Грузинські реформи: досвід, який варто перейняти

  • Алла Зейферт
  • watch_later 15 липня 2014, 10:00

  • visibility 78 переглядів

Грузію вважають — і небезпідставно — однією з найбільш дружніх до України держав, а Михаїл Саакашвілі, вже не будучи президентом, як і раніше, охоче ділиться з українцями рецептами революційних перетворень, які пережила ця країна за час його правління. Чи справді так докорінно змінилася ця кавказька держава, й чи можемо ми запровадити в себе хоч частину тамтешніх реформ?

Кавказький Лас-Вегас

Ще з десяток років тому автономна республіка Аджарія в Грузії була депресивним регіоном. Погані дороги, нікудишнє вуличне освітлення, напівзруйновані системи освітлення, водопроводу та каналізації, обшарпані готелі для туристів — картина, до болю знайома жителям Кіровограда. Але буквально за 9 останніх років Аджарія перетворилася на  процвітаючий туристичний центр, який вже називають «Чорноморським Дубаєм» і пророкують йому перспективи «кавказького Лас-Вегаса».

Журналісту Точки доступу пощастило на власні очі переконатися, що титулують цей регіон Грузії не дарма. Разом з групою журналістів, художників та фотографів із Одеси на вантажно-пасажирському паромі «Грейфсвальд» ми відправилися з Іллічівська в Батумі. 48 годин морем — і ось воно, вражаюче узбережжя з 250-метровим хмарочосом, вежею 22-поверхового готелю «Хілтон», міською ратушею з годинником на центральній площі, модернові будівлі п’ятизіркових готелів «Кемпінські», «Холідей інн», «Шератон», «Едісон блу».


Кількість туристів порівняно з дореформеним періодом зросла більше, ніж вдесятеро, і наразі перевищила півтора мільйони чоловік.


Вночі місто стає яскравим, різнобарвним та незабутнім, адже всі архітектурні ансамблі, пам’ятники, скульптури та підсвічуються. Безліч туристів приваблюють «фонтани, що танцюють» — під музичний супровід струмені води з різнобарвним підсвіченням та голограмами викликають вражаючі емоції. Також вночі на березі приходить у рух велетенська композиція з двох фігур: чоловіка і жінки, які символізують вічне прагнення до любові і єднання...

Майже на кожному кварталі йде будівництво: зводяться нові готелі, казино, кафе, ресторани і бари, житлові апартаменти та адміністративні будівлі. Причому кожна будівля відрізняється від іншої своїм архітектурним стилем, новизною. Разом з тим, центр міста зберігає свій історичний вигляд, що склався в кінці ХІХ – початку ХХ століть. Нові будівлі зводяться лише з урахуванням збереження архітектурної цілісності району.

— Батумі продовжує розвиватися і благоустроюватися, — наголошує начальник Департаменту міжнародних зв’язків Аджарії Іраклій Горадзе. — Триває будівництво двох 50-поверхових готельно-житлових комплексів, які повинні розпочати експлуатацію в 2017 році. Кожного сезону відкривається кілька нових готелів. Причому більшість з них мають при собі казино, де туристи з азартом можуть провести вільний час. У більшості країн, прикордонних з Грузією, азартні ігри заборонені, тому до нас охоче приїжджають на відпочинок і розваги гості з Ірану, Іраку, Азербайджану, Туреччини, Вірменії та Ізраїлю. Найзаможніші з них купують тут землю, будинки та квартири з метою вигідного вкладення своїх капіталів. Йдуть переговори з іноземними фірмами про будівництво величезного туристичного центру на місці колишнього радянського танкодрому, який розташований на околиці Батумі поруч з грузино-турецьким кордоном. Обсяг інвестицій у це «диво-місто» може обійтися в кілька мільярдів доларів. Кінця будівельному буму поки не видно. Сьогодні в наших готелях ми можемо розмістити одночасно не більше 10 тисяч чоловік. У розпал сезону місць явно не вистачає — рятує приватний сектор. Власникам таких міні-готелів надано низку пільг, які стимулюють розвиток туристичного бізнесу.

Реформи, що змінили країну

Що ж стало основою такого прогресу та як змінюється життя Батумі і всієї Аджарії?


Тепер для того, щоб відкрити свій бізнес, потрібно всього декілька годин, щоб отримати дозвіл на будівництво — лише один день, якщо це складний архітектурний комплекс — не більше 20 днів.


— До реформ 2005 року наше місто приймало трохи більше 100 тисяч туристів на рік, і то, в основному, в приватному секторі, — розповідає Іраклій Горадзе. — У міській скарбниці грошей майже не було. Інфраструктура — дороги, каналізації, водопровід, електропостачання — була напівзруйнована, більшість наших готелів і пансіонатів не відповідали сучасним вимогам туристів. Антикорупційні та економічні реформи, що проводяться досить жорстко і швидко, відразу змусили всіх мислити і діяти по всій країні. З одного боку, система прозорих відносин та діловодства, значне спрощення податкової системи, створення „єдиного вікна” при реєстрації бізнесу, „бізнес-інкубаторів” для нових підприємців відразу створили сприятливі умови для ведення бізнесу, стимулювали ділову активність у всіх сферах життя. З іншого боку, скасовувалися бюрократичні структури, а чиновникам, які залишилися, суттєво підвищили зарплати. До управління країною та її регіонами прийшли, в основному, молоді люди, які здобули освіту не лише в Грузії, а й за кордоном. Вони не обтяжені вантажем корупційних зв’язків і застарілих догм, вони мислять патріотично і по-сучасному.

