03 серпня 2016, 14:00
Цієї суботи нам пощастило зловити в місті досить рідкісного гостя – одного з провідних сімейних фотографів Києва Юлію Мамренко. В рамках проекту «Dva Coffee Public Talk» вона розповіла нам про свій шлях до успіху.
Нагадаємо, своїми історіями успіху з мешканцями Кропивницького вже ділилися такі відомі люди, як ідеoлoг прoекту «SelfMadeGroup» Гaнна Зaрічна, медіa-менеджер і пoліттехнoлoг Oлексaндр Дaнуца, хoреoгрaф і керівник бaлету «Три з пoлoвинoю» Єгoр Пoхиленкo та керівники Рекламної групи «Center media» Кіровоград, зaснoвники прoектів КвеСт АКС і Квест-кімнати «Синдром дракона» подружжя Козачинських.
Кор.: Розкажи, будь ласка, як потрапила до столиці, і як почався твій шлях у фотографії?
До Києва я потрапила, як і всі – на автобусі! Фотографія мені подобалася із самого дитинства. Фотографувала звичайної мильницею на всіх екскурсіях, перервах, прогулянках. Все змазано-розмазане, але мені подобалося. Також навчалася в художній школі. Малювати я, правда, так і не навчилася, але загальне відчуття композиції, принципи нанесення кольорів мені це прищепило. Так що спасибі, художка!
У Києві я вчилася на зовсім нетворчу професію міжнародного економіста. Але мені пощастило, зі мною в групі вчилася вже досить відомий фотограф Марина Карпій (зараз вважається найзнаменитішим весільним фотографом). Вона мене здивувала і надихнула. Виявляється, фотографія може бути не тільки хобі, а й джерелом заробітку. На Новий рік батьки подарували мені напівпрофесійний фотоапарат, як зараз пам'ятаю, Nikon D80 (на наступний я заробила вже сама). Так я потихеньку почала вчитися – читала різні статті, форуми, дивилася на роботи інших фотографів. Але найбільшу користь мені, звичайно, приносила практика. У певний момент я зрозуміла, що цих знань мені вже замало, тому пішла вчитися до фотошколи «FOTO7». Я не була новачком, але школа дуже структурувала мої знання. Досьогодні відвідую всілякі майстер-класи, щоб удосконалювати свої навички.
Кор.: Ти пам'ятаєш своє перше замовлення?
Якось мені зателефонувала дівчина з Театру оперети та попросила зробити гарне фото його будівлі на афішу. Я дуже переживала, це був сумний березень, театр був завішаний рекламою, але я вигадала концепцію, все красиво опрацювала (фотошопу вчилася теж сама). Їм моя робота дуже сподобалася, і вони запитали: «Скільки коштує ваша робота?». Я забарилася – о Боже, мені ще й заплатять, ось вона, слава! «250 гривень!» (Це по курсу 5 гривень за долар (!)). Я на радощах подзвонила мамі, кричу: «Я заробила перші гроші! 250 гривень!». Мама в шоці, «ну все, поїхала дитина в Київ». Оперета, до речі, і до цього дня продає листівочку з моєю фотографією. Це дуже приємно.
Десь в той же період я отримала повідомлення у Вконтакте від незнайомої дівчини з питанням про вартість фотосесії. Подумала-подумала, а потім вирішила – навіщо розмінюватися на дрібниці, і назвала суму в 500 гривень! Щоб ви розуміли, тоді середня вартість зйомки коштувала 300. А дівчинка виявилася дуже «непростою». Їй моя робота сподобалася, і вона запустила «сарафанне радіо».
Так що відразу хочу відповісти на питання «Як стати затребуваним фотографом?» – робити свою роботу добре. Чарівної кнопки, на жаль, не існує.
Кор.: Але весь цей час ти продовжувала вчитися на економіста? Як ти зрозуміла, що готова присвятити себе фотографії?
Якось мені запропонували взяти участь у кастингу фотографів (це коли тобі створюють всі умови для красивої зйомки – локації, образи, обладнання. Від тебе вимагається тільки кілька класних кадрів, які я можу використовувати в своєму портфоліо). Я хотіла відмовитися, адже у мене сесія в універі. А мій викладач взяв і поставив за мою курсову трійку, аргументуючи це тим, що «шрифт не той». І тут я зрозуміла, що це знак. Навіщо витрачати час в університеті незрозуміло на що? Я взялася за зйомку, яка надалі принесла мені багато хороших замовлень. У тому числі і комерційну зйомку для Fozzi Group. Зіткнулася з тим, що юридичні особи розраховуються тільки за безготівковим принципом, що надалі могло принести проблеми з податковою. Тому я швиденько поїхала і оформила собі ФОП. Це дало мені якесь відчуття дорослості і серйозності моїх намірів. Я не розумію, чому люди так бояться реєструватися і платити податки. Я наприклад, плачу 2000 грн. раз на квартал і сплю спокійно.
Кор.: А які кроки ти робила для розкрутки себе як фотографа?
Я викладала світлини на сайтах фотографів, потихеньку виходила в топи. Тоді ще не можна було прокачувати свій профіль за гроші. Також я відразу ж завела собі простенький сайтик, щоб люди розуміли, як мене знайти. Я, наприклад, знаю двох фотографів із Кропивницького, у яких на сайті немає ніяких контактів, навіть форми зворотного зв'язку. Набравшись досвіду, зробила собі логотип, створила гарний сайт. Адже це моє обличчя – juliamamrenko.com. Там є всі мої контакти, роботи, ціни. Терпіти не можу, коли підприємець приховує вартість своїх послуг.
