26 лютого 2025, 12:55
Уявіть, що Вам треба сходити в магазин, лікарню та ЦНАП. Всі ці локації – у різних мікрорайонах міста, куди ви можете дістатися громадським транспортом. Для більшості людей таке завдання – щоденна рутина, яка може зайняти кілька годин. А тепер уявіть, що цей самий маршрут вам треба подолати, пересуваючись у кріслі колісному: завчасно чітко спланувати свій маршрут, дістатися зупинок, оминаючи перешкоди, попросити когось про допомогу, з’їжджаючи з бордюра. Або ж – викликати таксі та мати шанс зіткнутися з нерозумінням чи навіть хамством.
Разом із ветераном війни Максимом Сліпцем журналісти Точки доступу провели експеримент, який показав, що навіть у центрі Кропивницького дістатися до зупинки громадського транспорту – це справжній квест.
Військовослужбовець Максим Сліпець родом із Лисичанська. На війні він втратив ногу. Лікувався у Кропивницькому. Коли вийшов з лікарні після поранення, повертатися вже не було куди – у липні 2022-го українські війська залишили Лисичанськ. Максим залишився у Кропивницькому.
8 квітня 2022 року під Мар’їнкою на Донеччині Максим отримав поранення. Тепер він вимушений пересуватися на кріслі колісному. Внаслідок травми він втратив ногу та частково паралізований.
Я подякував Богу, що залишився живий, і змирився. Звичайно, спочатку, не вірилося, що це сталося, але зрозумів – треба ж якось жити далі.
Зараз Максиму 40 років. Згадує – до того, поки самостійно не зіткнувся з досвідом пересування на кріслі колісному, не звертав уваги на доступність інфраструктури. Зараз же називає рівень інклюзивності Кропивницького не найкращим, а місцями – неможливим.
Максим пояснює – якщо соціальні об’єкти, наприклад, ЦНАП, лікарні, є відносно доступними, найскладніше для людини на кріслі – дістатися до них.
Містом Максим пересувається лише на авто, йому допомагає волонтерка, підприємиця Вікторія Бобіта. Самостійно піти у справах Максим не може, хіба лише неподалік будинку.
За словами Максима, пересуватися на таксі – проблематично, адже не кожен водій таксі зможе допомогти людині – зібрати та розібрати крісло колісне, припаркувати авто, аби людина мала можливість пересісти на крісло тощо.
Громадським транспортом Максим не користується, адже, попри доступність самих автобусів і тролейбусів, пересуватися містом у кріслі колісному дуже складно, а місцями неможливо.
Із Максимом та Вікторією ми зустрілися саме біля ЦНАПу. Сюди вони приїхали на авто. За нашим планом Максим мав самостійно дістатися зупинки у центрі міста, щоб поїхати громадським транспортом у напрямку обласної лікарні.
Втім, Вікторія, маючи досвід допомоги Максиму, одразу зауважила, що зробити так не вийде. І невдовзі ми побачили, чому.
Самостійно Максим зміг проїхати 200 метрів вулицею Театральною – від ЦНАПу до Великої Перспективної. Перейти дорогу на бік обласної військової адміністрації вже не вдалося: з’їзд на пішохідний перехід різкий, а далі – бруківка, рухатися якою теж дуже складно.
Прокладаємо інший маршрут – спуститися у напрямку міської ради цим же тротуаром вздовж будівлі колишнього Нацбанку. Але й тут не вдається: проїхати Максиму заважає низка водостоків.
Вікторія розповідає, що навіть шлях від ЦНАПу до міського ТЦК ветеран на кріслі колісному самостійно подолати не зможе. Центр міста не облаштований для людей з інвалідністю: вони не можуть самостійно перейти дорогу чи пересуватися тротуарами. Хіба що їхати автодорогою, як Максиму вже доводилося робити раніше.
"У самому ТЦК немає пандусу, а на вході – високі сходи. Потрібен хтось, хто буде ходити і вирішувати питання замість людини", – пояснює Вікторія.
Зрозумівши, що центр міста недоступний і до зупинки Максим не дістанеться, ми вирішили продовжити маршрут до обласної лікарні й сісти на громадський транспорт у спальному мікрорайоні, а саме на вулиці Тельнова біля Дендропарку (туди знову ж дісталися машиною – ред.).
За кілька хвилин на зупинку під’їхав тролейбус №1. Водій вийшов, опустив пандус та допоміг Максиму заїхати всередину. Потім уточнив, де ветерану потрібно вийти, і на зупинці “Обласна лікарня” допоміг йому зійти з транспорту.
Максим залишився задоволений поїздкою й подякував водію за допомогу:
"Пандус зручний, я й самостійно зміг заїхати та виїхати".
