Юрій Береза: «Нашу територію Путін розглядав як полігон перед Сирією»

  • Тетяна Бложко
  • watch_later 17 грудня 2015, 18:00

  • visibility 290 переглядів

Народний депутат та комбат легендарного полку «Дніпро-1» у ексклюзивному інтерв’ю «Точці доступу» розповів про своє розчарування у політиці, про те, як у 1993 році передрік війну з Росією та перспективу створення приватних військових компаній в Україні.

З Юрієм Березою ми зустрілись у готелі «Київ» за годину до початку скандального засідання у Верховній Раді, на якому прем’єр-міністр звітував про річницю діяльності уряду. З вікон кав’ярні було добре видно, як під стінами парламенту збираються незадоволені реформами люди.

Складний день сьогодні?

Для мене кожен день непростий у Верховній Раді. По-перше, я не є професійним політиком. По-друге, мабуть я випадкова людина у Верховній Раді. Народний депутат для мене не є гордістю, Верховна Рада взагалі стала великим розчаруванням.

Чому?

Якби я був ідеалістом, я думав, що під куполом Верховної Ради приймаються ті закони, які необхідні зараз в першу чергу державі. Але ми сьогодні повертаємося на 100 років назад, коли Грушевський, Петлюра, Винниченко, всі очільники і керівники тодішньої України не могли зрозуміти одну річ - заради держави треба сісти один раз, домовитись і рухатися в одному напрямку. Вони не змогли сісти і домовитись, у кожного було своє бачення. Сьогодні президент, прем’єр і Верховна Рада повинні бути одним цілим.

Рік тому депутати підтримали програму дій українського уряду, розраховану на 2 роки. Напевно, сьогодні вам буде важко об’єктивно оцінити роботу Арсенія Яценюка, адже під прапором саме його «Народного фронту» ви увійшли у парламент. Та все ж таки, яку б оцінку ви поставили діям Кабінету міністрів України?

В мене неоднозначний внутрішній стан. З одного боку це коаліційний уряд, але якщо ми говоримо про «Народний фронт», то наших там тільки 3 міністри. Більшість - це Блок Петра Порошенка. Уряд не став урядом технократів, яким би я його хотів бачити. Щоб нести повну відповідальність за уряд, формувати його повинен був все ж таки Арсеній Яценюк, а не Банкова. Є такий божевільний депутат від БПП Каплін, який говорить: «Яценяку на гілляку». Послухайте, більшість уряду - це БПП, тоді всіх на гілляку? Успіхи уряду залежать від якості прийняття тих законів, по яких уряд хотів би рухатися. Але не спрацювала зв’язка "уряд - Верховна Рада". Ті закони, які потрібні уряду, навіть те, що нам потрібно для перемоги у війні, ми прийняли тільки на 60%. Про які успіхи можна говорити, якщо ми правила гри не створили? Тому і Верховна Рада повинна звітувати, що вона зробила для цього. Відповідальність на нас всіх: президент, прем’єр, ВР. І більша роль все ж таки відводиться презденту. З іншого боку я та людина, яка знає трошки більше, ніж пересічний громадянин. В тих умовах, у яких уряд працює, успіхи ще й непогані.

Яценюк і наближені до нього люди постійно потрапляють в епіцентр корупційних скандалів. Сьогодні тільки ледачий не говорить про існування тіньового уряду. В парламенті почали збирати підписи за відставку Кабінету міністрів, а серед підписантів є навіть представник «Народного фронту» Олександр Кірш.

Ну, Кірш зараз дрейфує, скоріше за все, він найближчим часом буде виключений з Народного фронту.

Щодо корупційних скандалів...

Наприклад?

Наприклад, Мартиненко.

Ніхто такого вчинку не зробив, як Мартиненко, заявивши, що хоче скласти депутатські повноваження. От зараз пан Мартиненко доведе свою непричетність до корупційних скандалів, і що тоді? На нашу політику дуже великий вплив досі має Російська Федерація, і оці вкиди йдуть з Росії. Але пан Мартиненко повинен захистити себе сам, які і Іванчук, і всі інші. Я сам неоднаразово був у ситуаціях, коли мене звинувачували у тому, що я не робив. Є божевільні, які говорять, що я з Іловайська втік на голубому вертольоті. Ви пам’ятаєте мій конфлікт з групою Приват? На всіх каналах я був поганий. Тільки я підтримав Бориса Філатова як кандидата у мери Дніпропетровська, я став вибачений, всі канали одразу замовчали, і я вже гарний. Це ж політика.

Тим не менш, 70 підписів за відставку уряду у Верховній Раді вже зібрано. Чи буде їх більше?

Ні, я думаю, що достатньої кількості підписів не буде. І відставки уряду не буде. Все це питання особистих моментів. У декого, як у пана Капліна, є особиста неприязнь до Яценюка. Ну що тут зробиш? Так само і в мене є неприязнь. Наприклад, я не терплю Вілкула і всіх тих, хто розв’язав війну на Сході. Мама мені забороняє їх бити у Верховній Раді, хоча маю велике бажання їх набити.

