Кропивницька «зірка» важкої атлетики: як стати чемпіонкою в 17 років (ФОТО, ВІДЕО)

  • Оксана Березовська
  • watch_later 25 травня 2017, 20:00

  • visibility 249 переглядів

На перший погляд 17-річна Ольга Пікаш мало чим відрізняється від інших дівчат свого віку – вона навчається, готується до здачі ЗНО та займається Важкою атлетикою. Однак спорт для неї не просто хобі, а улюблена справа, в якій вона досягла значних успіхів. Ця юна блакитноока дівчина з довгим волоссям та модним манікюром носить титул абсолютної чемпіонки України з важкої атлетики серед кадетів. Точка доступу розпитала Ольгу та її тренера В'ячеслава Жукова про те, чому дівчина обрала саме такий вид спорту, її мету та плани на майбутнє.

Крайнім успіхом спортсменки стала перемога у всеукраїнському турнірі, де вона підтвердила свій статус чемпіонки України серед кадетів у ваговій категорії до 63 кг.


Кор.: На змаганнях у Славутичі ти здобула титул абсолютної чемпіонки України у своїй категорії. Розкажи, чи були якісь труднощі під час змагань або підготовки до них ?

Ольга: Труднощів, як таких, не було, бо я фактично була самою сильною учасницею цих змагань. Мені вдалося показати гарний результат, і це – найголовніше. У цих змаганнях для мене було важливим продемонструвати, на що я здатна, та гарно зарекомендувати себе. Якби я підняла 90/110 (в ривку та поштовху, – Ред.), то  вже поїхала б на турнір серед дорослих, який буде проходити влітку .

Тренер дівчини В’ячеслав Жуков розповів, що труднощі під час виступу все ж були, але загалом результатом своєї вихованки він задоволений.

В’ячеслав: Особисто я задоволений результатами, які показала Ольга, зважаючи на те, що в залі було дуже холодно і виступати було небезпечно – існував високий ризик отримати травму. Єдине, що можливо, хотілось би – трохи більше у ривку, його поки не можемо довести до того рівня, якого необхідно досягнути. Результат все одно вищий попереднього, тому добре, що ми сходинками, поступово йдемо вперед і, я сподіваюсь, досягнемо поставлених цілей. Ці змагання лише один з етапів підготовки – хотілось би потрапити на Олімпійські ігри.


Окрім звання двократної чемпіонки України, Ольга Пікаш встигла стати майстром спорту з важкої атлетики та рекордсменкою країни серед кадетів, встановивши рекорди у ривку та поштовху. Всього цього дівчина досягла за кілька років тренувань.

Кор.: Як ти почала займатися важкою атлетикою?

Ольга: Разом зі мною тут займається Валя Кісіль. Ми з нею раніше жили по сусідству і добре спілкувалися. Вона тоді вже займалася тут, у секції, і весь час говорила, що йде на тренування. Я знала, що вона там штангою займається, але навіть не уявляла, що це за вид спорту. Одного разу Валя запросила мене на змагання сюди, у спортшколу – я прийшла, подивилась і мені дуже сподобалось. Відразу після змагань я зателефонувала мамі та попросилась записатись на секцію, не знаю чому, але мене це дуже зацікавило. Хоча до цього я 4 роки займалась танцями. Але потім полишила їх та стала займатись важкою атлетикою. І от у серпні буде вже 7 років, як я в цьому виді спорту.

Кор.: Як ставляться до такого захоплення твої рідні та близькі, підтримують тебе в цьому?

Ольга: У мене немає батьків, мама померла. Спочатку я була в інтернаті, потім у дитячому будинку, а потім у прийомній родині. Загалом якоїсь суттєвої підтримки і розуміння ні від вихователів, ні від прийомних батьків не було. Вони були зацікавлені, щоб я займалась, але не більше того. Просто вони не розуміли на скільки це складно і важко – думали, це просто якісь вправи та й усе. Хоча прийомні батьки одного разу приходили на змагання, дивились – їм сподобалось, але на цьому все. Просто у них п’ять своїх та семеро прийомних дітей, тому особливої зацікавленості вони не виявляли. Однак для мене це не важливо, мене підтримує мій тренер і дядьки (брати мами, – Ред.) Крім того, я сама собі й опора, і підтримка.

Кор.: Як часто ти тренуєшся?