Втім, доступність, за словами ветерана, це не лише про транспорт, соціальні установи чи медзаклади. Люди, які пересуваються у кріслах колісних, теж хочуть випити кави у кав’ярні, відвідати крамниці, прогулятися, відвідати концерт, а головне – мати можливість зробити все це самостійно, не потребуючи нічиєї допомоги.
Максим згадує: коли проходив реабілітацію в США, міг самостійно пересуватися усюди, куди хотів.
Там не було такого місця, куди я не міг би дістатися самостійно, без допомоги. А в нашому місті, на жаль, є заклади, де додають елементи інклюзивності, але лише для “галочки” – аби було. Фактично ж скористатися тими пандусами чи кнопками виклику неможливо.
Так, приїхавши тролейбусом до обласної лікарні, ветеранам одразу доведеться зіткнутися з величезними глибокими ямами на тротуарі, їх доводиться долати, аби потрапити в лікарню.
Вікторія Бобіта познайомилася із Максимом у військовому госпіталі, коли він перебував у реанімації. Уже два роки вона допомагає йому щодня – у соціально-побутових питаннях, реабілітації, підтримці психологічного здоров’я. Саме Вікторія возить Максима містом на авто. Жінка каже – міська інфраструктура абсолютно не адаптована для людей у кріслах колісних.
Інклюзивність передбачає створення рівних можливостей для всіх людей, незалежно від їхніх особливостей чи потреб. А безбар’єрність – усунення будь-яких фізичних, інформаційних, комунікаційних та інших перешкод, що обмежують доступ та участь людини у суспільному житті.
Віткорія пояснює – аби висадити Максима з автівки, необхідний вільний простір – щонайменше півметра праворуч та позаду авто.
У центрі міста це зробити заважають зокрема бордюри та припарковані автівки.
Потрібні паркувальні місця. Щоб перевозити в автівці людину на кріслі колісному, треба завчасно планувати маршрути, бо припаркуватися немає де. Навіть якщо є місця для людей з інвалідністю, вони зайняті іншими водіями. А в центрі міста ми не можемо під’їхати фактично нікуди – тут вузькі вулиці, бордюри, відсутність паркувальних місць.
Вікторія розповідає: першочергово військові, ветерани у місті починають свій шлях з оформлення документів – саме з державних установ. З них, за словами Вікторії, люди у кріслі колісному можуть приїхати самостійно лише до ЦНАПу.
"Ситуація критична. Проблемно навіть під’їхати до якогось закладу чи установи, перейти дорогу, проїхати тротуаром. Не налагоджено фактично нічого. Я сподіваюся, що місто дійде до того, аби забезпечити можливість людей пересуватися самостійно – хоча б облаштувати спеціальні доріжки. Щоб людина могла самостійно пересуватися, почувати себе такою ж, як і всі".
У Кропивницькому весь громадський транспорт, закуплений за гроші місцевого бюджету від 2016 року, є інклюзивним, розповів у коментарі Точці доступу Віктор Житник, начальник управління транспорту міської ради.
За його словами, усі автобуси та тролейбуси обладнані відкидними трапами, а водії та кондуктори знають алгоритм дій: якщо на зупинці перебуває людина у кріслі колісному, водій зобов’язаний вийти, відкинути трап, уточнити, де пасажир планує вийти, і допомогти йому на зупинці призначення.
Водночас у приватних перевізників ситуація значно гірша – жодна маршрутка не є інклюзивною.
Саме ця обставина, за словами Віктора Житника, може суттєво вплинути на їхню подальшу роботу після війни. Адже за умовами договору, 30% транспорту перевізників має бути доступним для людей з інвалідністю. Якщо ж ці вимоги не буде виконано, приватні компанії не зможуть взяти участь у конкурсі на громадські перевезення у місті.
Нині ж у місті 96 автобусів і тролейбусів є доступними для людей з інвалідністю й тих, хто пересувається на кріслі колісному.
За словами посадовця, водії та кондуктори постійно вдосконалюють навички роботи з такими пасажирами – зокрема, намагаються під’їжджати до зупинки так, щоб трап рівно лягав на бордюр.
Віктор Житник зазначив, що у 2023 році на доручення депутатів, які входять до міської комісії з питань інклюзивності, управління транспорту проводило обстеження всіх зупинок – чи зможуть люди у кріслах колісних скористатися транспортом.
Встановили – якщо бордюр зупинки на 4,5 см вищий за платформу, то потрапити в транспорт стає проблематично, навіть з допомогою сторонніх. Усі матеріали передали управлінню житлово-комунального господарства. Такі проблеми виявили на 23 зупинках з 400, які є в місті.
