Діти у захваті: як на Кіровоградщині відпочивали та вчилися на «Диких кабанах» (ФОТО)

  • Сергій Копотієнко
  • watch_later 8 серпня 2016, 20:00

  • visibility 298 переглядів
  • thumb_up 1 лайк

Повідомлення у ВК: «Ми вже вдома, у Малині!» – і прикріплене фото на фоні будинку. А потім ще одне, але вже у ФБ: «Харків доїхав, дякуємо за гостинність!» А за ними чати, дзвінки, обмін враженнями і плани на майбутнє. Так завершилася патріотично-вишкільна таборівка під загрозливою назвою «Дикі кабани».

Шість днів діти та юнацтво Кропивницького коша УДЮТ «Січ» провели в Іванівському урочищі Новоукраїнського району Кіровоградської області. Шість днів спілкування, навчання, вишколу, гутірок, тренінгів, майстерок, театралізацій, співів біля вечірньої ватри. Шість днів неймовірної роботи і напруження, проте це ще й шість днів незабутнього задоволення. Тридцять дітей під проводом десяти інструкторів вчились основам спілкування і подолання конфліктів, навичкам виживання у лісі, стрільбі з лука, в’язання вузлів; опановували під час невимушених розмов і палких дискусій історичне минуле нашої країни; вчилися брати відповідальність не лише за себе, а й за ближніх.

Участь у таборівці взяли не лише кропивничани – до Іванівки з’їхалися хлопці з Малина, дівчата з Харкова, десантні групи із Компаніївки і Трепівки.

Враження самих учасників таборівки виключно позитивні:

В таборі я був уперше! Мені сподобалося дуже! Для мене все було нове і цікаве! Вражений ходінням по склу, стрільбою з автомату та лука! Дякую організаторам та всім учасникам табору за можливість побувати в ньому! Окреме дякую кухарям за смачну їжу! Дякую за нові враження!!! Ваш друг Арахіс, – пише Дмитро Андрюшков.

Табір, як і завжди, був класним. Я познайомився з новими друзями, побачився зі старими, отримав нові знання та навички (наприклад: стріляти зі зброї, маскуватись, як швидко чистити варені перепелині яйця  тощо), – Олексій Козка.

Чим відрізнялась ця таборівка? Звичайно, новими людьми – дуже багато особистостей, у кожного був свій індивідуальний підхід до різних ситуацій. Але не зважаючи на це, майже усі знаходили спільну мову і допомагали один одному чи то в особистих проблемах, чи таборових.

Я виніс новий досвід, нові духовні істини, політичні переконання і уявлення про зону комфорту:  якщо людина захоче відчувати себе як вдома – не обов'язково чотири стіни, варто лиш бути у тому колі людей, які тобі подобаються, – Владислав Онищенко.

Моя роль як обозного – доглядати за СІЧовим майном та слідкувати за тим, наскільки раціонально використовуються продукти та видавати їх на кухню. Але чомусь вона відійшла на задній план, а в першу чергу я відчував відповідальність за те, щоб подати дітям гарний приклад для наслідування та навчити їх чогось корисного, – Євгеній Бовсуновський.

Табір вчив таборовиків дисципліни, вміння працювати в команді, поважати один одного, допомагати, любити й шанувати природу, дотримуватись графіку та ін.

Він загартував силу волі учасників і вміння постояти один за одного, – Настя Зубарєва.

Тепер я люблю дітей) Люблю всіх вас!) Ви – глибокі, цікаві, ви надихаєте мене, розповідаєте і даєте більше, ніж будь-який пересічний дорослий.

Тепер я люблю співати) Галицький, Веселка, Друг – пєвуни вищого класу! У мене нова улюблена пісня. Тепер я люблю нічні ватри і не спати усю ніч, бо час із вами – неповторний. Тепер я закохана у січові табори ще більше! Не хворійте, сумую за кожним! Ваша Зірка, – такими є  враження студентки 4-го курсу КДПУ імені В.К. Винниченка Пархомчук Діани. Певно, саме такою і має бути педагогічна практика.

Комплексні навчання молоді з двобою зі зброєю та без, з вогневої та вибухо-технічної підготовки провели інструктори ЦОПТ «Цитадель».

Перебуваючи на мирній території, поряд з кваліфікованою підготовкою цивільного населення, оперативно-тактичними тренінгами для представників ЗСУ, МВС, ми не припиняємо своєї боротьби – боротьби за дитячі серця. Одним з головних завдань свого Центру ми визначаємо підготовку молоді до служби в ЗСУ та органах МВС, патріотичне виховання, яке б було наповнене українською національною ідеєю, де б був сформований пантеон визначних діячів, борців за Незалежність нашої держави, очищення від ідеологем тоталітарного минулого, – Олег Ковальчук, інструктор, керівник ЦОТП «Цитадель.

Таборівка «Дикі кабани»... Молода старшина, різнопланові гутірки, впоряд з Ведмедем та Орієм, веселі вечірні ватри, співи та кричалки, що і досі лунають в голові, нові друзі, смачнюча їжа, перепелині яйця, купання, риболовля та перша січова гойдалка. Не було кабанів, зате цілих два Ведмедя та Дельфін. Це те, що залишиться в пам'яті січовиків. А ще на одностроях з'явилася нова відзначка, – замріяно згадує  Олена Шендеровська, кошовий отаман Кропивницького коша і майже без переходу серйозно і по-діловому зазначає, – «Дикі кабани» стали логічним продовженням проекту «Україна – земля героїв», що проходив за активної участі нашої організації на Знам’янщині  у червні 2016 року. Коли робиш достойну справу, завжди знаходяться люди, готові допомагати і підтримувати. Величезний внесок у проведення таборівки своєю присутністю у ролі інструкторів зробили Максим Гуцалюк, Сергій Костенко, Дмитро Семенюк, Наталка Нічишина, Олег Ковальчук. Активно сприяло Онікєєвське лісництво в особі Костянтина Горобця, який організував доставку питної води, турбувався про комфорт і безпеку таборовиків. Завдяки Василеві Шкрібляку, приватному підприємцю із Кропивницького, на одностроях у січовиків з’явились нові відзначки.

Життя січової молоді не обмежується таборами і не закінчується із завершенням туристичного сезону – саме це стверджує один із інструкторів, Сергій Костенко:

Пам'ятайте про те що ми, кошова старшина, інструктори, завжди раді вам допомагати та підтримувати. Ми завжди готові сприяти та допомагати вашому зростанню та розвитку. Якщо в когось якісь складнощі чи ідеї, пропозиції – пишіть, звертайтесь. Те що закінчився табір, не означає, що не буде зустрічей та цікавих подій. Попереду дуже багато чого цікавого!