А ви з тих, хто може помахати кулаками? Не було прецедентів у Верховній Раді?

Був на грані. Важко, але втримався.

Ну тоді від баталій у парламенті до бойових дій на Сході. 8 грудня у Мінську відбулося чергове засідання контактної групи. Було вирішено, що представники СММ ОБСЄ повинні отримати доступ до всієї території Донбасу, в тому числі, яку контролюють бойовики. Чи вірите Ви у всі ці домовленості, в їх виконання?

Я переконливий прихильник того, що все, що відбувається на Сході, ми можемо вирішити лише силовим шляхом. Перемовини дають лише перепочинок і можливість створити нормальну армію. Росія - це не той перемовник, з яким можна про щось домовлятись. Про це Бісмарк сказав, не я. Моє бачення таке - відновимо контроль над кордонами, зачистимо Донеччину й Луганщину, повернемо Крим, тоді я готовий говорити про впровадження українського світу до Грузії, тому що Ставропілля, Краснодарський край - це також наше. І якщо зараз ми почали говорити про перегляд кордонів, то тоді треба згадати, що за приєднання Криму ми віддали Росії частину Харківської області. Не так довго залишилось чекати. Розпад Росії неминучий. Повірте, Російську імперію розшматують самі ж росіяни. Я жив у Росії і пройшов її від Калінінграду до Камчатки. Ще у 1993 році, коли я повертався у незалежну Україну як український офіцер, я знав, що ми будемо воювати з Росією. Прослуживши 10 років у українській армії, я говорив - не можна продавати армію, ми будемо воювати з Росією. Тоді мене Кузьмук (ред. - Олександр Кузьмук, міністр оборони України у 1996-2001 рр. та 2004-2005 рр.) оглосив офіційним божевільним українських збройних сил. Питання виживання України - це створення боєздатної армія, яка буде спроможна за 3 доби дійти до Москви.

У якому стані сьогодні українська армія?

У жахливому. 23 роки - це були військові частини, які залишились після Радянського Союзу. Зараз в нас почали формуватися українські війська. У нас є нижча і середня ланка українських офіцерів - це найголовніший здобуток. Вони є той прошарок, який вже не задушать.

А вища ланка?

Не питайте, чому заплакані очі. Практично 100% українського генералітету в тому чи іншому вигляді пройшло ФСБ, КГБ Росії. В мене немає до них довіри, окрім двох-трьох генералів. 97% - це баласт для української армії.

Суперечлива інформація надходить з передової - то перемир’я, то загострення. Що сьогодні насправді відбувається на лінії зіткнення?

Ситуація на Донбасі - це мавпа з гранатою. Мавпа може висмикнути кільце, а може не висмикнути. Вони можуть відводити артилерію, а можуть не відводити. В них немає єдиного центру прийняття рішень. Від 15 до 37 тисяч росіян знаходяться на Донбасі. Російські частини більш-менш підконтрольні. Вони нашу територію розглядають як полігон перед Сирією, ми для них витратний матеріал. Місцева люмпенізована говірка під назвою Руський мир, схопивши одного разу зброю, зрозуміла, що, щоб мати кусок хліба, масла, автомобіль, якісь балага, наркотики, не треба ні вчитись, ні працювати, а достатньо вбити й забрати. Поки ми їх не знищимо фізично, все буде продовжуватися. Продуктивно думаюче населення звідти виїхало. Ви можете спримайти мене як завгодно, але без фільтрації цього населення ми не маємо права їх повертати в Україну.

Що ви маєте на увазі під фільтрацією?

Знаєте, хто хоче жити і померти у великій Росії, повинен їхати й помирати у великій Росії, від цього не повинні страждати всі інші громадяни України. Будь-яка демократія передбачає, що те, що прийняла більшість, сприймається меншістю. Якщо зараз хтось почне кричати, що хоче померти в Росії, то що, Київ повинен йти в Росію?

Ви згадали Сирію. Хотілось би почути вашу думку, що Путін забув там? У Сирії немає Руського миру і нема кого захищати.

На мою думку, ІДІЛ - це структура, яку створила ФСБ. В мене є дуже серьозні підтвердження цієї версії. Путін намагається залишитися гравцем у світовому масштабі. Коли мені влітку цього року доповідали про підготовку груп на полігонах у Криму, де проводяться стрільби з ПЗРК вартістю по 150 тисяч доларів одного пострілу, я не міг зрозуміти навіщо. Адже ми практично не застосовуємо на Донбасі авіацію, а йде активна підготовка розрахунків ПЗРК. 

Я думаю, що це якраз товариш Путін дуже активно готував ІДІЛ на тих Симферопольських полігонах, які за часів Радянського союзу готували контингент для визвольних армій. Групи проходили певну підготовку у Криму, перекидалися на Донеччину, там так би мовити складали іспити, вбивали наших і поверталися.

