20 травня 2016, 13:40
Із дня оголошення прем’єром Гройсманом нової ери затягування пасків не минуло й тижня, аж ось – ще одна тарифна халепа. КП «Теплоенергетик» позвався і виграв суд у виконкому Новенської селищної ради у зв’язку з недоотриманням 1 мільйону 190 тисяч гривень за спожиту воду. Обслуговування ним колишнього поселення металургів віднині можливе, як наполягає керівництво підприємства, лише за умови перегляду тарифів за послуги водопостачання та водовідведення. 34,92 за кубометр води – саме та ціна, через яку «Теплоенергетик» згоден братися за ремонт кілька раз перебурених, замулених свердловин. Заключний раунд переговорів з цього питання було анонсовано на вчора, у ході планового засідання виконкому ради. У підсумку – знову попереливали з пустого в порожнє, вирішивши питати допомоги в міста.
Щодобово селище споживає близько 2 тисяч кубів, – пояснює В’ячеслав Карауш, головний інженер КП «Теплоенергетик», – І від нас це вимагає значних витрат електрики. З травня минулого року працюємо лише на покриття 60% собівартості, нічого не заробляючи за надання своїх послуг. Зашкодило і урядове заморожування тарифів 2013-го року. З нинішніми цінами на енергоносії далі так не потягнемо.
Калькуляція «Теплоенергетика» задовольнила, утім, не всіх. Дехто з членів виконкому кивав у напрямку протеїнового заводу Станіслава Березкіна, що знаходиться у старій промисловій зоні селища. Нібито, олійному магнату вода обходиться значно дешевше – приблизно в 10 гривень за куб, тоді як за водовідведення він не платить нічого, одного разу обмовившись про побудовану очисну споруду із замкненим циклом роботи.
Березкін підписав з нами угоду лише на постачання технічної води, – відповіли зі сторони «Теплоенергетика», – очищену замовив для побутових потреб і в дуже малих об’ємах. Якщо питання відведення стоків виглядає підозрілим – звертайтеся до прокуратури.
Чому за 18 років із дня передачі до рук нового власника чотири свердловини, розраховані на обслуговування щільно заселеного мікрорайону разом з основним містоутворюючим підприємством – ливарним заводом, – одна за одною засмітилися й знепридатніли? Чи намагався «Теплоенергетик» здешевити технологію добування води і як поратиметься із відмовою абонентів сплачувати за воду з іржавим осадом як за бюветну з якихось мінеральних курортів? В якості відповіді на всі ці претензії делегати комунального підприємства презентували свій проект перепідключення селища до водогону «Дніпро-Кіровоград». Для реалізації задуманого потрібно 32 мільйони доларів: якщо все складеться із грошима (комунальники розраховують на частину траншу допомоги Європейського банку реконструкції та розвитку, переказану на рахунки Кіровоградської міськради), за рік-півтора нова гілка мережі буде прокладена під частиною залізничного полотна станції «Лелеківка».
Висновки лабораторних дослідів показують, що вміст заліза в дніпровській воді навіть нижчий, аніж у тутешній. Але новенці чомусь відмовляються від підключення до водогону, – коментує Карауш. – Пам’ятаю, так само пручалися жителі Обознівки. І що тепер? Свердловини необхідно перебурювати кожні п’ять-шість років, а ті, з яких постійно забирається вода, потребують чистки. Величезна робота, невиправдані витрати.
Воду, що пройшла чотири етапи хлорування, навряд можна назвати питною, – за цей аргумент тримаються представники освітянства у громаді. Щоправда, ніби між іншим визнають – свою воду для приготування сніданків учням молодшої школи також кип’ятять і відстоюють.
В якості компромісного рішення депутатському корпусу селищної ради разом з економістами запропоновано розробити свою програму перпідключення селища до дніпровського водогону, яку можна буде представити нинішньому меру Кіровограда Андрію Райковичу. Його попередню згоду щодо участі в цьому проекті керівництво «Теплоенергетика» нібито вже отримало. У такому разі питання формування нових тарифів також перекладається на місто.
Головне сьогодні
