Біженець із Донбасу: «Діти, коли бачать на небі літак, падають на коліна й ховають голову»

  • Редакція Точки Доступу
  • watch_later 19 червня 2014, 15:57

  • visibility 18 переглядів

Газета «Новомиргородські вісті» на умовах анонімності поспілкувалася з одним із біженців із Донбасу, який із сім’єю нині знаходиться в Новомиргороді.

—  Нас шестеро — троє дітей і троє дорослих, — розповів чоловік. — До моїх родичів приїхав я, моя дружина та двоє дітей, а також кума і її син. На Донбасі залишилася моя мати, теща, бабуся, якій зробили операцію в онкодиспансері, тому поки що вона нікуди їхати не може, і, зрозуміло, потребує догляду. Я б теж нікуди не їхав, але в мене діти, тому довелося покинути квартиру й автомобіль... Ми вже кілька тижнів, як приїхали в Новомиргородський район – а діти, коли бачать на небі літак, падають на коліна і ховають голову. Тільки старший, якому п’ять років, перепитує, чи будуть стріляти й бомбити.


На Донбасі родина жила неподалік аеропорту, тож довелося перебувати практично в епіцентрі бойових дій.


—  Ми їхали на Кіровоградщину потягом і нам було страшно стояти на вокзалі — бо на дахах можуть сидіти снайпери, а ховатися на просторому пероні нікуди… Люди, які знали більше за нас, поїхали ще задовго до початку бойових дій. Їдуть не тільки в Україну, але й у Росію, знайома поїхала в Краснодарський край, у Донецьку мала перукарню, а там — картоплю вибирає. Якщо чесно, то у Росії біженців не надто чекають. Розраховувати треба на себе...

Нагадаємо, 13 квітня 2014 року в. о. президента України Олександр Турчинов заявив, що для того, щоб зупинити розгул тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України, Рада нацбезпеки та оборони розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію з залученням Збройних Сил України.

АТО у східних регіонах країни триває й досі. Участь в операції також беруть і військовослужбовці з Кіровоградщини.