Рок об’єднує!

Саме під таким гаслом 28 червня у Малій Висці відбувся концерт, присвячений одразу двом святам — Дню Конституції та Дню молоді.

...Влітку 2008 року за пляшкою пива у Малій Висці зустрілися місцевий музикант Ігор Сокуренко та уродженець райцентру, харків’янин Влад Тимошевський. Відбулася приблизно така розмова:

— А давай щось організуємо.

— А давай!

Взялися — і організували, причому на дуже пристойному рівні, назвавши рок-фестиваль Fata Morgana. До Малої Виски приїхали гурти та глядачі з інших населених пунктів, навіть із Кіровограда і Харкова. Після цього  Fata Morgana відбулася ще двічі, й усе трохи притихло — в основному через нестачу грошей в ініціаторів. Були, звісно, концерти, але не такі масштабні.

У нинішньому році один із лідерів маловисківського гурту Overkeel’ Юрій Карпов вирішив повернути до райцентру рок.

— Ми подумали: День Конституції, День молоді — чому б не потішити глядачів? — розповідає він. — Спочатку планували кілька гуртів, потім дехто відмовився, ми вже хотіли робити свій «сольник». Але все-таки знайшли музикантів, охочих приїхати з Кіровограда, Новомиргорода, інших населених пунктів.

28 червня нинішнього року в Малій Висці виступили «Полігон» (Паліївка, Маловисківський район), Overkeel’ і «Гімназія» (Мала Виска), Black Forest (Знам’янка), «Кірік» (Кіровоград), «Йдемо на Захід» та Fundire (Новомиргород), «По барабану» (Велика Виска, Маловисківський район). Розповідати про майже п’ятигодинний концерт сенсу немає — це треба було чути і бачити. Лише гімн України у рок-обробці Overkeel’ виконував на біс тричі! Та й решту музикантів глядачі не спішили відпускати зі сцени.

— Скільки витратили на організацію? Не скажу, — посміхається Ігор Сокуренко. — Головне ж — не гроші. Величезне спасибі всім гуртам, які погодилися виступити без гонорарів, понавозили з собою купу апаратури. Окрема подяка — маловищанину Олександру Красовському, який потужно нам допоміг.

Чи поставить маловисківське управління культури чергову галочку в статистичній звітності, наразі невідомо, принаймні на концерті офіційних осіб міста й району ніхто не помітив. Втім, це й на краще: без пафосних виступів чиновників про «єдність України», «самовіддану працю» тощо все було щиро і по-справжньому. Та й узагалі дуже круто, коли державні українські свята відзначають не за вказівкою «згори», а за ініціативи простих мешканців цієї держави.

Фото автора та Тетяни Лисенко.