Катар очима вуличних артистів: еквілібрист із Кіровоградщини підкорив арабських шейхів (ФОТО)

Олена Данова-Белінська

01 лютого 2019, 15:20

Новомиргородець Стас Павленко повернувся з Катару, де був разом із вуличним театром "Джайри" на гастролях. Це перше закордонне турне гімнаста та еквілібриста, і про виступи він розказує небагато, адже глядачі могли насолоджуватися його трюками в Новомиргороді. А от Катар - країна дуже цікава.

Катар межує з Обʼєднаними Арабськими Еміратами і значною мірою схожий на ОАЕ, - розповідає Стас. - Невеличка й бідна країна, населена арабами, раптово розквітнула завдяки тому, що тут знайшли поклади нафти й газу. Громадянство Катару дає право на частку прибутку від продажу цих важливих ресурсів. Причому набути громадянства тут неможливо - навіть якщо громадянин Катару одружується з громадянкою іншої держави, то це призводить до того, що громадянства позбувається й він.
Ми виступали в столиці Катару - це місто Доха, а спілкувалися з усіма англійською. Знаючи англійську, не пропадеш практично ні в якій цивілізованій країні світу. Доха надзвичайно красива, маючи значні гроші, катарці створили справжній шедевр. Тут навіть є своя Венеція - місто на воді!
Всі корінні мешканці Катару зараз - шейхи й еміри, а працюють тут заробітчани з інших країн - часто це індуси. Шейхи й еміри працюють, але в основному виконують функції менеджерів та різноманітних посередників.

Кор.: Яке перше враження? До чого був неготовий?

Пальне настільки дешеве, що пішки ніхто не ходить.

Кор.: Що ви показували в одній із найбагатших країн світу? Чим там можна вразити людей?

Країна мусульманська. Люди тут не звикли до вистав. Коли нас запросили, то наші артисти всі свої вміння не показували, щоб не шокувати публіку, це було обумовлено заздалегідь. Але для них актори на ходулях, жонглери - то вже дивовижа. Головна умова - дуже гарні костюми й щоб нічого ні в музиці, ні у виступах не нагадувало про Китай. Китайців тут не люблять.
Наш вуличний театр виступає без тварин. Все, що ми показуємо - результат власних багатогодинних тренувань.
Досить швидко зʼясувалося, що шейхи мене вже на вулиці впізнають. Завдяки мережі Інстаграм познайомився з місцевими хлопцями, які цікавляться еквілібристикою, гімнастикою та іншими подібними речами. Зібралися, я дав кілька майстер-класів. А в якості подяки вони запросили мене у місцевий ресторан. Стіл накритий на землі, очі розбігаються від всіляких смаколиків, а коли я спробував їсти, зʼясувалося, що там неймовірна кількість спецій. І відмовитися незручно, і зʼїсти багато, навіть якщо захочеш, не зможеш, треба запивати великою кількістю води.
Жінок майже ніде не було видно. У мусульманській країні їх місце вдома. Я бачив жіночі прикраси - то не прикраси, золоті ланцюги такої товщини, що у нас такі "круті" у 90-ті роки не носили. Вони все це носять під одягом, золота ніколи не видно. Просто на випадок розлучення треба мати при собі досить цінностей.
Популярністю користувалися наші дівчата. Жінки з білою шкірою там - це щось надзвичайне. Вони в принципі жінок на вулицях майже не бачать, а тут ще й білошкірі! Під час виступу ситуацію контролювала поліція, а після виступів до дівчат шикувалися черги - хоча б доторкнутися, а ще краще - сфотографуватися з ними.

Кор.: Як родина пережила розлуку? Чи хвилювалися батьки?

Звичайно, хвилювалися. Особливо мама. Це ж перші закордонні гастролі. Але я сказав, що то вони ще не сумували. От як буду їздити по 5-6 місяців, тоді вони сумуватимуть.

Кор.: Які плани на майбутнє?

Вдосконалювати майстерність, зокрема - закінчити магістратуру.
Я дуже вдячний своєму вчителю Костянтину Мотузу. Він не лише допомагає фізично розвиватися, але й вкладає душу у створення кожної постановки. А головне - допомагає вийти на рівень міжнародних гастролей. Я зміг перед вильотом в Катар передчасно здати сесію, одержую стипендію. Бо показник професійної підготовки випускника кожного професійного навчального закладу - то не оцінки, а його готовність застосувати свої знання і вміння для того, щоб заробити собі на життя.