Сьогодні вже ніхто не говорить про розслідування щодо збитого літака під Луганськом, Іловайського і Дебальцевського котлів, ситуації навколо Донецького аеропорту. Цілком очевидно, що розслідування спущені на гальмах і нинішня влада не має наміру доводити їх до кінця, не кажучи вже про покарання винних. Що необхідно зробити, щоб зрушити ситуацію з мертвої точки?

Особисто у мене два осколки в спині навколо хребта з Іловайська. Мій однокашник, який, закінчивши училище, не пішов служити, звільнився і почав займатися бізнесом, як тільки почалася війна, закрив свій бізнес і пішов захищати державу. Він був у тому літаку, який збили під Луганськом. Без розслідування цих подій, правильного розвитку Збройних сил України не буде, але в нас немає кваліфікованих кадрів, які будуть незаангажовано проводити це розслідування. 

Мене розчарувала комісія ВР попереднього складу, яка проводила це розслідування. Глибокого аналізу не було. Щоб дати оцінку цим справам, по Іловайську, наприклад, фігурантом цієї справи повинен бути керівник сектору Д, генерал Литвин. Щоб закрити такими трьома лініями оборони, якими закрила нас Росія, треба було пройти певну територію України, 40 км кордону. Один Литвин був керівником прикордонної служби десятиліття, другий - контррозвідки. Стукачів що у нас - не було? Присутність росіян була 1 до 15. Нас було 1000, а їх проти нас було до 15 000. От якщо один Литвин командувач сектора Д, другий Литвин керівник прикордонної служби, то розслідування повинно починатися з них, а не з командиру батальйону Прикарпаття, який умовно втік. Да, він втік. Але хто в нього був командиром? Не керівник сектору Д?

Чим сьогодні займається «Дніпро-1»? Влітку прем'єр заявив, що спецполк буде основою для створення спецпідрозділу «КОРД» (Корпус оперативно-раптової дії) - український аналог американського SWAT. Чи сталося це?

Полк «Дніпро-1» делегував більше 100 чоловік у нову поліцію. Ми відправляємо тих, хто пройшли горнило війни. Сьогодні ми і КОРД, і SWAT. «Дніпро-1» зараз на передовій. Ми повністю контролюємо Авдіївку і зайшли в Артемівськ, там змінили 3 зведених загони з 6 областей. Взагалі «Дніпро-1» - це подія. Це постійни відбір людей. В нас конкурс до 8 чоловік на місце, ми досі пір звільняємо людей, бо не всі проходять випробовування. Полк «Дніпро-1» - це відсутність хабарів, висока порядність, моральність, авторитетність, жертовність і патріотизм. Це сім’я і родина. Це те, що будувалося на філософії УПА. Коли створювався полк, я сказав, що спочатку філософія, а потім все інше. У нас у рядового бійця інколи по три вищі освіти.

Для тренування бійців «Дніпра-1» задуманий грандіозний проект по створенню Тактичного кварталу. На якому етапі будівництво і хто тренує бійців?

Все є. У нас свій полігон. Ми абсолютно автономні. Перші інструктори в нас були з Ізраілю й Грузії, зараз ми виховали плеяду своїх інструкторів, які пройшли бої. Ми зараз тренуємося на полігоні, де побудовані міні-Донецьк, Луганськ, Крим. Ми тактично розглядаємо всі варіанти. Це одна з найсучасніших військових баз, де не витрачено жодної копійки державних коштів. При цьому в нас сучасна казарма, багато чого ще треба зробити, службовий готель на території. Це така держава в державі.

Що робити демобілізованим військовим, для яких війна в душі так і не закінчилася? Адже маса людей, які повертаються з фронту, так і не знаходять собі застосування в мирному житті. Як бути з їх працевлаштуванням? Можливо, державі потрібно задуматися про зелене світло для такого світового явища як приватні військові компанії?

Я думаю, що ми будемо першими, хто отримає ліцензію в цьому напрямку. Якщо поглянути в суть приватних військових компаній, то, наприклад, не воює американська армія, а наймає ПВК. Сьогодні є запит на українських військових, і ми стоїмо на порозі створення новітньої приватної військової компанії.

Але без прийняття відповідного законодавства про легальність приватних військових компаній не може бути й мови. А на сьогодні однозначної думки з цього приводу в стінах парламенту немає.

Спочатку війна, всі закони стосовно прикордонної служби, СБУ, поліції, слідуючий етап - закон про ПВК. Треба розставляти пріорітети.

Гадаєте, у ВР буде підтримка?

Звичайно. Це виклик часу. Або наші воїни підуть у французький легіон та будуть представляти інші держави, або ми в Україні все систематизуємо законно. Іншого виходу немає.

P.S. До речі, 11 грудня Юрій Береза також дотримався обіцянки мамі і не приймав участі у масовій бійці депутатів БПП та Народного фронту, яка зчинилася через Олега Барну, який намагався зтягти Арсенія Яценюка з трибуни після його звіту.