Я багато вкладаю в розкрутку сайту. Десь половину мого доходу на сьогоднішній мій «декретний» день забирає реклама в Google. Я весь час відстежую статистику по сайту, дивлюся, які мої пости і в який час в соцмережах набирають найбільшу кількість переглядів та лайків. Найкраще викладати пости за сніданком (8-9 ранку) або під час вечері. Оптимальна кількість фото за день – 3-4.
Колись я була на крутому майстер-класі з маркетингу. На думку ведучих, головне – це робити круті фото в Інстаграм. Ну і як я вже говорила – просто робіть свою роботу добре.
Кор.: Юля, вибач за некоректне запитання. А скільки ж ти заробляєш?
Ну зараз, перебуваючи в декреті, я не можу відлучатися надовго, беру зовсім мало замовлень – двоє маленьких дітей, самі розумієте. Тому заробляю рівно стільки, щоб утримувати свій сайт (це багато грошей), сходити на манікюр, купити малечі ласощі і оплатити хоч щось із комуналки. Вартість моєї зйомки варіюється від 3000 до 18 000 грн. Зараз у мене в середньому 2 зйомки в тиждень. От і рахуйте До декрету суми, звичайно, були значно вищими.
Кор.: Ти свого часу була відомим весільним фотографом, потім переключилася на сімейну зйомку, тепер ти одна з небагатьох, хто знімає Cake Smash. Розкажи, що це?
Я підгледіла у американців таку традицію, як Cake Smash – перший тортик дитини. Це коли садять малюка, ставлять перед ним торт серед красивих декорацій і кажуть «Забудь все, малюк, мазати можна! А тепер роби з ним все, що хочеш!» Це дуже весело. І так вийшло, що якщо вбити в Google «cake smash фотосесія», то мене з моїми декораторами видає першими і чи не єдиними. Ні у кого не виходить зняти так само круто, як це роблю я та моя командами. Кажу це не соромлячись!
Кор: А як ти прийшла до зйомку новонароджених? Адже це так складно.
Почалося все з того, що я намагалася відзняти так свого старшого. Вийшло непогано, але зовсім не те, що я бачила на картинках.
Я вирішила взяти індивідуальний майстер-клас у Наталії Горбаченко (одна з найкрутіших фотографів новонароджених у СНД). Вона в індивідуальному порядку показувала і розповідала мені всі деталі. Я була в шоці від всіх цих нюансів, це дійсно дуже складно. Ти ж не можеш сказати малюкові «Завмри і полеж красиво». Приміром, днями я знімала малюка Мишка. Зйомка тривала більше 5 годин! Ти просто повинен чекати, поки малюк засне, щоб безпечно його укласти, коли він повністю розслаблений. Його годують, заколисують, ми викладаємо, а тут оп! – і він зробив свою брудну справу. І доводиться все починати заново.
Нещодавно мені скинули посилання на фотографа новонароджених у Кропивницькому. Я була шокована! Не знаю, як мами наважуються нести своїх дітей до таких фотографів. По-перше, це було негарно, по-друге, вони викладені небезпечно, а це те, що в такого роду фотосесії повинно стояти на першому місці!
При виборі фотографа новонароджених ви повинні вивчити всі роботи, пошукати контакти тих, хто фотографувався і дізнатися, як пройшла зйомка. Не полінуйтеся, почитайте, як підготуватися до фотосесії. Якщо фотограф сказав вам «Та не переживайте, прийдете, на місці розберемося», біжіть від такого «майстра». А якщо ви вже зважилися на таку зйомку, краще підназбирати грошей на фахівця, або взагалі її не робити.
Кор.: А яка ж нормальна ціна для такого роду зйомки?
У мене така коштує 5000 грн. За цінами Києва це я взагалі безкоштовно працюю. Для Кропивницького у мене такі ж ціни, як і для столиці. Мені рентабельно їхати сюди, тільки якщо у мене кілька зйомок одразу. Адже я везу з Києва повну машину реквізиту, все це потрібно випрати, попрасувати, герметично скласти... Ось за ці чотири дні у мене було 2 фотосесії новонароджених і пару звичайних.
Кор.: Якими роботами ти особливо пишаєшся?
Як і будь-який фотограф, я переконана, що мій найкращий кадр ще попереду. Але, наприклад, коли була в Таїланді, мені вдалося випадково сфотографувати двох маленьких ченців (я не знаю, чи були вони справжніми або просто обернулися помаранчевої тканиною і пішли заробляти на туристах). Цей кадр виграв у національному конкурсі від каналу «1+1» і передачі «Світ навиворіт». Цю фотографію у мене багато разів намагалися навіть купити.
Також запам'яталася участь в національному проекті «Діти Героїв». Я чомусь єдиний фотограф з Кропивницького, який погодився брати в ньому участь безкоштовно. Три дні, з ранку до вечора – 15 сімей, 20 дітей, повна віддача! У моєму розпорядженні було лише кілька різнокольорових студійних паперових фонів (на вулиці березень), а всіх хотілося відзняти по-різному! Одні діти не знали, чому і для чого їх знімають, прийшли з мамами, весело пострибали в кадрі, а інші, не по роках сумні, дивилися на мене, а одна дівчинка навіть сказала: «А ви нас фотографуєте тому, що мій тато помер, так?». Ледь стримала сльози. Я дуже старалася зробити всі фото особливими, хоча це було неймовірно складно…
Кор.: Що порадиш фотографам-початківцям нашого міста?
Знімати, знімати, і ще раз знімати! Чим більше досвіду – тим краще. Надихайтеся роботами інших фотографів, спілкуйтеся на форумах і не бійтеся критики! Не соромтеся спілкуватися з колегами, обмін досвідом – це дуже важливо. І не бійтеся конкуренції – якщо людям подобається саме ваш стиль, вони не підуть до інших, на кожен товар є свій покупець.
Головне сьогодні
