Не зважаючи на ювілей, День Конституції так і не став загальнонаціональним святом у його широкому розумінні. І ситуація навряд чи зміниться найближчим часом. Але якщо День незалежності після Революції Гідності ми вважаємо одним із головних свят, то Основному закону в цьому випадку не пощастило.

Можливо, причиною такого прохолодного ставлення є те, що Конституція України так поки що і не стала незмінною константою демократичного суспільства. А як вона може нею стати, коли кожен президент, прийшовши до влади, намагається змінити її під власні потреби, перетягуючи на себе ті чи інші повноваження? Питання, як говориться, риторичне. Та й переважна більшість із президентської п’ятірки давала клятву на вірність Україні, поклавши руку на Пересопницьке Євангеліє, а не Конституцію, таким чином немов натякаючи, що з Богом домовитися можна завжди – статус дозволяє, а от на народ та його права відволікатися не варто.

Та й як святкувати День Конституції, ми не знаємо. Чи не вміємо. Чи не хочемо. Але починається все однаково – з типових поздоровлень голів рай-, обл- та інших адміністрацій на відомчих сайтах та шпальтах газет. Ну, покласти квіти до найближчого пам’ятника, тим чи іншим чином дотичного як не до створення основного закону, то хоча б надбання незалежності. В кіровоградському випадку букети дісталися бронзовому Володимиру Винниченку, що вже кілька років стоїть на площі біля педагогічного університету. Ну, відсвяткувати – сто грам там, природа, шашлик-машлик і гарна компанія. Ну, погорлати під шафе українських народних – «Ой чий то кінь стоїть» та «Ой на горі женці жнуть», голосно натякаючи на спорідненість з легендарними предками-козаками. І все. Стандартний сценарій стандартного вихідного дня для переважної більшості пересічних українців.

Мабуть, мине ще не одне десятиріччя, поки кожен із нас, чи тих, хто житиме тоді, вважатиме День Конституції одним із основних свят. Для цього потрібно, щоб докорінно змінилася суспільна свідомість. На жаль, поки що цього не сталося – ми прагнемо до цивілізації, ставлячи воза поперед коня. Не зробивши майже нічого, щоб хоч якось відповідати вже набридлим європейським цінностям, ми переконані, що вони самі прийдуть до нас, ви тільки візьміть! – адже у лісі жити – по-вовчі вити, не розуміючи, що самі ці цінності – результат довгострокової трансформації суспільства та його свідомості, яку не можна проминути, намагаючись перейти до наступного, здавалося, більш перспективного етапу.

А поки що сама Європа, незважаючи на цінності, переживає найбільшу кризу за всі часи існування ЄС. Одіозний Brexit розполовинив континент на дві частини – одна намагається переконати Британію в тому, що вихід із Євросоюзу стане катастрофою для всіх, інша вимагає, щоб цей вихід відбувся якнайшвидше. Але найбільше наслідки референдуму шокували самих британців. В першу чергу це стосується безпрецедентної девальвації фунта стерлінгів та падіння фондового ринку. Це, на хвилинку, при тому, що самого виходу ще не відбулося. От і чухають тепер британці потилиці, намагаючись уявити, що ж станеться тоді, коли Brexit стане невідворотною дійсністю. Недарма петиція щодо проведення ще одного референдуму набрала майже чотири мільйона підписів, що є національним рекордом.

В той же час, щоб не допустити можливого розпаду Євросоюзу, Німеччина і Франція підготували план його реформ, який передбачає глибоку інтеграцію країн-членів ЄС. Копія документа, підписаного МЗС Німеччини та Франції опинилася в розпорядженні польського телеканалу TVP Infо.

Якщо запропонований документ буде реалізований, то замість Європейського союзу буде створена єдина європейська держава, яке залежатиме від найсильніших на сьогодні європейських гравців, – зазначає телеканал.

Країни-члени фактично не матимуть права на свою власну армію, власні спецслужби, окремий Кримінальний кодекс, національну валюту. Планується створити єдині силові служби, загальну податкову систему тощо. Крім того, держави-члени фактично втрачають контроль над своїми кордонами і процедурами прийому і переселення біженців на своїй території. Проект також передбачає введення єдиної візової системи, ведення спільної зовнішньої політики.

Але чи потрібна Україні ТАКА Європа, невідомо. Адже вступ до такого Євросоюзу означає фактичну втрату незалежності. І ніякі європейські цінності її компенсувати не зможуть. Прагнути до Європи, а стати частиною велетенської імперії – цей шлях ми вже проходили: триста років російської окупації гикатимуться нам ще ой як довго.

 До речі, в Україні з’явився шанс на стрімкий розвиток внутрішнього туризму. На думку Асоціації турецьких турфірм, Туреччина повинна відмовитися від системи «все включено», що особливо поширена на курортах на узбережжі Середземного моря і яка призвела до падіння доходів у галузі. А якщо врахувати постійні атаки ІДІЛ на турецькі міста (останній теракт в ніч з вівторка на середу забрав життя 41 людини, в тому числі однієї українки), вибір має бути однозначним – своє ближче, рідніше, і врешті-решт, дешевше. Тільки б от рівень сервісу підвищити! А там, гляди, і європейці підтягнуться…

Головне сьогодні