Ольга: Шість разів на тиждень. Бувають подвійні тренування, у період підготовки до змагань – у понеділок і середу у мене по два заняття. Відпочинок – один день, але я зазвичай ходжу у басейн чи в сауну, на масаж.

Кор.: Що тебе мотивує займатися в такому режимі?

Ольга: Взагалі я займають заради себе. Крім того, я хочу довести мамі, що я достойна, щоб вона мною пишалась. Ну, я думаю вона і так би мною пишалась. Тепер головне – довести, що я можу бути кращою. У моїй сім’ї не було успішних спортсменів, я така одна. Тому я хочу довести самій собі, що можу чогось досягти, і не дарма цим займаюся.

Кор.: Ти живеш у досить напруженому режимі, і поки твої однолітки відпочивають, ти займаєшся. Не виникає іноді бажання просто піти й погуляти з друзями ?

Ольга: Так, таке бажання є, часто, як йду з тренування, хочу піти погуляти. Але я розумію, що мені потрібно відпочивати, щоб зберегти цю енергію та сили для досягнення нових результатів. Зараз вільний час я більше витрачаю на підготовку до ЗНО.

Кор.: А чи є в тебе інші захоплення?

Ольга: Ні, немає. У мене мало часу, після тренування я лише о 9 вечора повертаюся додому, і зазвичай настільки втомлена, що хочу просто відпочити.


Кор.: Минулого року ти вперше взяла участь у європейському чемпіонаті. Які твої враження, чи відчувається різниця між підготовкою українських спортсменів та атлетів з інших країн?

Ольга: Звичайно. Ми років на сто відстаємо від них в усьому. Коли я була в Польщі на європейському чемпіонаті, змагання проводилися у звичайній школі, у звичайному спортивному залі, але він розміром – як вся наша спортшкола. Там є кілька залів. В одному, наприклад, проходили змагання, в іншому – тренувалися спортсмени. Місто, де проходили змагання – Новий Томишль (Польща, – ред.) –невелике, менше за Кропивницький, але там технічне забезпечення набагато краще нашого. Загалом це були мої перші міжнародні змагання, і я дуже задоволена результатом.

Кор.: В таких умовах, як наші, складніше досягати високих результатів?

Ольга: Ну, в нашій країні є гарні зали, де проходять збори – у Конча-Заспі, Кам’янець-Подільському, але особисто для мене це не грає суттєвої ролі, я можу тренуватися і в наших.

Тренер Олі розповідає, що, насправді для досягнення вищих результатів вирішення проблеми фінансування все ж потрібне. Це стосується як технічного покращення залів, так і фінансової підтримки спортсменів для того, щоб вони могли підтримувати режим харчування.

В’ячеслав: Насправді, щоб показувати результати, потрібно застосовувати нові технології, а ми, через відсутність фінансування, займаємося за старими. Плюс потрібне спортивне харчування, яке коштує недешево. Для активно працюючого спортсмена необхідно з'їдати по 500 грам м'яса на день, а враховуючи теперішні ціни, така їжа обходиться дуже дорого. До того ж необхідне спортивне харчування, фармакологія – на це все в місяць потрібно десь 10 тисяч гривень в розрахунку на одну людину.


Так як Оля закінчує школу, наразі її основна увага зосереджена на навчанні та успішному написанні ЗНО. Але, як розповідає дівчина, спорт залишати вона не збирається. 

Кор.: У цьому році ти закінчуєш школу. Куди плануєш іти навчатися і чи збираєшся продовжувати спортивну кар'єру?

Ольга: Так, збираюсь. Після закінчення школи я планую вступити на факультет фізичного виховання нашого педуніверситету, буду навчатися, тренуватися, а в майбутньому, сподіваюсь, і працювати тренером.

Крім того, я мрію взяти участь в Олімпіаді, яка через три роки буде проходити в Токіо. Ми вже готуємось до цього і думаю маємо всі шанси туди потрапити.

У найближчих спортивних планах спортсменки – участь у міжнародному турнірі, який пройде наприкінці червня у Скадовську. Потім, у серпні – в чемпіонаті України серед дорослих. За умови вдалого виступу там можна поїхати на чемпіонат Європи. Ну, а головною метою дівчини є Олімпійські ігри-2020. І, можливо, вже за кілька років юна кропивничанка здобуде новий титул, але вже олімпійської чемпіонки.

Читайте також: Нове життя – у 47: журналістка з Кіровоградщини отримала золото з пауерліфтингу (ФОТО)