Кому потрібне мерське крісло?

В Кіровограді зросли продажі меленої кави. Люди ворожать на гущі — хто очолить наше місто, яке залишилося без керівника.

Усі роки незалежності містян більше цікавить не те, яка партія переможе на виборах до Верховної Ради, а хто стане черговим міським головою. Бо Рада — це десь далеко, а місто з його дорогами, каналізацією, громадським транспортом — воно тут, навколо, щодня.

Вибори очільника міста призначає Верховна Рада. За поданням когось із народних депутатів. Наскільки відомо, наразі жоден із представників Кіровограда в українському парламенті не подавав проекту постанови стосовно виборів. Так чи інакше, за законом Рада зобов’язана призначити за дев’яносто днів після відставки міського голови.

Рахуємо. Олександр Саінсус пішов 15 травня. Не пізніше 22 серпня мають бути призначені вибори (раніше можна). Навіть якщо Рада притримає процес до останнього дня, вибори вона призначає за шістдесят днів до їх проведення. Тобто, за арифметикою, за будь-яких обставин голосування в Кіровограді відбудеться не пізніше 19 жовтня. Але, повторимося, все може статися набагато раніше. До того ж, всі навколо говорять про можливі перевибори депутатів, а закон майже рекомендує проводити місцеві вибори одночасно.

Тож вже можна починати визначатися зі своїми фаворитами. Тільки от де вони?..

Майже немає сумнівів, що хтось із наших активних в останній час політиків, скоріше за все, візьме участь у перегонах. Завжди «молодий політик» Олександр Дануца, позапартійний Сергій Михальонок, Сергій Запорожан (у «Свободи» така тактика та стратегія – брати участь в усіх можливих виборах), голова спецінспекції Віктор Іванов. Це «вічні», звичні кандидати з доволі прогнозованим результатом.

Чи буде балотуватися також постійний учасник перегонів юрист Володимир Ярошенко? Останнім часом він відійшов від активної політики, навіть у міськраді малопомітний, не те, що раніше.

Але не в участі або неучасті Ярошенка головна інтрига цих виборів. Їх насправді кілька. Перша інтрига — хто піде у голови від комуністів? Перший секретар обкому Вікторія Дем’янчук, як і минулого разу? Чи може, спробує вдруге повернутися в ту ж річку Володимир Пузаков? Деякі чутки ходять, що Володимир Тихонович не так вже й проти спробувати ще раз. До того ж, через роки період його керівництва містом виглядає більш ефективним, ніж каденція Олександра Саінсуса. Так чи інакше, без комуністів вибори точно не пройдуть. Партія втрачає популярність, участь у кампанії (та ще, ймовірно, паралельно з виборами до ВР) могла би підняти рейтинг КПУ. До того ж, якщо нова влада буде робити багато помилок...

Інтрига №2 — хто піде у міські голови від УДАРу? Ця партія зараз асоціюється з Порошенком. Переконлива перемога лідера партії Віталія Кличка у Києві додає цій політичній силі впевненості. Однак справа в тім, що, за наявною в нас інформацією, ані Микола Онул, ані Лариса Онул (яких містяни вважають лідерами партії саме у місті Кіровограді) не збираються балотуватися на відповідальну посаду. Питання – кого підтримає партія, лишається відкритим. Так само як і питання – кого підтримає група місцевих політиків, що працювала у штабі Петра Олексійовича на президентських виборах. Можливо, варто повернутися до прізвища Олександра Дануци, який очолював кіровоградський міський штаб Порошенка? Але є певні сумніви, що його підтримають потужні політичні гравці, яким приписують тіньовий вплив і навіть справжнє керівництво процесом у цій команді (до їх числа поголос відносить, наприклад, потужного аграрного бізнесмена Анатолія Кузьменка та його сина, народного депутата Сергія Кузьменка).

Чимало людей впевнені, що у цих перегонах також візьме участь Олександр Шаталов. Ще півтора роки тому він був другою за впливовістю людиною в області після голови облдержадміністрації Сергія Ларіна, як перший заступник голови облради. Залишається чинним депутатом обласної ради. Більше того, має кіровоградську прописку. На виборах до Верховної Ради 2012 року став срібним призером боротьби за мандат від обласного центру. І отримав 30 відсотків підтримки від мешканців міста. Може сподіватися, що не дуже розгубив такий рівень підтримки. Хоча приналежність до команди Януковича та Партії регіонів (та ще й яка активна та віддана) сьогодні в очах багатьох є тавром на все життя. Та все одно чимало симпатиків Олександр Сергійович досі має. Як і шанси стати міським головою.

І тому майбутня передвиборча кампанія прогнозовано буде виглядати так. Кілька кандидатів від демократичних сил, та таких, які будуть називати себе кандидатами від патріотичних сил, більше будуть боротися з Шаталовим, ніж презентувати своє бачення майбутнього для міста. Не забуваючи при цьому нагадувати і своїм «демократичним» конкурентам, хто і скільки «стояв на Майдані», «постраждав від злочинної влади» і т. ін. І на цьому тлі, може бути, Шаталов отримає шанс. А може несподівано виграти темна конячка, хтось, кому попередньо ніхто й десятого місця не пророкував. На минулих виборах було п’ятнадцять кандидатів у мери. На тих можливих, про які ми говоримо, може бути й тридцять. І хтось з цих тридцяти може здивувати всіх.

До того ж, можна бути впевненим, що без другого туру не обійдеться, а це додає шансів, що на користь не найпотужнішого спрацює аргумент «за кого завгодно, тільки проти ТОГО».

На тих виборах Олександру Шаталову протистояв Андрій Табалов. Не виключено, що і на цих його команда виставить свого кандидата. Але останнім часом відомі обличчя, які раніше були у команді Табалових, відійшли, і не у сторону, а ближче до іншої команди – команди Станіслава Березкіна. Так що може бути, що, наприклад, депутат міськради Олександр Горбунов за такої підтримки спробує зіграти свою гру на цих виборах. До речі, можна помітити його підвищену активність та частіші виступи по телебаченню в останній час.

Багато років ми мріємо, що прийде молодий, енергійний, класний, з блискучими ідеями міський голова нової формації. Такий, як був у Вінниці Володимир Гройсман. Але де ж він, де?! Гройсман ще до першого обрання у віці 28 років був відомим діячем, депутатом міськради. Перегляньте перелік наймолодших депутатів міської, Кіровської та Ленінської рад. Бачите там потенційних лідерів? Звісно, вони є. Тільки їхній час ще не прийшов.