«Місток до розуміння»: на Кіровоградщині стартує унікальний проект (ФОТО)

У 2018 році у Новомиргороді стартує проект «Місток до розуміння», спрямований на захист прав людей з вадами слуху. Його ініціатором виступила Новомиргородська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради (для дітей з порушенням слуху).

Як відомо, інтернати у нашій країні мають реорганізувати. Тому говорять про можливість створення у Новомиргороді на базі цієї школи реабілітаційного центру. І вже зараз її колектив намагається запроваджувати нові стандарти у своїй роботі.

Ми опікуємося дітьми, які не чують або чують погано, – розповідає директор школи Світлана Щербина. – І тут вони почуваються захищеними, але ж світ не обмежується школою! Приходить день – і наші випускники повертаються в стіни альма-матер, щоб ми допомагали їм вирішувати звичайні життєві проблеми. Наші педагоги виступають в ролі сурдоперекладачів у багатьох інстанціях та установах, тому що не скрізь працівники готові знаходити спільну мову з глухими людьми.

Підтверджує слова Світлани Семенівни й одна з випускниць цієї школи Валентина Єкименкова:

Куди б я не звернулася, – розповідає жінка, яка втратила слух у дитинстві, – Скрізь наштовхуюся на перепони. До лікарні йду із папером та ручкою, та не всі лікарі хочуть витрачати час на написання відповідей для мене. У соцбезі чи Пенсійному фонді вирішую свої проблеми завдяки педагогам спеціальної школи, які завжди йдуть назустріч, знаходять час, консультують і допомагають мені. Включивши дома телевізор, нічого не розумію, здогадуюсь лише… Добре, що зараз є соціальні мережі, де я маю змогу спілкуватися із людьми.

Валентина Єкименкова

За словами Валентини, вона підтримує у Новомиргороді дружні стосунки з 15 сім’ями, де є глухі люди. Це не тільки родини, які тут постійно проживають, але й такі, які вимушені мешкати у райцентрі до закінчення їхніми дітьми спеціальної школи. А скільки всього людей з порушеннями слуху у районі, вона точно не знає.

У Новомиргороді існують проблеми з обслуговуванням людей з вадами слуху, однак тут є спецшкола, де досить сурдопедагогів. У критичному випадку ми завжди готові надати допомогу, – зазначає Світлана Щербина. – Та у районі має бути ставка сурдоперекладача, а зараз вся ця робота виконується суто на нашому ентузіазмі.  Можливо, після впровадження державних реформ хоча б півставки перекладача з'явиться. Поки що маємо те, що маємо. І думаємо про тих випускників, які перебувають далеко від нас. Наскільки важче глухим у тих районах, де таких фахівців немає взагалі, нам, людям з нормальним слухом, навіть уявити важко.

Згідно норм Конвенції ООН «Про права осіб з інвалідністю» ,Україна зобов’язана створювати середовище для їх проживання, професійної, громадської, культурно-спортивної та навчальної діяльності. Проте програма по забезпеченню вищевказаного є суто декларативною.

Світлана Щербина

Втрата слуху дуже впливає на повсякденне життя. При вирішенні особистих проблем чи побутових питань людям, які втратили слух, доводиться витрачати багато зусиль, а все тому, що чуючі не зважають на їх потреби.

Всім нам необхідно долучитися до потреб наших земляків з порушеннями слуху, бути небайдужими та уважними до них. Люди у нас самі по собі досить толерантні, але проблемою є відсутність спільної мови між двома великими категоріями населення – чуючи ми й глухими. Саме тому ми у 2018 році хочемо провести цикл акцій «Місток до розуміння». У рамках проекту збираємося провести майстер-класи із української жестової мови «Мова тиші» для представників державних установ. Хочемо звернутися не лише до працівників тих установ, які працюють у Новомиргороді, але й до представників інших районів: приїжджайте, вчіться! Знання за плечима не носити! – наголошує Світлана Щербина.

Інша частина проекту ставить за мету привернути увагу пересічних жителів регіону до проблем людей з порушеннями слуху через проведення культурно-масових заходів, у яких будуть брати участь як глухі люди, так і ті, хто має повноцінний слух.

Ми розробили прекрасну програму. А те, з яким розмахом ми її втілимо, залежить від такої прагматичної складової, як кошти. Наразі школа шукає спонсорів, які могли б підтримати цей проект, – підсумовує Світлана Семенівна.

Читайте також: Володимир Любарський з Кіровоградщини: волонтер, що мандрує сам по собі (ФОТО)