Де ділося кіровоградське золото

  • Редакція Точки Доступу
  • watch_later 29 жовтня 2015, 04:04

  • visibility 933 перегляда

Україна пережила три «золоті лихоманки», але жодна з них не принесла користі державі: чиновники "пиляли" бюджетні кошти, але здобиччю жовтого металу майже не займалися. Тим часом, в українській землі золота більш ніж на $ 90 млрд при поточних цінах, а єдина компанія, здатна його добувати, досі контролюється «сім'єю» Януковича.

Про це йдеться в розслідуванні УНІАН.

В Україні золотодобування завжди закінчувалася на старті. Справа в тому, що жодна влада протягом 24 років незалежності не займалася цим питання всерйоз, а якщо і вкладала гроші в «золоте справа», то «дивіденди» діставалися аж ніяк не державній скарбниці. Держкошти йшли в кишеню купці наближених до верхів пройдисвітів, які, під виглядом золотодобування, проводили махінації з держактивами, поповнюючи виключно власні засіки. Мабуть, тому всі документи про золотодобування, про причетних до цього процесу компаніях, у тому числі, державних, досі зберігаються під сімома замками. З таким станом речей ми зіткнулися, готуючи публікацію. Але це не змогло перешкодити хоч трохи розібратися в ситуації з українським Клондайком.

Геологорозвідувальні роботи з виявлення золотоносних родовищ на території України вперше були проведені в 60-х роках минулого століття, хоча добувався Аурум, 79-ий елемент таблиці Менделєєва, з надр нашої країни ще в середньовіччі. За результатами розвідки геологів, рупор Комуністичної партії - ТАСС повідомив світові про феноменальне відкриття: запаси золота в Придніпров'ї перевищують рівень запасів на Клондайку. З посиланням на іноземних експертів, радянські ЗМІ тоді писали, що за кількістю природних запасів золота Україна поступається лише Південно-Африканській Республіці. Хоч «поради» і любили прикрасити дійсність в піку Заходу, тим не менш, фахівці в ті роки прогнозували непогані перспективи - видобуток золота в Україні може скласти більше 1 тонни на рік. Але керівництво СРСР розробкою українських родовищ не зацікавилася. Тоді ставка робилася на промисловий видобуток дорогоцінного металу на Уралі, Далекому Сході, в Сибіру, ​​а також у республіках Середньої Азії, зокрема, в Узбекистані.

Справа в тому, що в Україні золото - рудне, його видобуток передбачає великі витрати, переклад чималих за площею земель під видобуток, до того ж, в копієчку обійшлося б будівництво нових збагачувальних комбінатів. І ще один аспект - екологічний. Витяг українського золота з породи в повному обсязі можливе лише ціанідні способом, а це означає забруднення навколишнього середовища. У ті часи радянські ЗМІ останню причину відмови від розробки українських родовищ золота називали першорядною. Але західні ЗМІ писали про інше - СРСР не став займатися українським золотом через те, що золотоносні пласти знаходяться поблизу меж територій, контрольованих НАТО (Туреччина, Греція) - мовляв, у разі війни, бояться втратити вкладення і надати ворогам налагоджену золоту індустрію. Складно судити про те, наскільки ця версія справедливою, однак, у підсумку, всі документи СРСР про українське золото були засекречені.

А з приходом до влади «реформатора» Горбачова ситуація змінилася. Захід уже не був найлютішим ворогом СРСР і рухи тіла по розробці «прикордонних» українських золотих родовищ стали активізуватися. Пішли легким шляхом - наприкінці 80-х СРСР вів активну розробку уранових родовищ в Кіровоградській області. Тоді геологам дозволили зайнятися і розвідкою золотоносних жил - так би мовити, одним пострілом убити двох зайців. Аерозйомки підтвердили великі запаси золота на Клинцовському родовищі (Кіровоградська область). Потім велася розвідка і в інших регіонах нашої країни. Але незабаром СРСР розпався.

