошти з великою вірогідністю розіб’ється об довжелезні черги та бюрократичну стіну. Із нею ж ви зіткнетесь і тоді, якщо ваш будинок є у вищезазначених списках «Ікс». У такому разі начальник ЖЕКу не підпише вашу заяву, «бо не можна, ми відповідальні за пожежну безпеку, встановлюйте газове – нічого, що у вас немає на це грошей, зате у вашому будинку дозволено…» Тоді у вас залишиться два варіанти — збирати кошти на дорожче опалення, або ж й надалі щозими справно вписувати в абонентну книжку все більші суми за холодні батареї.

keyboard_arrow_upkeyboard_arrow_down