Заручники схем: Україна закінчиться в Чехії та Польщі (ФОТО)

Кожна людина, а українців це стосується в першу чергу, дуже любить душевний комфорт. Але щоб забезпечити його, необхідний певний набір складових – місце, де жити, засоби для життя (стабільна зарплатня в першу чергу) та мінімальний набір розваг, хай навіть весь їх вибір обмежується кількома каналами вітчизняного телебачення. Причому все перелічене має існувати у досить довгостроковому періоді. У сукупності всі ці чинники можна назвати певною стабільністю.

Стабільність люблять усі – саме вона забезпечує упевненість у завтрашньому дні. Втім, дуже часто вона переростає у сіру буденність – погодьтесь, багато хто з нас, маючи усталений ритм життя, може приблизно спрогнозувати, що він робитиме завтра, на вихідних, у третю середу наступного місяця і так далі. Окремі індивіди найвищого рівня стабільності здатні прогнозувати своє майбутнє на кілька років уперед. Разом із тим, тих, що полюбляють прокинутися в Парижі, поснідати в Будапешті, насолодитися оперою у Відні і під кінець дня милуватися заходом сонця у Тибеті, насправді дуже мало, тому вони укладаються в межі статистичної похибки.

Усе згадане стало приводом для створення теорії схем – саме так назвав її автор цих рядків. Спрощено вона описує тези, перераховані трохи вище – для душевного комфорту людині потрібен певний набір складових, здатних забезпечити стабільність у житті. Це може бути все, що завгодно – обов’язкова кава вранці, певний маршрут громадського транспорту, погодинні перекури з колегами, один і той самий час повернення додому, черговий випуск улюбленого шоу тощо. Навіть щовечірній ритуал чищення зубів перед сном теж прекрасно укладається в схему. До речі, чим старша людина, тим більше вона любить подібну схематичність – незаплановані корективи усталеного ритму життя викликають душевну дисгармонію.

В принципі, у такій стабільності немає нічого поганого – якщо це не стабільність зі знаком «мінус». Наприклад, як би людина не любила власну роботу, віддаючись їх повністю, три місяці заборгованості по зарплатні здатна повністю зруйнувати схему, яка включає її у себе – необхідність щоденної їжі та помісячної комуналки змусять будь-кого кардинально змінити своє життя. Ніщо не триває вічно – за якийсь час ця людина знайде інше місце працевлаштування, і за кілька тижнів збудує нову схему – наприклад, щоб їхати далі, доведеться прокидатися раніше, а також користуватися іншим маршрутом, налагоджувати зв’язки з новими колегами тощо. Ще якийсь час, і ця нова схема життя набере ознак сталої стабільності.

Читайте також: Промисловець Павло Штутман: Україна має завоювати внутрішнього інвестора (ФОТО)

Те саме стосується всієї держави. Які б реформи не запроваджували найпрогресивніші уряди, з початку 90-х минулого століття ми всі живемо в одній і тій самій корупційній схемі домінуючого олігархату. Все просто – вона влаштовує в першу чергу тих, хто здатен її зруйнувати. І дві революції – безкровна Помаранчева та з численими жертвами Гідності – ситуацію не змінили, хоча в першу чергу їх основною метою було усунення олігархів від влади. Просто вони вклали постреволюційну дійсність у нову схему, прикрасивши її тезами на кшалт «Все буде добре після війни». Скільки вона триватиме, невідомо, але найоптимістичніші експерти вважають, що жити нам у цій схемі найближчі кілька років. І навіть вибори ситуації не змінять – в політикумі дуже рідко з’являються свіжі нескомпроментовані обличчя. В результаті найзатятіші правдоруби заплутуються у корупційних схемах, стаючи героями резонансних розслідувань журналістів та правоохоронців. Втім, нічим гарним це в переважній більшості випадків не закінчується – в Україні боротьба з корупцією стосується лише пересічних хабарників. За грати у нашій державі легше потрапити за «неправомірно-вигідні» 200 доларів, ніж за кілька тисяч – останні випадки переходять у категорію фактично недоторканих. Втім, зрозуміло, за цю недоторканість доводиться платити. В результати більша частина омріяних купюр змінюють свого власника.