Спалах «золотої лихоманки» сталася в Україні з набуттям незалежності. До того часу були попередньо розвідані 236 родовищ золота, з яких 10 - із запасами в розмірі 80-135 тонн з вмістом золота 3-12 грамів на тонну руди (життєздатними є родовища з вмістом від 5 г / т). Найбільш перспективні - у Закарпатській, Кіровоградській, Одеській та Дніпропетровській областях (Мужіївське, Сергіївське, Сауляк, Балка Широка, Юр'ївське, Клинцівське, Золота Балка, Майське).

У грудні 1991 року президія Верховної Ради України прийняв постанову «Про створення запасу дорогоцінних металів і каменів в Україні», згідно з яким вже в 1992 році повинна була бути забезпечена видобуток та промислова переробка золота. У 1992 році в той час президент країни Леонід Кравчук на економічному форумі в Давосі заявив, що найближчим часом Україна увійде до світової клуб золотодобувних країн і стане лідером з видобутку золота в Європі, добуваючи щорічно 4-5 тонн. На той момент у всій Європі добували 15 тонн жовтого металу на рік. За планами керівництва України, про обсяги в 4-5 тонн видобутку власного золота в рік мали відзвітувати вже в 1996 році, а ще через 8 - 9 років - планували видобувати по 25 тонн щорічно.

У 1992 році в Кіровоградській області навіть провели перший в Україні показовий конкурс з видобутку золота, які раніше проводилися тільки в Каліфорнії і Шотландії. На «золоті» змагання були запрошені старателі з усіх країн СНД. Переможцем став учасник з Магадана.

Після цих дій і заяв верхів в Україні розпочався «золотий бум» - геологи щосили вели розвідувальні роботи, готувалися нацпограмми і розраховувалися бюджетні кошти під них. Правда, тільки в 1996 році, вже в години правління Леоніда Кучми, підрахунки і розробки держчиновником завершилися. Їх результатом стало затвердження програми «Золото України» на 1996-2005 роки, в яку були включені 7 найбільш перспективних родовищ. У цьому ж році під держпрограму була створена компанія «Укрзолото».

І почалася гонка між здобувачами. Кожен з них намагався вийти на лідерську позицію, щоб відхопити побільше шматок ласого пирога бюджетних коштів. Основні суперники - вже відкриті і готові до розробки Клинцовське (в Кіровоградській області) і Мужіївське (у Закарпатській області) родовища. Тоді бій виграли кіровоградські геологи, точніше, Черкаська геолого-розвідувальна експедиція, яка почала дослідне буріння на Клинцовському родовищі.

Це родовище спочатку вважали перспективніше закарпатського. Як відомо, технології збагачення золотоносного концентрату і витягання радіоактивних елементів з уранової руди - схожі. А саме на Кіровоградщині добувалася вся уранова руда України. Перероблялася вона на Східному ГЗК. Після розпаду Союзу урановий флагман частково простоював, тому його вирішили перепрофілювати. Тобто, на базі уранової «кузні» вирішили створити «золотий цех» України.

Влітку 1995 року цю ідею підтримав Леонід Кучма, відвідавши будівництво рудника під Кіровоградом. Саме там, розбивши 40-метровий шурф і побудувавши підручний збагачувальний цех, золотовидобувники трохи менш ніж за 2 роки переробили декілька тонн концентрату для отримання 1 кг золота. Напівфабрикат вивезли на афінаж (металургійний процес одержання високочистих благородних металів шляхом відділення від них забруднюючих домішок, один з видів рафінування металів) до Севастополя, де з дорогоцінного металу виготовили тризуб. Він ліг в 1997 році на стіл президента Кучми, який порівняв це досягнення з польотом в космос першого українського космонавта Леоніда Каденюка і перемогами українських вчених з освоєння Антарктиди.

На цьому бурхлива епопея з видобутку золота і закінчилася. Згідно з офіційними повідомленнями, через брак коштів і неефективної роботи компанія «Укрзолото», трохи більше ніж через рік після створення, була ліквідована. Але вже в 1998 році Кабмін створив ДАК «Українські поліметали», як правонаступника ліквідованої компанії «Укрзолото».

