25 липня 2018, 13:20
Безпритульні тварини – одна з обов’язкових «візитівок» будь-якого міста. Кошлатих бродяг часто можна зустріти на площі, біля лікарні, в районах зупинок громадського транспорту й закладів громадського харчування.
Люди ставляться до безпритульних тварин по-різному. Хтось підгодовує з жалю, хтось намагається знайти доброго господаря для знедоленого пса, а хтось «пригощає» стусаном або ж навіть отрутою. В останньому не став винятком і Кропивницький, де нещодавно безжальні істоти вбили не один десяток собак.
Багато людей захоплюються вірним Хатіко і не можуть стримати сліз під час перегляду фільму про відданного пса. Але мало хто помічає тих хатіко, які навколо нас. Волонтерки ж із кропивницької організації захисту тварин «Бім» показують на власному прикладі, як можна любити пухнастиків, адже допомогли врятувати не одне собаче та котяче життя.
Актвістки з організації – пересічні жительки міста, які у вільний від роботи час допомагають рятувати тварин.
Організацію «Бім» створили у 2008 році. З цього часу активісти рятують життя сотням тварин із тяжкими долями.
Волонтерка Євгенія розповідає, що в організації працює вже понад 5 років. Графік дня в неї дуже насичений, адже доводиться зранку та ввечері приїжджати в притулок. Працює ж вона завучем із виховної роботи в гімназії ім. Короткова.
Мені завжди шкода дітей, старих і собак. Я, як педагог, не можу інакше. До речі, одну із собак я забрала із вольєра до себе. 4 роки вже вона зі мною живе.
Величезна проблема з бажаючими підключитися до цієї благодійної справи залишається. Євгенія з Катериною Дорош займаються притулком удвох. Розповідають, що є троє дівчат, які допомагають, але приходять лише на вихідних. Вони доглядають за собаками, варять їжу та годують пухнастих.
Мало з’являється людей, готових допомогти. Не кожен хоче прибирати після собак щодня. І не має значення, яка погода на вулиці: сніг, дощ, мороз. У будь-якому випадку потрібно прибирати. Світла, води та газу в нас немає, – розповідає Євгенія.
Існує організація завдяки пожертвуванням громадян. Допомога людей – робочі руки, теж потрібна, адже територія ветеринарно-реабілітаційного центру доволі велика і за нею необхідно доглядати.
На час спілкування з волонтерками в притулку було 200 собак. Усі вони зі складними долями.
Часто люди викидають тварин через те, що у них просто не вистачає ресурсів на їх утримання або порода не відповідає моді.
Для мене це найстрашніше – взяти й зрадити. До нас часто приїжджають із фразою «Доброго дня! Це притулок? Ми хочемо вам собачку здати». І починається перелік причин: у дружини алергія, продав будинок, набридла, постаріла…
Один під’їхав, а я кажу, що в нас не притулок, а ветеринарно-реабілітаційний центр. Ми забираємо лише хворих. Він сказав, що продав будинок, і ми маємо собаку забрати. А в нас немає куди її прилаштувати. На що він відповів: «Я її тоді викину». І звинуватив, що це буде на нашій совісті, бо привіз до нас, а ми відмовили.
Вольєрів у Центрі не вистачає. Всі вони зайняті, то ж є собаки, які бігають просто по території через те, що їх немає куди садити. Волонтерка розповідає, що тварин, які знаходяться в Центрі, мало хто хоче забирати.
Ми знали, на що йдемо і розуміли, що 80% тварин, які до нас потрапляють, нікуди вже не можна буде прилаштувати. Ми чітко розуміли, що Маню ніхто не візьме, бо вона зла. Хто візьме Дружка-інваліда? Ніхто не візьме. А люди викидають собак. Просто позбавляються від них, як від сміття. А собакам ніхто не допоможе крім людей, на жаль.
Євгенія скаржиться – бувають випадки, що приходять люди до притулку, але хочуть породисту, молоду і щоб гавкала. Але тут таких не знайдеш…
Готують жінки собакам багато. У день вони з’їдають 55-60 кг крупи й 10 кг фаршу.
Кексик, Дружок, Жуля, Куколка, Мілкий, Зайка, Маня, Гаврик, Добриня, Улибака… Цей перелік собак величезний. Імена пухнасті отримують від волонтерів. Євгенія каже, деякі вже навечір починають звикати до них.
Але, незважаючи на тяжкий життєвий шлях, більшість собак залишаються добрими, й навіть посміхаються людям.
Прогулюючись Центром, Євгенія розповідала про кожну собаку – де її знайшли та як потрапила до притулку. Всі вони різні й у кожної своя історія:
Роя прив’язали до воріт і залишили записку «Доброго дня. Мене звуть Рой. Ви тільки мене не викидайте, тому що я знайду дорогу додому й мене господарі присплять, бо мені 9 років». Він дуже був хворим і до цього часу знаходиться на лікуванні.
Мілкого знайшли з карабіном, його машина збила.
Арчі викинули на кладовищі. Він дуже добрий і любить весь світ. А ще дуже боїться людей.
Вагітну Маню підкинули 2 роки тому в новорічну ніч.
Південно-російську вівчарку Барончика знайшли на 101-му мікрорайоні. Він був хворим – онкологія на шиї. Пес із характером: коли прийшли волонтери, він їх навіть кусав.
Маринка – ДТПешниця. Дивом удалося врятувати задні лапи.
Рижий був з пухлиною мозку. Перебував на лікуванні в Києві. Зараз у нього пластина в носі.
Соню викинули через те, що вона полисіла. А був у неї авітаміноз через неправильне годування. Зараз на правильному харчуванні вона одужала – перелиняла й зовсім здорова. Але навряд її хтось візьме, бо вона зла.
Дівчата не втомлюються розповідати про кожну їхню підопічну й не покидають їх на вулиці. Тож залишається сподіватися, що на тлі цілої низки проблем міська влада також не забуватиме про братів наших менших, а суспільство не заплющуватиме очі на благаючі погляди вуличних чотирилапих, які, особливо взимку, потребують нашої допомоги.
Для матеріальної допомоги можна перерахувати кошти на рахунок громадської організації «БІМ»:
Реквізити:
Карта організації у ПриватБанку: 4731 2191 0010 0704 на ім'я Дорош Катерини Геннадіївни.
Електронна скринька: bimkrua@gmail.com
Зв'язатися з організацією можна за телефонами: 050-686-00-92 (Катерина), 066–766–71–35 (Євгенія), або на сторінці Facebook.
Автори тексту: Оксана Березовська, Ольга Зима
Фото: Олександр Козловський
Головне сьогодні