Знаю, що після цього, з десяток зупинок вже довели до належного стану, – повідомив Віктор Житник.
Він зазначив, що громадська організації “Серце матері” раз на рік проводить навчання для працівників комунального підприємства “Електротранс”
"Це ініціатива Людмили Шукрути, яку ми підтримуємо. Представники приїжджають на підприємство і допомагають працівникам розуміти специфіку роботи".
Востаннє таке навчання проводили влітку. Голова оpганізації Людмила Шукpута разом з представниками ГО Андpієм Кішеваpом та Любов'ю Гpицай розповіли про основні види та моделі інвалідності та провели практичні заняття щодо супpоводу людей з поpушеннями зоpу, опоpно-pухового апаpату та людей з ментальними поpушеннями. Також pозповіли пpо основні техніки пеpеміщення людей з інвалідністю, які пеpесуваються на кpіслі колісному.
"Ми практично навчали водіїв та кондукторів, як поводитися з людьми на кріслі колісному, людьми з порушеннями зору та ментальними порушеннями", – розповіла Точці доступу Людмила Шукрута.
Людмила Шукрута переконана, що базові речі, озвучені на тренінгах, повинні знати не лише водії та кондуктори, а й усі представники суспільства. Голова ГО "Серце матері" говорить, що конфліктні ситуації завжди трапляються у громадському транспорті, не тільки з людьми з інвалідністю чи маломобільними групами населення. Проте ці конфліктні ситуації завжди можна вирішити:
У нашому комунальному транспорті такі ситуації практично не трапляються. Водії та кондуктури постійно проходять тренінги та навчання. Інша справа – приватні перевізники, вони повинні бути зацікавлені у покращенні сервісу та покращенні якості надання послуг з перевезення маломобільних груп населення, – пояснила Людмила Шукрута.
У Кропивницькому також працює 4 соціальних таксі – це спеціалізований автомобіль з відповідним обладнанням. Віктор Житник зазначив, що роботу соціального таксі забезпечує комунальне підприємство “Електротранс”.
Але, за словами Максима Сліпця та Вікторії Бобіти, незручність соціального таксі полягає в тому, що скористатися ним не можна для всіх своїх потреб, записуватися треба завчасно, а в пріоритеті люди, які потребують гемодіалізу.
Формуванням переліку отримувачів послуги займаються в управлінні соцзахисту. Протягом дня вони передають доручення до диспетчерської “Електротрансу”.
“Соціальним таксі” можна скористатися, щоб дістатися до лікарень, гемодіалізних центрів, диспансерів, органів місцевого самоврядування, Пенсійного фонду.
Протягом минулого року послугою скористалися 5454 рази, загалом 1748 людей, повідомила в коментарі Точці доступу начальниця департаменту соціальної політики міської ради Юлія Вовк.
Пасажиpи, які виявили недоліки у пеpевезенні маломобільних гpуп населення у комунальному тpанспоpті, можуть звеpнутися за номеpом:
Нагадаємо, у листопаді 2023 року у Кропивницькому водій автобуса відмовився опустити пандус для дитини з інвалідністю.
Випадок стався на зупинці "Площа Богдана Хмельницького". Тоді водій автобуса №111 відмовився опустити пандус та повітpяні подушки для дитини з інвалідністю, аpгументуючи, що дитина не на інвалідному візку.
У результаті мама з дитиною таки поїхали в цьому автобусі, але матеpі довелося самій підіймати 50 кг, аби увійти в автобус. Тоді Віктор Житник назвав випадок “плямою на pепутації підпpиємства”.
Наразі ветеран війни Максим Сліпець став учасником міської програми “Безбар’єрні маршрути”. Цей проєкт спрямований на забезпечення рівних можливостей для всіх громадян, незалежно від фізичних чи соціальних особливостей. Його мета – створити максимально доступні транспортно-пішохідні шляхи, які включатимуть безбар’єрні перехрестя, переходи, зупинки, а також школи, дитячі садки, кав’ярні та інші об’єкти соціальної інфраструктури.
Також, разом із Вікторією, Максим заснував громадську організацію “РУХ. Ресурси успішних ходів”. Метою цього об’єднання є підтримка військових, ветеранів, людей з інвалідністю внаслідок війни.
Нижче ви можете переглянути відео того, як Максим намагався дістатися до обласної лікарні від ЦНАПу:
Цей матеріал створено за підтримки гранту Фундації польсько-німецької співпраці.
Читайте також: Як вивіски та реклама змінюють архітектуру в історичному центрі Кропивницького (ФОТОРЕПОРТАЖ)
Фото: Точка доступу
Головне сьогодні