Тепер ставка робилася на Мужіївське родовище. Кіровоградське було законсервовано, а потім - розграбовано. Керівником новоствореної компанії став Олександр Притика, який раніше був головою правління Української інноваційної фінансової компанії, яка брала участь у створенні СП «Закарпатполіметали» для експлуатації Мужіївського родовища. До статутного фонду «Українські поліметали» потрапила вся геологічна інформація про золотоносних родовищах України, а також держпакети акцій ГЗК - Марганецького (25% + 1 акція), Межиріченський (75%), Орджонікідзевського (25% + 1), Вільногірського (100%) , Полтавського (25% + 1), Іршанського (100%), державні частки підприємств ювелірної галузі - заводи «Ізумруд», Львівський державний ювелірний завод, «Кристал», «Рокитне-Смарагд», «Укрбурштин», «Бурштин», підприємств «Закарпатполіметали» (96,48%), «Бурштиновая шахта» (100%), «Ірша-Ільменіт» (48,87%), «Валки-Ільменіт» (25%). Власники ДАК «Українські поліметали» - 71,97% акцій Мінпромполітики, 25,95% - Фонд держмайна, 2,08% - Мінфін.

Основні родовища, що входять у відання ДАК «Українські поліметали»: «Мужіївське» (Берегівський район Закарпатської області), «Сергіївське» (Дніпропетровська область, вважається одним з найперспективніших в країні, прогнозні ресурси - не менше 156 тонн, зміст - 6,94 г / т), «Балка Золота» (родовище-супутник Сергіївської, глибина залягання металу - 40 метрів, присутній розсипне золото, зміст - 5 г / т, запаси оцінюються від 15 до 50 тонн), «Балка Широка» ( Дніпропетровська область, прогнозні ресурси - 130 тонн, зміст - 7,15 г / т), «Майське» (Одеська область, прогнозні ресурси - не менше 150 тонн, зміст - 7,63 г / т, прокладений шахтний стовбур, проектна глибина - 420 метрів), «Клинцовське» (Кіровоградська область, прогнозні ресурси - 52 тонни, зміст - 6.4 г / т, закладений шахтний комплекс, за геологічною будовою не має світових аналогів), «Юріївське» (Кіровоградська область, прогнозні ресурси - 145 тонн, зміст - 8,23 г / т, золото високопробне 960-990 проби).

Російські мародери

Вже після помаранчевої революції ЗМІ активно писали, що появі «Українських поліметалів» ми зобов'язані Росії. Фактично, компанією управляла так звана «Лужниковська угруповання» (Михайло Воєводін, Олександр Бабаков, Євгеній Гінер, Володимир Гладков, Костянтин Гладков і Максим Курочкін, убитий в Києві в 2007 році). Вихідці з цього ОЗУ досі при владі в Російській Федерації. Так от, ця «команда» нібито дуже швидко знайшла вихід на «верхи» в Києві та заручилася їхньою підтримкою.

Але тільки замість видобутку золота «менеджмент» пиляв потоки держкоштів, які виділялися на будівництво Мужіївського золоторудника та збагачувальної фабрики, активно експлуатували ГЗК, потужності з грануванню алмазів і видобутку бурштину. А от золото практично не видобувалося: у 1999 році свої перемоги «золотовидобувники» продемонстрували Леоніду Кучмі (він особисто приїжджав на «виплавку» першого 12 кілограмового злитка, який потім був переданий в Національний банк), але ЗМІ, з посиланням на джерела, близькі до процесу створення першого злитка з руди Мужіївського родовища, писали, що в реальності його походження було «ломовим», з домішкою дорогоцінного металу із військової, космічної, електронної продукції. Ця показуха була придумана «лужніковськими» для задоволення амбіцій Кучми, який потім всіляко допомагав «українським золотовидобувачам».

Кучмі обіцяли, що вже в 2000 році буде видобута перша тонна вітчизняного золота. Але плани ділків змінилися - друга черга Мужіївського золоторудника так і не була добудована (друга черга повинна була вивести видобуток українського золота до 300 кг на рік). При цьому екологічна шкода регіону було завдано величезних розмірів, ситуацію і зараз не вдається виправити.

Всього «Українські поліметали» в 1999 році добули 23,8 кілограма золота, в 2000-му - 134,8 (замість обіцяної тонни), 2001-му - 69,2, 2002-му - 18 кілограмів.

