31 грудня 2022, 10:00
Проєкт "Олені Святого Миколая", що виконує дитячі мрії, переїхав із Харкова на Кіровоградщину. В цьому році волонтерам надійшло 2200 листів від дітей з усієї України. По кожному запиту вони отримали подарунки від благодійників з України та з-за кордону. Тепер розвозять їх адресатам та водночас дарують свято. Найперше – переселенцям та мешканцям деокупованих територій. Про що мріють діти війни, знають журналісти Точки доступу.
Проєкт "Олені Святого Миколая" є частиною діяльності організації "Українські Рубежі", що займається евакуацією людей з небезпечних територій. Шість років волонтери працювали на лінії розмежування. Слоган ініціативи: "Свято на рубежі з війною". Працювали в пів сотні населених пунктів. У Світловодськ команда переїхала від початку великої війни. Тут активісти знайшли безкоштовне приміщення для "оленячого" складу, в цій будівлі живуть і самі.
Отак виглядає склад Святого Миколая, щоб ви розуміли. Отут всюди дитячі мрії, вони розкладені по коробках, упаковані, до деяких їхні чарівники написали листи, які вони потім будуть читати, може, якось навіть зв’яжуться з тими, хто робив їм подарунки. Ось бачите – тут назви населених пунктів – Львів, Луцьк, Мукачево, Дрогобич, Богданівка, Покотилівка, Ізюм – туди поїдуть ці подарунки найближчим часом, – проводить екскурсію складом волонтерка проєкту Євгенія Левінштейн.
У цьому році активісти отримали 2200 листів від дітей з усієї України. Рекорд був – 3500. Але, в той же час, збільшилася географія населених пунктів, куди "Олені Святого Миколая" відвозять презенти. Євгенія розповідає, що найперше увагу намагаються приділити переселенцям та дітям на деокупованих територіях.
Щодо віку, то ми обмежили – обрали дітей від п’яти до 12 років, бо в п’ять найчастіше дитина вміє сформулювати своє бажання, а в 12-ть вона ще трішечки вірить у Святого Миколая. Але іноді, якщо це брати-сестри, ми беремо і старших, і менших дітей.
Найпопулярніші подарунки – качечки "Лалафанфан", великі м’які ведмеді, "Лего", ляльки, конструктори, машинки на пульті, роботи, солодощі. Просять і телефони, планшети, велосипеди.
Волонтери закликали дітей у воєнний час не просити дорогі презенти, але ті все одно про них пишуть. На щастя, знаходяться чарівники, які ці побажання виконують.
Майже у кожному листі діти просили й миру, перемоги та аби їм допомогли повернутися додому. Більше, буває, не просять нічого.
Списки мені дуже подобаються із пунктів. Перший пункт: Святий Миколай, зроби, будь ласка, так, щоб у наших військових була зброя бити орків. Другий пункт: зроби так, щоб всі діти в Україні могли повернутися до своїх домівок. Третій пункт: мені, будь ласка, багато цукерок і автомат із кульками.
Листи "оленяча" команда приймає лише у паперовому вигляді. Передають їх волонтери на місцях. Інколи фотографують і надсилають. Далі формується база із побажаннями. Чарівники можуть зайти у базу і обрати дитину, мрію якої хочуть здійснити.
Це наші листи за цей рік, їх тут багатенько – майже дві тисячі. І це лише ті, які ми відправили в архів, деякі з них досі лишаються у великому офісі, оскільки ми їх нещодавно обробили, відсканували. Ми також їх сюди перетягнемо і буде в нас тут архів, – показує конверти волонтер проєкту Максим Лодзик.
Послання до "Оленів Святого Миколая" діти прикрашають на власний смак. Використовують поштові конверти або майструють власні.
Волонтери сміються, що особливо люблять, коли з конверту на стіл і їхній одяг висипається купа блискіток або ватки у якості снігу. Це означає, що дитина старалася.
Взяли ось кольоровий папір, щось намастили клеєм, заклеїли. Це все дуже весело діставати, розрізати, щоб не пошкодити.
Трапляються листи, написані на використаному папері. Тоді команда розуміє, що у дитини просто немає чистого паперу. Такі в цьому році надходили з Ізюму.
От, наприклад, ця дитина попросила качку "Лалафанфан" і навіть показала, який вигляд вона має.
А ось особливий для нас лист. Вова написав, що хоче три подарунки на вибір: "Лего", танк або зброю: "Ти в Краматорськ не їдь, я в Чернігові, в мене зламана нога і спина, я не можу ходити". І сумний смайлик.
Є листи нетипові.
Одна дитина з Борової, а чи з Балаклії, я точно не пам’ятаю, попросила у нас шоломів, броніків та дронів для ЗСУ. І ми навіть знайшли людей, які це вже виконують. Також писав хлопець із Херсону, який попросив для себе іграшкову снайперську гвинтівку, щоб відвоювати своє місто.
Волонтери зізнаються, що не сподівалися у розпал війни отримати такий відгук від благодійників. Але, виявилось, – чарівників багато. Це окремі люди з України та інших країн від Швейцарії до Австралії. Чи не щодня активісти отримують посилки.
Київ, Львів, Польща, Німеччина, у нас і з Америки приходять, з Австралії навіть.
Питаємо у самих волонтерів про що мріють вони.
Бажаю перемоги, деокупації всіх наших захоплених територій, щоб оті дітки, які зараз в окупації, відчули, що Україна – це найкраще, що може бути. І ми поїдемо до них, коли вже будуть деокуповані території, щоб вони побачили, що ми ними переймаємося, що ми про них пам'ятаємо, – каже Галина Леонтьєва і додає, що сама переселенка з Донеччини ще з 14-го року, тож знає, як це важливо.
Чверть подарунків, які надіслали цьогоріч дарувальники, вже у дітей. Завершити доставку сюрпризів волонтери планують до кінця січня.
Активісти говорять, що мріють об’їхати всю Україну і приємно здивувати кожну дитину, але не можуть це зробити фізично. Часто на допомогу приходять абсолютно різні люди різних професій: дитячі письменники, ІТ-шники, військові, журналісти, фотографи. Допомагають школярі і студенти.
Але мета проєкту, кажуть вони, значно глибша, ніж просто подарувати свято і розважити.
Ми намагаємося посіяти ідею в самих дітях того, що вони самі і є світло для себе. І можна не зважати на відсутність електропостачання, можна не зважати на те, що ви переїхали, ви можете бути щасливими там, де ви є зараз. Це не страшно, це не лячно. Ви і є ваш Бахмут, ви і є ваш Маріуполь, ваш Ізюм. У дітей на деокупованих територіях ми намагаємося вкласти яскраву емоцію, яку вони пам’ятатимуть наступний рік. Про те, що так, їм було погано, але в кінці стало дуже цікаво.
Максим говорить, що для дітей цей проєкт про те, що їх не забули, що вони важливі, що в найскладніші моменти життя є місце диву. Для дорослих чарівників – можливість привнести світло в життя окремої дитини.
Фото автора і команди волонтерів
Головне сьогодні
