03 червня 2016, 14:00
Точка доступу пропонує до уваги читачів другу частину проекту "Від Кіровограда до...". Ця серія присвячена кіровоградським меморіалам і пам'ятникам. Першу ж частину можна переглянути тут.
За часів СРСР пам'ятники були одним з інструментів радянської пропаганди, на території країни зводилися тисячі гранітних і металевих скульптур. Тільки в Україні на час розпаду імперії налічувалося близько 5000 Ленінів (друге місце в СРСР після Росії). Партійні вожді на чолі з Іллічем возводились у ранг сучасних богів. Разом із комуністичними бонзами в бронзі та граніті увічнювалися й подвиги звичайних радянських людей, здійснені, зокрема, під час Другої світової війни.
Після перемоги Революції Гідності настав час "ленінопаду" – тисячі пам'ятників вождям пролетаріату пішли у небуття. Цей процес триває й досьогодні.
Пропонуємо порівняти, як виглядали кіровоградські пам'ятники 30 років тому і сьогодні.
Пам'ятник Леніну в одноіменному парку (1984 рік) перетворився на меморіал кіборгам-спецпризначенцям:
Стела Леніна у центральному сквері, 1986-ий:
Пам'ятник Кірову на площа ім. Кірова:
Сьогодні на площі Героїв Майдану з постаменту створили тимчасовий пам'ятник Героям Небесної Сотні:
Пам'ятник Марку Лукичу 30 років тому і сьогодні. У зв'язку з можливим перейменуванням міста на Кропивницький його чепурять:
Пам'ятник комсомольським поколінням, біля технікуму сільської механізації. Хіба що дерева виросли:
Пам'ятник біля "Червоної Зірки". Майже нічого не змінилося:
Пам'ятник синам Вітчизни, героям правопорядку тоді і сьогодні:
Пам'ятник воїнам громадянської та Великої Вітчизняної війн. Минуле і сучасне:
Інший ракурс:
"Катюша" біля аеропорту:
Меморіальний комплекс на Фортечних Валах:
Обеліск Слави там же:
Головне сьогодні