За словами Іраклія Горадзе, тепер для того, щоб відкрити свій бізнес, потрібно всього декілька годин, щоб отримати дозвіл на будівництво — лише один день, якщо це складний архітектурний комплекс — не більше 20 днів. Кілька десятків різних податків замінили всього шістьма, зрозумілими за своєю суттю навіть бізнесменам. Спрощена система оподаткування, прозорість і відкритість всіх фінансових операцій, різні пільги для залучення зарубіжних капіталів створили сприятливий інвестиційний клімат в Грузії, і зокрема, для Аджарії. Яскравим свідченням успішності реформ є такі показники: у цілому лише зарубіжні інвестиції в регіоні склали більше одного мільярда доларів.

— З нами почали активно працювати міжнародні фінансові інститути, — продовжує Іраклій Горадзе. — Інвестиції дозволили повністю реконструювати всю міську інфраструктуру, і вже на цій базі розвивати туризм, причому не тільки прибережний, пов’язаний з відпочинком на морі. У гірських районах Аджарії з кожним роком зростає кількість місцевих жителів, які розвивають еко-, етно- і агротуризм. У 100 кілометрах від Батумі поруч з перевалом Годердзи на висоті 2600 метрів закінчується спорудження гірськолижного курорту, який зможе приймати любителів катання з жовтня по квітень. Таким чином, найближчим часом Аджарія стане цілорічним туристичним центром світового рівня.

Грузія — це Європа


Реформи змінили суспільну свідомість.


Іраклій Горадзе зауважує, що співпраця з Україною зростає. Наша країна посідає друге місце в їхньому торговому обороті. Зокрема, крім судноплавної лінії СК «Укрферрі», між Україною і Грузією також діють регулярні авіарейси між Батумі, Києвом, Дніпропетровськом і Одесою. Розширенню і поглибленню контактів сприяє також Програма економічного, науково-технічного та гуманітарного співробітництва між Одеською областю та АР Аджарія. Аналогічну програму наприкінці минулого року підписали і з Дніпропетровською областю.

— Від початку реформ до сьогоднішнього дня нас відокремлює всього 9 років, — зазначає  Іраклій, — порівняно небагато, але ці зміни вже торкнулися суспільної свідомості. Змінюється менталітет аджарців, з’являється більш цивілізоване ставлення до своєї країни, природи, вікових традицій, культури свого народу. Ми всі прекрасно розуміємо, що наша давня культура, традиції гостинності, природні, історичні пам’ятники та пам’ятки є у великій мірі візитною карткою Грузії. Ми пишаємося цим багатством, і з грузинським темпераментом та привітністю радо пропонуємо поділитися ним з усім світом. Особливо активно діє в цьому напрямку наша молодь, яка завдяки реформам отримала можливість на рівних спілкуватися з усім світом, навчатися і працювати в іноземних компаніях. Вони ефективно продовжують свою освіту за кордоном, щоб найкращий досвід передових країн світу впроваджувати в рідній Грузії.

На зворотному шляху з Батумі на борт нашого порома зійшла група літніх людей. Як нам підказали члени екіпажу судна, це були пенсіонери з Нідердандів. Вони привернули нашу увагу тим, що більшість із них, незважаючи на сивину, відрізнялися відмінною виправкою, підтягнутими фігурами і якоюсь внутрішньою бадьорістю.

За допомогою одного з членів нашої групи, який більш-менш знає німецьку мову, ми познайомилися з «шефом» голландської групи Гаррі Тімером та її технічним керівником Адрі де Графом. Пан Тімер до пенсії працював старшим механіком на кораблі, а пан Адрі був начальником в енергетичній компанії.

Виявилось, що їм вже по сімдесят п’ять років, з яких тридцять п’ять вони є членами Загальної голландської організації мандрівників на велосипедах і трейлерах. Ось і зараз на пором повантажили чотири будинки на колесах і п’ятнадцять автомобілів з причепами, на яких група з тридцяти шести голландців подорожує. Примітно, що наймолодшому учаснику вояжу — шістдесят років, а найстаршому — вісімдесят. У них великий досвід подорожей, тому їм нескладно вирушати в далекі поїздки навіть у похилому віці.

Асоціація налічує 3,5 мільйона членів. Вступити в неї можуть не лише пенсіонери, а й усі охочі водії з країни тюльпанів. Дітей і онуків в такі поїздки не беруть.

Представники організації розробляють кілька маршрутів, об’їжджають їх, домовляються з операторами про знижки, а потім пропонують людям тури. Вони обходяться членам клубу значно дешевше, ніж автономним мандрівникам. Наприклад, за двомісячний тур, у який вирушили Гаррі й Адрі зі своїми дружинами, вони заплатили по 3345 євро з кожного. При цьому їх маршрут почався в Австрії, потім через Угорщину вони вирушили в Сербію, Болгарію, проїхали вздовж узбережжя Туреччини до Грузії, поромом — до Іллічівська, а звідти — в Молдавію, Румунію, знову в Угорщину, а завершиться їхній тур у місті Вінц в Австрії.

Взагалі, за словами Гаррі Тімера, для них з дружиною це вже двадцята подорож. За цей час вони об’їздили всю Європу, одного разу були і в Україні. Проїжджали Рівне, Київ, Запоріжжя, Херсон, Одесу, Ялту, Вилкове. Голландцям дуже сподобалася Україна, її природа і різноманітний ландшафт — від рівнин до гір.

Пан Тімер також зазначив, що українці — дуже привітні. Наприклад, коли мандрівники зупиняються випити кави або перекусити в дорозі, наші земляки намагаються знайомитися, бажають всіляко допомогти. Багато розпитують про їх подорожі, запитують, чи можна приєднатися…

***

Дві доби морем — саме така відстань відокремлює Україну від Грузії. Але насправді вона набагато більше: до нинішнього свого стану ця країна йшла майже десятиліття, ми ж — лише на початку цього шляху. Чи наздоженемо?