Кіровоградщина корупційна: як чиновники на життя заробляють

  • Оксана Гуцалюк
  • watch_later 12 серпня 2014, 13:59

  • visibility 93 перегляда

З 25 травня цього року країна планувала почати жити по-новому. Але, схоже, Кіровоградщина наразі залишається поза цим процесом. Пропонуємо читачам дві історії, що схожі, немов близнюки – цинізмом, нахабством та впевненістю їх «героїв» у власній безкарності.

Посиденьки біля РДА: сім тисяч за гектар

«Это наша корова, и мы её доим» - ця відома фраза з культового «ментівського» серіалу якнайкраще відображає непомірність апетитів вітчизняних можновладців.

Як відомо, 2 серпня в Кіровограді слідчі Головного слідчого управління МВС з подання Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю затримали першого заступника глави Державної інспекції сільського господарства України Ігоря Немировського. 4 серпня суддя Печерського районного суду Києва дав дозвіл на проведення обшуку в його помешканні. Правоохоронці затримали посадовця за вимагання хабара від керівництва ГЗК у Новомиргородському районі. До речі – й це надає неабиякої пікантності ситуації – підозрюваний, якого схопили на гарячому, є…сином міського голови Новомиргорода. У свою чергу, суб’єктом вимагання став виконавчий директор ГЗК компанії «Велта» Юрій Вольський, який ексклюзивно розповів Точці доступу про майже детективну історію свого спілкування з посадовцем-хабарником.

***

- Для потреб виробництва (ГЗК займається видобутком та переробкою ільменіту – ред.) компанія уклала договір на оренду землі для розширення кар’єру з підрозділом Держкомзему в області, - пояснив керівник. – Далі потрібно було отримати дозвіл на зняття родючого шару грунту, тобто чорнозему, в земельній інспекції області. Ми підготували необхідні документи, подали їх у дозвільний центр в Кіровограді й повинні були протягом десяти робочих днів отримати звідти відповідь – або дозвіл, або обґрунтовану відмову.


За словами Юрія Вольського, у земельній інспекції усно повідомили – мовляв, для вирішення питання компанії потрібно «вийти» на Київ. Хоча, апелює до законодавства наш співбесідник, офіційною дозвільною процедурою це не передбачено. Чи варто сумніватися в тому, що «Велта» отримала – вже офіційну, письмову – відмову?


Повторно подавши документи на отримання дозволу на зняття частини грунту, компанії довелося все ж законтактувати зі столичним посадовцем Держсільгоспінспекції, на якого вказали у земінспекції. Ним якраз й виявився Ігор Немировський.

***

Далі почалося найцікавіше. Як розповів Юрій Вольський, спочатку посадовець озвучив «таксу» у розмірі 14,3 тисячі гривень за гектар землі. Якщо помножити цю цифру на 51 (саме стільки гектарів орендувала компанія), вийде чимала сума – майже 730 тисяч гривень. Нібито ці гроші потрібно заплатити за порушений шар грунту, хоча, посилається на висновок тієї ж інспекції Юрій Вольський, земля залишалася недоторканою.

Друга зустріч гірника та чиновника вийшла значно, у два рази, «дешевшою»: цього разу йшлося вже про 7 тисяч гривень за гектар, відповідно – про 350 тисяч гривень. Але навіть попри зменшення чиновницьких апетитів компанія від підпільного «спонсорства» відмовилась та звернулась до правоохоронних органів.

Далі до справи долучився київський УБОЗ, співробітники якого вирішили заскочити чиновника на гарячому. У призначений час Вольский та Немировський зустрілися у призначеному посадовцем місці. А це, уявіть, на…лавочці біля входу до Новомиргородської РДА. До речі, другий етап перемовин та, власне, хід зустрічі фіксувалися спецзасобами зв’язку, про що, зрозуміло, столичному чиновнику не було відомо.

- Він їхав від райдержадміністрації прямо по стоянці, де люди ходять до супермаркету, – розповідають очевидці події. – На дуже великій швидкості він вискочив на дорогу. Ми побачили, що їде син мера, і що за ним багато озброєних людей у масках. Ми подумали, що це ловлять сепаратистів. Тоді Немировський всіляко пробував відірватися, їздив навіть по полях. Його зловили під Кіровоградом.


 Як стало відомо Точці доступу з власних джерел у правоохоронних органах, коли Ігоря Немировського зупинили, він сказав міліціонерам, що думав, за ним женеться ФСБ, а гроші в машині – зібрані на армію. Без коментарів.


***

Але ця історія може мати неприємні, м’яко кажучи, наслідки не тільки для підозрюваного, але й для підприємства. Адже найближчим часом один з найбільших та найдисциплінованіших платників, попереджає Юрій Вольський, може зупинити роботу. А це неминуче відіб’ється не тільки на надходженнях до бюджетів усіх рівнів, а й на шестисот працівниках компанії. Справа в тому, що 28 липня «Велта» повторно подала документи на отримання все того ж дозволу, але станом на 1 серпня, коли повинна була надійти відповідь інспекції, справа з місця не зрушила – документи вилучені для проведення розслідування. Хоча папери забрано днем пізніше (2 серпня) від терміну, в який повинна була вкластися, але не вклалася, інспекція, й з приводу цієї бездіяльності компанія позиватиметься на Держсільгоспінспекцію до суду – враховуючи очікувані збитки. Таким чином, відоме у районі прізвище зіграло злий жарт для цього ж району – податки та підтримка інфраструктури території соціально відповідальним бізнесом дозволяють Новомиргородщині не тільки триматися на плаву, але й розвиватися.

Золотий міст для іржавої «еліти»

Доки країна ніяк не оговтається від примари золотого батону, на Кіровоградщині будують (точніше, будували) «золоті» мости.

Селище Соколівку багато хто з кіровоградців вважає частиною міста. Чому б ні – ось селище Нове, що знаходиться на кілька кілометрів далі від міської смуги, офіційно входить до складу обласного центру, а Соколівка просто поруч. Географічно так. А взагалі-то цей населений пункт є такою собі державою в державі, де, іноді здається, навіть закони України не діють.


Соколівка на загал – місце проживання заможних людей. Більшість місцевих працює у Кіровограді, їздить туди на власних авто. На території приміського селища знаходяться відомі усьому Кіровограду переробні підприємства «Соколівський м`ясокомбінат» та «Черняхівські ковбаси». До складу Соколівської селищної ради входить п`ять сіл – власне Соклівка, Новопавлівка, Черняхівка, Липове, Нова Павлівка. Територіально вони є частиною Кіровоградського району.


Мешкає тільки в одній Соколівці біля трьох тисяч жителів. Річний бюджет сільради – близько трьох мільйонів гривень. Доволі пристойні гроші, за які багато чого можна зробити. Але чомусь у цьому селищі доволі заможних людей дороги гірші, ніж у багатьох селах Кіровоградщини, які живуть значно скромніше. Чимало місцевих власним коштом підсипають та ремонтують шляхи біля будинків, ревно дбаючи про свої «Мерседеси» та «Тойоти».

А куди, на що йдуть 3 мільйони гривень на рік? Це є великою загадкою для мешканців Соколівки. Зазвичай в інших селах ці гроші витрачають на вуличне освітлення, вивіз сміття, на роботу сільради. З останнім пунктом у Соколівці все гаразд. Платню отримують всі працевлаштовані. Наприклад, Соколівська сільрада така багата, що може дозволити собі посаду електрика. Все господарство електрика – приміщення сільради. Мабуть, за те, що раз на рік він там замінює перегорілі лампочки, весь рік він отримує зарплатню.