Чи матиме Кіровоградщина ядерний статус?

Ядерна енергетика має стати другою ногою, на якій утвердиться економіка Кіровоградщини. Таку тезу висловив голова облдержадміністрації Олександр Петік під час зустрічі з активом Маловисківського району.

Якщо з першою ногою все зрозуміло, мався на увазі аграрний сектор, а те, що Кіровоградська область — житниця України сумніву не викликає, то з другою ногою, складніше. Вона не те що шкутильгає, а ще й не виросла, і чи трапиться це в перспективі, лишається під знаком запитання. Бо, згадуючи про ядерну енергетику, Олександр Петік мав на увазі не тільки і не стільки уранодобувну галузь, скільки ядерний завод, який у вересні минулого року почали будувати в Смоліно.

***

На місці будівництва промислового гіганта журналісти, крім стенду з графіком виконання робіт, колони вантажних автомобілів, які, схоже, простоюють не один день, огородженого парканом периметру, та кількох будівельних вагончиків, де розміщується адміністративний корпус, більше нічого не побачили.

На стенді зазначено, що перша черга підготовчих робіт мала завершитися місяць тому. На невідповідність дат звернули увагу директора підприємства Руслана Арсірія. На що останній оптимістично зазначив: йдеться лише про підготовчі роботи, і вони, таки, майже завершені. Ключове слово «майже». В перспективі, за його словами, все готове для початку повноцінного будівництва. Проблема за дрібницею — фінансуванням.

ДОВІДКА. У жовтні 2010 року паливна компанія «ТВЕЛ» і концерн «Ядерне паливо» підписали угоду про створення спільного підприємства для будівництва заводу з виробництва ядерного палива. Українська сторона отримала контрольний пакет в СП у розмірі 50 відсотків плюс 1 акція, «ТВЕЛ», відповідно, 50 відсотків мінус одна акція. Підприємство потужністю 400 тонн урану на рік планувалося ввести в експлуатацію вже наступного року.

Ціна питання, за словами Руслана Арсірія, становить близько чотирьох мільярдів гривень. Нині для продовження будівельних робіт необхідно, щоб українська сторона виділила 400 мільйонів гривень.

Заминка з фінансуванням  сталася наприкінці минулого року.  Паливна компанія «ТВЕЛ» внесла 42 млн. доларів США для додаткової емісії акцій українсько-російського спільного підприємства ПРАТ «Завод з виробництва ядерного палива». За рахунок цих коштів мали фінансуватися основні будівельні роботи на майданчику Передбачалося, що додаткова емісія акцій повинна завершитися до кінця 2013 року. Для визнання емісії дійсною український акціонер СП — Держконцерн «Ядерне паливо» — повинен був внести аналогічну суму в СП до 31 грудня 2013 року. Українська сторона кошти не внесла, гроші «ТВЕЛу» повернулися до Росії.

***

Під час спілкування склалося враження що Руслан Арсірій і досі свято вірить в непогрішність підписаних раніше угод з російським партнером. В усякому разі, заявив він, претензій до російської сторони немає. Навіть незважаючи на останні події, він переконаний, що Росія й далі зацікавлена в будівництві ядерного заводу в Смоліному.

До речі, такої ж думки, схоже, дотримується й міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан. Минулого тижня на прес-конференції в Києві він повідомив, що Україна не відмовлялася від спільного з Росією проекту будівництва заводу з виробництва ядерного палива в Кіровоградській області. Але при цьому зазначив: бюджетних коштів на завод не передбачено, необхідно шукати інші джерела надходжень.

Зважаючи на наведений вище форс-мажор, директор підприємства запевнив, що,   катастрофи не сталося. Хіба, трохи відсунулися терміни. За оптимістичними прогнозом, зважаючи на втрачені сім місяців, на такий же термін варто перенести й запуск першої черги виробництва. Тобто, замість декларованої другої половини 2015 року перша продукція може бути випущена в 2016 році.

***

Найближчими днями Руслан Арсірій має обговорити проблеми будівництва заводу з прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком. Мова під час зустрічі навряд чи йтиме про виділення грошей. Відштовхуючись від репліки пана Продана про пошук інших джерел, логічно припустити, що основний акцент робитиметься на необхідності пошуку нового інвестора, бо останні дії Росії стосовно нашої країни майже унеможливлюють нормальні партнерські стосунки.

Відповідно, оптимістичний прогноз швидше всього відкладається на невизначений час.

Наслідки, які варто очікувати, хоч і не катастрофічні але — відчутні. Незбудований завод мав би повністю забезпечувати ядерним паливом потреби держави й експортувати продукцію до інших країн.

Якщо ж відійти від макроекономіки, й зосередитися на місцевих проблемах, на нього покладали великі надії мешканці Смоліного та й Маловисківського району загалом. Розраховане на півтисячі працівників підприємство суттєво б знизило рівень безробіття й змогло б стати гарантією працевлаштування шахтарям Смолінської шахти, які незабаром очікують на скорочення через виробленість уранового родовища. Також ядерний завод мав взяти на себе значні зобов'язання по утриманню соціальної сфери містечка. Тому, хоч надії поки що повністю не втрачені, усім зацікавленим варто, мабуть, зняти рожеві окуляри, відмовитися від заманливих ілюзій і взяти на озброєння все ту ж пророчу фразу міністра Продана про пошук інших джерел.