І не треба далеко їхати

  • Андрій Лисенко
  • watch_later 8 травня 2014, 23:08

  • visibility 47 переглядів

ТД з’ясувала, як можуть відпочити мешканці Кіровоградщини, не покидаючи межі області.

«Офіційний» туризм

 

29 квітня директор департаменту культури, туризму та культурної спадщини облдержадміністрації (ОДА) Валентина Животовська відзвітувала про початок туристичного сезону і розповіла про основні місця, де можна відпочити один чи кілька днів. Пропозиції влади новизною не виблискують: обласний та районні краєзнавчі музеї, музей-заповідник «Хутір Надія», дендропарк «Веселі Боковеньки», Онуфріївський дендропарк, історико-архітектурний заповідник родини Раєвських, музей ракетних військ стратегічного призначення, природні заповідники — штучні озера Велика і Мала скеля (Олександрійський район), урочища «Каскади» і «Монастирище».

Охочим відчути сільський колорит свої послуги традиційно пропонують 38 «зелених садиб». А кіровоградські турагенства готові організувати тематичні екскурсії практично в будь-яку точку області — були б замовники.

Для полегшення мук вибору діє сайт «Кіровоградщина туристична» (kr-admin.gov.ua/Tourism), де представлені основні напрямки: «Природа Кіровоградщини», «Земля корифеїв», «Раєвські — династія героїв», «Золотими стежками Ексампею» та інші. Можна було би додавати до описів маршрутів ще їх орієнтовну вартість, назви фірм-організаторів, адреси найближчих кафе й готелів тощо, але й на цьому спасибі. Мінімальна інформація є, а телефони й пошукові системи в Інтернеті ще ніхто не скасовував.

На сайті є також дані про різноманітні етнографічні заходи, які у першій половині 2014 року проводять місцеві органи влади.

Можна ще встигнути на дитячо-юнацький фестиваль народного танцю «Барви рідної землі» (Світловодськ, у рамках святкування Дн міста у червні), фестиваль української народної творчості «Степограй» (село Карбівка Добровелисківського району, 7 — 8 червня), свято борщу (Новомиргород, останній тиждень червня) тощо.

Тим часом кількість жителів Кіровоградщини, які прагнуть відпочити на території області, вже скоро може зрости. Правда, через не зовсім приємні причини.

— Не можна стверджувати, що маршрути, які пролягають територією Кіровоградщини, користуються аж занадто великим попитом, але охочі завжди є, — говорить співвласник туристичної агенції «Фортеця» Олександр Шишацький. — І я думаю, що буде тенденція до зростання. Скажімо, школярі щороку бувають на екскурсіях. У зв’язку з останніми подіями на Сході країни та в Криму батьки не дуже хочуть відпускати своїх дітей десь далеко, віддаючи перевагу поїздкам областю.

За словами Шишацького, найбільшим попитом користуються всім відомі місця: дендропарк «Веселі Боковеньки», музей ракетних військ та хутір «Надія».

Альтернатива

—  Виходимо у п’ятницю, повертаємось у неділю ввечері, — розповідає викладач історії та економічних дисциплін Кіровоградського коледжу статистики Національної академії статистики, обліку та аудиту, незмінний організатор студентських туристичних походів Анатолій Анатолій Сустретов (на знімку — в центрі). — В основному — до Чорного лісу. Там дуже багато красивих місць, є топографічні карти, можна проводити орієнтування, походити, подивитись... Друга світова війна там залишила чимало слідів. Правда, я не дозволяю учасникам походу шукати якісь артефакти, бо легко можна натрапити на вибухівку. Це, до речі, головна причина, чому я не ходжу зі студентами в Нерубаївське лісництво — там це «добро» іноді просто на землі валяється. Хоча там дуже гарно і класно.

— Як часто ходите?

— Як дозволяють час і погода. І взимку ходили — зараз та група вже випустилася. У дирекції коледжу мені прямо сказали: ідіть, але якщо хтось захворіє — вас звільнимо. Я погодився. Уявіть: спали на землі біля вогнища, а не в наметах. Поставили спеціальні відбивачі тепла, зроблені з дерева на місці. Я от уночі води захотів, просунув за цей відбивач руку з кружкою, а в казанку — лід. Там же, де спали, — тепло.

 

У Чорний ліс ходимо зазвичай на три дні. А на десять — до Холодного яру. Починаємо з Бірок (Олександрівський район), проходимо Буду — там у нас дві ночівлі, бо багато чого можна подивитися. Потім — Ведмедівка, Суботці, Чигирин, фінал — Стецівка. Загальна довжина маршруту (а ми весь проходимо пішки, лише іноді під’їжджаємо, особливо коли хтось із новачків не розрахував свої сили й занадто стомився) — близько ста кілометрів.

Маса спорядженого рюкзака — 15 — 18 кілограмів. Зазвичай туди кладуть (при 3-денному поході) запас їжі — хліб, кілька банок консервів, тушонку, крупу, сіль, цукор — змінні взуття й одяг та всілякий дріб’язок. До рюкзака чіпляють намет і каремат, а в його кишенях розміщують предмети першої необхідності: ліхтарик, сірники, ніж тощо. Навантаження має бути рівномірним, а форма поклажі — обтічною.

— Мої студенти у свій перший похід набирають із собою багато води, — продовжує Сустретов. — Але варто лише раз спробувати джерельної, як усі ці «Коли» стають непотрібними. До речі, джерела у Чорному лісі, біля яких ми зазвичай таборимось, я викопав власноруч ще у п’ятому класі. Всі місця там мені добре відомі, змагання там постійно проводяться, так що заблукати мені там досить складно.

— Що необхідно обов’язково брати з собою в похід?

— Ну, зараз мої (розмова відбувалася в присутності студентів. — Авт.) почнуть: казанок, воду, ложку, кружку, змінне взуття. Це все не головне, головне — брати з собою мозок. Ложку можна з палички вирізати, вимиту консервну банку використати як чашку. А от якщо мозку немає — нічим не зарадиш.

На думку Анатолія Сустретова, зайняття туризмом — це не просто красиві краєвиди та пісні біля вогнища під гітару. Головне — трохи відпочити від «благ» цивілізації:

 

— Нині діти пішли кімнатні. В Інтернеті цілодобово сидять, на вулицю навіть рідко виходять. Одна з проблем, яку вирішує туризм, — він хоча б на деякий час відриває дітей від моніторів.

Місця, де просто необхідно побувати, — рекомендації від Анатолія Сустретова:

  • Вільшанка — болгарська культура;
  • Гайворон — вузькоколійка, просто красиві місця;
  • Південний Буг — пороги;
  • Нерубаївське лісництво (Новоархангельський район) — але обережно, можна легко наступити на міну часів Другої світової;
  • Андрусівка (Світловодський район) — ви бачили, як Тясьмин впадає у Дніпро? Воду з Тясьмина закачують насосами, оскільки Дніпро знаходиться на 8 метрів вище.