«Якби цю п’єсу подивились на Донбасі, такого жаху не було б…»

  • Людмила Макей
  • watch_later 16 жовтня 2014, 11:52

  • visibility 46 переглядів

Головний режисер театру Кропивницького ридав, разом із залом аплодуючи Ларисі Кадровій після її виступу в Кіровограді. Сама ж актриса, зворушена теплим прийомом, від душі дякувала кропивничанам на Хуторі Надія – там, де понад 100 років тому народжувався український професійний театр. Розчулена, вона хотіла знайти дуб, який посадила колись на честь Марка Кропивницького. Не знайшла. Натомість постояла, обійнявши дуби інших корифеїв – Марії Заньковецької та Миколи Садовського.

Це замальовки з Всеукраїнського свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», який проходив на Кіровоградщині вже 44 рік поспіль. Зауважу: при повних аншлагах та незмінних оваціях публіки на обох – великій та малій – сценах. Пригадую ганебний факт кількарічної давнини: на виставі, яку привозили до Кіровограда відомі режисери, глядачів набиралося кілька десятків.

Цього ж разу вільних місць практично не було. У залі сиділи люди різного віку, різних професій та інтересів. Чимало – в інвалідних візках. Були чоловіки у військовій формі – судячи по всьому, учасники АТО.

Шанувальники театру помітили, що проведення «Самоцвітів» цьогоріч відрізнялося від попередніх, роками відпрацьованих сценаріїв: проголосили, відкрили, провели, закрили. Передусім, не було помпезності й надмірного офіціозу.

Відкрила фестиваль без фанфар моно вистава заслуженого артиста України Юрія Жеребцова «Канікули Кропа». Кроп, незважаючи на прозорі аналогії з «укропом» - це не данина моді на «мейд ін Юкрейн». Це скорочене прізвище Марка Кропивницького, чиє ім’я носить наш театр і, власне, на честь якого започатковували на Кіровоградщині «Самоцвіти».

У цьому суто чоловічому спектаклі незримо була присутня постать однієї з найвідоміших жінок ХХ сторіччя Марії Костянтинівни Садовської, котру сучасники знають як Марію Заньковецьку. В 160-ю річницю з дня народження зірки української сцени організатори обрали її символом фестивалю. І відтворили уривки з вистав, у яких колись грала наша видатна землячка.

Що стосується програми «Вересневих самоцвітів», то представлені на обох сценах драматичні твори могли задовольнити будь-який смак. Від класики (Шевченкова «Назар Стодоля» кропивничан та «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького Криворізького театру драми й музкомедії) – і до сучасності. Одеський «Театр на Нежинской» представив «Меню» Марданя, Коломийський театр – «Нічні розваги з молодим Козерогом» Галіна, житомиряни – «Зовсім інші» Авраменка, херсонці – «Продавець дощу» Ричарда Неша. Деякі спектаклі навіть із пікантними кулінарно-еротичними нюансами, які любить публіка.

Шкода, що не приїхав до Кіровограда майстер креативної імпровізації Олег Драч. На його виставу-лекцію, яка мала пройти за участі студентського театру «Резонанс» імені Дейнекіна, продали лише два квитка. Тож імовірну сенсаційну прем’єру просто зняли з афіші.

Зато з виставою Цагарелі "Ханума" приїхав Полтавський академічний театр імені Гоголя. Цікаво, що постановку здійснив Цицино Кобіашвілі, тож розмовляли й співали актори українською мовою з грузинським акцентом. Виглядало забавно.

Як на мене, то заходи загальнодержавного рівня, яким є «Театральні самоцвіти», презентували не лише досягнення українського сучасного театру, а й, на жаль, його численні проблеми. Зокрема, кадрові та матеріальні. Але це вже тема зовсім іншої розмови.

В останній день фестивалю з виставою "Стара жінка висиджує" Тадеуша Ружевича на малій сцені виступала народна артистка України Лариса Кадирова. Зал, включаючи директора Володимир Єфімова та головного режисера Євгена Курмана, ридав і довго аплодував живій легенді українського театру. Приємно, що свій внесок у підготовку до цієї вистави зробила й Точка доступу, надавши газети для оформлення сцени.

Наступного дня театральна спільнота вирушила на Хутір Надія, на закриття «Вересневих самоцвітів». Тут, на території садиби, що належала Іванові Карпенку-Карому (Тобілевичу), пролунав завершальний акорд свята. На закриття прибули нинішні й колишні керівники області (за винятком голови облдержадміністрації Сергія Кузьменка), представники Міністерства культури України, самодіяльні артисти та всі, кому небайдужий світ театру. А також численні народні умільці, які розташувалися просто неба з виставками своїх виробів і майстер-класами. Невимушена атмосфера спонукала людей спілкуватися, переглядати уривки з постановки «Велетень духу» у виконанні акторів театру Кропивницького, прогулюватися по заповідних місцях і просто радіти життю.

Неподалік весела компанія вітала молоду пару, яка приїхала в весільну подорож на Хутір. Хтось із присутніх дотепників сказав:

- А для цих молодих людей спектакль тільки починається…

Втім, хто б там що не казав, а користь від спілкування митців та глядачів безумовна. Про це написала у facebook керівник літературно-драматургічної частини Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Кропивницького Інна Додонова: «24 вересня театр відкрив новий сезон і фестиваль "Вересневі самоцвіти" виставою «Назар Стодоля». Волонтер-патріот із Краматорська, який подивився цю п’єсу, сказав, що якби її бачили люди на Донбасі, то такого жаху не сталося б».

Люди, частіше ходіть до театру!

keyboard_arrow_upkeyboard_arrow_down