29 березня 2016, 03:15
Його називали художником архітектури, саме його роботи зараз прикрашають історичний центр міста. Кіровоградці народжуються, навчаються, лікуються, відпочивають та розважаються у приміщеннях, побудованих саме ним. Це все про видатного архітектора Якова Паученка, 150-ту річницю від дня народження якого місто відзначило минулого тижня.
Яків Паученко народився в Єлисаветграді. Тут же і розкрився як архітектор, попри те, що фахову освіту здобував у Москві. Незважаючи на те, що Паученку пропонували реалізувати себе саме в теперішній російській столиці, він повернувся до рідного міста, де успадкував іконописну, художньо-позолотну майстерню від свого батька і почав плідно працювати як архітектор.
Йому поталанило, бо коли він переїхав до Єлисаветграда, то тут дозволили приватну архітектурну практику. До цього моменту був один міський архітектор, який і працював над усіма будівельними проектами. При цьому забудова в переважній більшості відбувалася за будівельним уставом Російської імперії, який чітко регламентував форму будівель, фасади, облаштування за їхнім призначенням. А Паученко займався вже власним проектуванням, створював будинки на замовлення, – розповідає провідний науковий співробітник художньо-меоріального музею О. Осмьоркіна,
заслужений художник України Андрій Надєждін.
Найбільш відомі споруди, зведені за проектом видатного архітектора, розташовані в історичному центрі Кіровограда. Разом з Андрієм Надєждіним вирушаємо на невелику прогулянку, щоб оглянути їх. Перший об’єкт – приміщення центральної міської лікарні на розі вулиць Пашутінської та Архітектора Паученка. Воно створювалася під розміщення водолікарні Ісака Гольденберга.
Будівля була створена за проектом Якова Паученка в мавританському стилі. Однак архітектор використовує не просто цитування, він переосмислює і робить не картинку-копію із мавританського стилю, а підводить нас до того, що це щось східне,
- зазначає Андрій Надєждін
По вулиці Чміленка знаходиться теперішнє приміщення обласного департаменту охорони здоров’я. Раніше це був будинок-лікарня Самуїла Вайсенберга, який збудував Паученко. Він вважається одним з найдовершеніших архітектурних див міста.
Це дивовижна суміш неокласики і необароко. Барокові мотиви тут превалюють. Це велика кількість ліпнини, яскравих орнаментів, символічної скульптури. Все це нагадує часи 16-17 сторіччя. Особливість самої будівлі в тому, що з якої б точки ми не дивилися, весь час будемо бачити її шпиль, який буде задавати тон всьому архітектурному ансамблю вулиці,
– говорить Андрій Надєждін
На вулиці Дворцовій розташований колишній готель «Гостинний двір», де нині знаходиться обласне управління Служби безпеки. Це якраз одна з будівель, в якій збереглися інтер’єри, створені Паученком. Поруч знаходиться будинок купця Соловйова. Тут на початку 20-го століття був біоскоп «Ілюзія» – популярний на той час прототип сучасного кінотеатру. Тепер в приміщенні знаходиться мистецька гімназія. Сам будинок має ознаки необароко, неоруського стилю, елементи неокласики і навіть візантійщини.
Змішування виконане таким чином, що ми бачимо лише цілісний мистецький доробок, який зовні досить умовно, але перекликається з будівлею великої трапезної на території Софії Київської. І «Гостинний двір», і будинок купця Соловйова – це були прибуткові будинки. Що це таке? От зараз ми йдемо по місту і бачимо повідомлення: «Здається в оренду». Ось це теж саме. Власник будував будівлю, з якої він мав зиск,
- розповідає Андрій Надєждін
Вже з цих кількох вищеописаних об’єктів зрозуміло, що для Паученка характерне змішання стилів. Як ще один доказ – приміщення нинішньої музичної школи №1 по вулиці Чміленка.
Його теж збудував Паученко, цього разу в англіканському стилі. Всього на рахунку архітектора понад 20 зафіксованих оригінальних об’єктів.
На сьогодні всі вони є пам'ятками містобудування і архітектури місцевого значення. Дійсно, Паученко був тим, хто в складі групи інших архітекторів створив історичну частину Єлисаветграда, яка на сьогодні є особливою, фактично кращою частиною міста
– говорить голова обласної організації Національної спілки архітекторів України Людмила Харламова
Одним з найвідоміших творінь Паученка є його власний будинок. Нині тут художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна. Фасад приміщення створений у цегляному варіанті неоруського стилю і чимось нагадує казковий терем. Кожна з кімнат всередині мала свою особливу стилістику. А ще в будинку використовувалися інженерні новинки для тогочасного міста.
– Будинок зводився як своєрідна візитна картка архітектора. Якщо туди заходив замовник, то він в принципі бачив, на що здатен архітектор. Підлога в будинку була кам’яною, мозаїчною, під підлогою проходили труби парового опалення. Такого типу опалення називалося римським, бо свого часу застосовувалося в римських банях. На будинку був флюгер у вигляді грифона. І поворот флюгера був пов'язаний із динамомашиною, і таким чином в будинку була своя електрика, – каже Андрій Надєждін.
Саме в цьому будинку сьогодні зберігаються всі документи та будь-які інші матеріали, які вдалося віднайти в архівах про Якова Паученка. Видатний архітектор прожив лише 48 років, до останньої години створюючи проекти та будуючи нові об’єкти.
Одна з останніх робіт Паученка – будинок Харлаба на Дворцовій. Тепер тут відомий на все місто ресторан, а на початку 20-го століття приміщення здавалося під відділення міжнародного банку. Паученко збудував його у неокласичному стилі з чималої кількістю символічної ліпнини.
– Як свідчить газета «Голос Юга», навіть напіврозбитий паралічем, він ще піднімався на риштування будинку Харлаба, щоб подивитися, проконтролювати, як відбувається будівництво. На жаль, в радянський час тут уже був гастроном, і внутрішня частина будинку, його інтер’єр не збереглися. Кажуть, що на верхній частині купола, який зараз вкритий бляхою, раніше розміщувалась обсерваторія, яка була справжньою цікавинкою для цього прибуткового будинку, – говорить провідний науковий співробітник художньо-меоріального музею О. Осмьоркіна, заслужений художник України Андрій Надєждін.
Окрім будинків в історичному центрі Кіровограда, Паученко залишив свої роботи й в різних мікрорайонах. Наприклад, теперішній пологовий будинок №2 біля залізничного вокзалу та приймальник-розподільник для неповнолітніх по вулиці 40-років Перемоги. Знають Паученка й у Бобринці, де він збудував Вознесенський собор.
Були по області й інші храми, які проектував архітектор, однак до цього часу вони не збереглися. Як, власне, і могила самого Паученка. Він помер 29-го жовтня 1914 року і був похований на Петропавлівському кладовищі, якого на сьогоднішній день вже немає.
Головне сьогодні
