Наказано вижити

  • Андрій Лисенко
  • watch_later 14 травня 2014, 22:28

  • visibility 6 переглядів

Держава намагається вийти з кризи, економлячи на всьому і підвищуючи податки. Українці затягують паски і чекають на кращі часи.

З 1 березня у держслужбовців з’явилася нова настільна книга — постанова Кабінету Міністрів №65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету». Чиновники гортають її сторінки без особливого задоволення, адже документ встановлює доволі жорсткі обмеження.

Ось лише окремі пункти: вводиться заборона на придбання форменого одягу, автотранспорту, мобільних телефонів, ноутбуків, проведення ремонтів, здійснення витрат на обслуговування мобільних телефонів, оплату чартерних рейсів; без спеціального дозволу уряду забороняється утворювати нові бюджетні установи, збільшувати чисельність працівників, заповнювати вакантні посади, видавати одноразові грошові винагороди держслужбовцям за сумлінну безперервну працю, здешевлювати вартість харчування для працівників; обмежуються відрядження за кордон, використання бюджетних коштів для проведення святкових заходів тощо; передбачається проведення інвентаризації державних резиденцій і дач, будинків відпочинку, оздоровчих закладів, які перебувають на балансі органів державної влади та інших державних органів, державних підприємств; постанова також скорочує кількість заступників керівників органів виконавчої влади (міністр матиме не більше чотирьох заступників, голови обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій — не більше трьох заступників, а голови районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій — не більше двох).

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк також економить. Він позбувся свого джипу і перебрався з заміського будинку до елітного житлового комплексу в столиці.  Правда, за його ж словами, зробив це скоріше для того, щоб нічого такого не подумали.

— Range Rover продав, у декларації подивіться, що його продав, — розповів Яценюк ТСН. —  Купив «Мерседес» 2010-го року випуску, з пробігом майже у 100 тисяч, так само у декларації. Для того, щоб не казали про те, що «оце ж їздить на джипі».

Водночас зросли податки і збори: збір за спеціальне використання води (приблизно на 8,6 відсотка для всіх напрямів і джерел використання); екологічний податок (на 25 відсотків); плата за землю (на 8,5 відсотка); транспортний податок (на 8,2 відсотка); збір за користування радіочастотним ресурсом (вдвічі) та деякі інші. А Міністерство доходів і зборів із подвоєною енергією взялося до виконання своїх прямих обов’язків: відбирати гроші у підприємців.

Бізнес потерпає не лише від високих податків і цін. Існування кіровоградського ТОВ «Друкмаш-центр» (спеціалізується на виготовленні інвалідних крісел, а також протезів молочної залози і протезно-ортопедичних виробів) опинилося під загрозою через невиконання державою своїх фінансових зобов’язань.

—  Сказати, що ми почали економити — це нічого не сказати, — коментує генеральний директор підприємства Людмила Шубіна. — Я п’ятнадцять років не знала, скільки ми купуємо канцтоварів. Тепер жоден рахунок без мого підпису не оплачується. А все чому — держава підписала з нами контракт, ми те, що виготовили за ним торік, уже давно відвантажили. Але з жовтня 2013-го не отримали за це з держбюджету жодної копійки. Я сьогодні (23 квітня) зняла кошти зі свого особистого депозиту і внесла їх на рахунок підприємства, щоб протриматись ще хоч трохи. Так що ми сьогодні навіть не в режимі економії — ми в режимі банкрутства.

Пересічним українцям сьогодні, звісно, теж непереливки. ТД поцікавилася, як виживають ті, хто про проблему вибору між джипом і «Мерседесом» можуть поки лише мріяти.

— Економити почали дуже сильно, — говорить працівник однієї з державних установ Ігор. — На чому саме? Та на всьому буквально. Додому (і він, і його дружина — родом із Малої Виски, зараз знімають квартиру в Кіровограді, мають піврічного сина) почали рідше їздити — все-таки квиток в один бік коштує двадцять п’ять гривень. А от із дому, навпаки, батьки стали частіше передавати всіляку городину й домашні продукти.

Молода сім’я сповна відчула і різкий стрибок курсу долара.

— Ми збирали на квартиру, — каже Ігор. — Я на всю свою зарплату купував долари, складав усе це докупи. Ні весілля в нас нормального не було, ні днів народження, ні на море торік не їздили. Все накопичували і накопичували. Тепер мої дві тисячі гривень — менше, ніж двісті баксів. Коли я такими темпами зберу?

Родина викладача кіровоградського вишу Олександра Матвієнка намагається втриматись на докризовому рівні.

— У харчуванні, на щастя, себе поки не обмежуємо, — розповідає він. — Мене от особисто — як і всіх, у кого є авто, думаю, — дуже бензин налякав. Я встиг ще до подорожчання накупити на картку кілька сотень літрів, тепер заправляюсь на «своїй» заправці ще фактично за старою ціною. Втім, головна проблема для мене — долари. Наприклад, довелося подумки попрощатися з боргом — у мене товариш позичив енну суму у «вічнозелених» і віддавати тепер зовсім не поспішає. Ну а решта — продукти, одяг тощо — поки не здаємося, боремось.

Втім, є і зворотній бік медалі. Не варто звикати у повсякденному житті до чогось занадто розкішного (враховуючи, звісно, рівень доходів), щоб потім не розчаровуватись.

— Хто живе скромно — тому сильно економити не доведеться, — вважає власник мистецької галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов. — Треба в житті мати найнеобхідніші речі й безжально відмовлятися від того, без чого цілком можна обійтися. А то ми всі, пробачте за грубість, дуже швидко перейшли від газети «Правда» до ароматизованого туалетного паперу. Я не маю на увазі, що треба аж занадто скупитися: краще все-таки користуватися зубною пастою гривень за п’ятнадцять, а не за сім, їсти нормальні продукти, а не ті, що найдешевші. Це фальшива економія, яка ні до чого доброго не приведе. Знаєте, до речі, що мені мій восьмирічний син порадив? «А чому ми, тату, — питає, — купуємо ліки цілими упаковками? Можна ж по кілька таблеток, та й то лише тоді, коли дуже треба». І він абсолютно правий. Тому що справжня економія в плані здоров’я — пропагувати в сім’ї нормальний спосіб життя, а не витрачатися на кілограми медикаментів.

Міністр економіки Павло Шеремета впевнений (цитата з його виступу в ефірі каналу «Україна»): «...незважаючи на те, що прогноз на 2014 рік не дуже хороший — прогноз на 2015-2016 рр. вже значно кращий». Тепер головне для нас усіх — дожити.