Основна версія тодішніх «золотошукачів» відносно невиконання задуманого - недостатнє фінансування при трудомісткою видобутку. Але про доходи від управління держактивами, які обчислювалися сотнями мільйонів доларів, вони замовчували.

Золото Ющенко

Все змінилося з приходом до влади Віктора Ющенка - плани «лужніковських» помінялися. «Закарпатьеполіметалли», яке вело розробку Мужіївського родовища, в грудні 2006 року зупинило свою діяльність. По суті, це означало «заморозку» золотодобування в Україні. Правда, процес ліквідації підприємства затягнувся і лише в червні 2008 року господарський суд Закарпатської області виніс рішення про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства. Справа не завершено донині. За цей час пейзаж на закарпатських золотих копальнях став ідентичним клінцевскому - обладнання розграбовано, відвали заростають бур'яном, шахта затоплена.

У вересні 2008 року Мінприроди своїм наказом позбавило «Закарпатполіметали» спеціального дозволу на експлуатацію золотополіметалевим руд Мужіївського родовища. Патруль «лужніковськими» і контроль над ГЗК. Алмазогранільние активи компанії були передані в управління Мінпромполітики. Бурштиновий і золотодобувний сегменти, а також майнові та інтелектуальні права компанії на геологічну інформацію про всі розвідані українських родовищах золота, вирішили передати новоствореному Госкомнедрапользованія України. Титанові активи перейшли в оренду компанії «Кримський Титан» (власник - опальний олігарх Дмитро Фірташ). 27 травня 2008 глава Мінпромполітики Володимир Новицький підписав наказ про ліквідацію ДАК «Українські поліметали» у зв'язку з неефективністю роботи.

Ющенко видав Указ «Про організаційне забезпечення розвитку золотодобувної галузі, виробництва і використання рідкісних металів і дорогоцінного каміння» під грифом «для службового користування». Про що йшла мова в документі - досі залишається таємницею. Але певні дії в «золотий» сфері все-таки були: навіть іноземні інвестори заходили на український ринок золотодобування, але от тільки про результати досі нічого не відомо.

На початку квітня 2010 року Supatcha Resources Inc. (Денвер, штат Колорадо, США) за 7500000 доларів придбала 90% Poltavas Capital Management Ltd. (Британські Віргінські о-ви), що володіє українською компанією «Золоті ворота», яка мала у своєму розпорядженні ліцензіями на розробку Барлевського і Виноградівського родовищ (Закарпатська обл.).

29 вересня 2010 Supatcha Resources Inc. підписала договір з компанією Derzhnagldo Polymetalsпо придбанню 98% золотої копальні «Майське» в Одеській області за 3500000 доларів.

У вересні 2011 року компанія ТОВ «Донецький Кряж» (100% належить австралійської компанії Lugansk Gold) почала будівництво Бобриковского збагачувальної фабрики, яке повинно було завершитися до кінця 2012-го. ТОВ "Донецький кряж" створено в 1997 році. До 2001 року на Бобриковского родовищі здійснювався видобуток і відвантаження золотовмісної руди, яка доставлялася на Придніпровський хімічний завод, де методом ціанування з неї витягалося золото. В цілому було поставлено 10 тис. Тонн руди, з якої вдалося добути близько 40 кг золота. Lugansk Gold придбала 74% "Донецький кряж" у лютому 2008 року за $ 0225000, а в листопаді 2010-го викупила решту 26%.

У грудні 2011 року Supatcha Resources Inc. оголосила про покупку 50% родовища «Балка Широка» за 2 млн доларів, оплата повинна була здійснитися протягом наступних чотирьох років.

3 грудня 2011 концерн «Південьруда» отримав дозвіл від Дніпропетровської обласної ради на геологічне вивчення породи і розробку родовища «Золота Балка».

У 2012 році канадська видобувна компанія ValGold Resources Ltd. (Ванкувер) висловила намір придбати ліцензію на розробку золоторудного копальні Мужієво в Закарпатській області.

В цілому, підсумок двох «золотих лихоманок» зводиться до наступного: в період з 1997 по 2006 рік в Україні було видобуто понад 800 кг золота.