Як би не билося НАБУ, всі зусилля його співробітників зводяться нанівець рішеннями судів різних інстанцій. Але й цю ситуацію можна переломити на користь держави. Експерти переконують – незалежний Антикорупційний суд здатен результативно боротися з корупцією. От тільки політичної волі для його створення нема, не зважаючи на угоди з МВФ та іншими партнерами в Сполучених Штатах та ЄС. В результаті глава держави заявляє, що їх побажання будуть враховані лише у тому випадку, якщо не суперечитимуть конституції та законодавству держави. При чому одразу розумієш – суперечитимуть, та ще ой як суперечитимуть! А підголоски заводять пісню про суверенність держави і неприпустимість втручання в її справи представників інших країн. Хоча та сама суверенність ні в якому випадку не передбачає тотальну корупцію.

Читайте також: Випробування продажністю: як ударить по Україні затягування з антикорупційним судом (ФОТО)

Далі – більше. Окремі політики заявляють, що ніхто – ні МВФ, ні ЄС – не мають права вказувати, як жити Україні. А кредити, якщо потрібно, ми візьмемо у китайців. При цьому сором’язливо замовчують той факт, що підтримка України і Міжнародним валютним фондом, і США, і Європейським союзом передбачає не лише кредитування нашої економіки, а також певні зобов’язання, до яких відноситься результативна боротьба з корупцією. І створення незалежного Антикорупційного суду є одним із засобів такої боротьби. 

А те, що ми здатні вижити самостійно – велика брехня: санкції, запроваджені і ЄС, і США проти РФ, стримують російську агресію. І якщо цей фактор зникне, ми залишимося сам на сам з мілітарізованою агресивною державою, ресурси якої у кількадесят разів переважають наші, і представники влади якої мріють стерти України з політичної мапи світу.

В результаті Україна опинилася у замкненому колі. Якими б чистими не були наміри молодого реформатора, отримавши владу, він буде змушений розраховуватися з тими, хто допоміг перемогти, за рахунок різних преференцій. І, зрозуміло, заважатиме створенню незалежного Антикорупційного суду – адже ті самі корумповані соратники зроблять усе можливе, щоб він залишався при владі якомога довше. В результаті найкращим очільником держави має бути робот, якому недоступні людські емоції та бажання. Хоча, здається мені, і тут знайдуться варіанти для зваблення – або особливо калорійна електроенергія із Китаю, або електронна еротика у виконанні людиноподібних андроїдів.

Втім, найактивніші українці не чекають на цей фантастичний сценарій, їдучи працювати за кордон – кваліфікованих спеціалістів потребує і Польща, і Чехія, і ще низка європейських країн. Саме вони буквально відкрили кордон для наших співвітчизників, ледь не у геометричній прогресії збільшуючи кількість робочих віз. І, зрозуміло, мало хто з українців, поживши у по-справжньому правовій державі, погодиться повернутися на Батьківщину, успішно долаючи ностальгію за допомогою високого рівня життя та електронного спілкування з рідними та близькими. Саме масовий виїзд громадян за кордон може зламати в Україні корупційну схему – за відсутності населення наша держава навряд чи зможе називатися державою…

P.S. Теорія схем настільки надихнула автора цих рядків, що він написав на цю тему мелодійну пісню. Почути її зможе кожен бажаючий під час акустичного авторського концерту «Перший весняний Компот» у п’ятницю, 2 березня. Місце зустрічі – українська ресторація «Дзига» (вул. Ельворті, 2). Початок – о 19-00 рівно. Ну а гроші, виручені від продажу квитків, підуть на лікування 6-річного Дивида Агєєва, який бореться з гострим лейкозом.

Читайте також: Жителів Кропивницького запрошують на «Перший весняний Компот» (АФІША)