Мій дядько, досвідчений військовий, виконував завдання в одному з районів Харкова, де після боїв залишилися понівечені будинки й порожні вулиці. Місто, хоч і стояло незламно, несло на собі важкий відбиток війни.
Завдання було небезпечним: потрібно було перевірити будівлі, щоб упевнитися, що там не залишилося пасток або цивільних, які потребують допомоги. Усе йшло за планом, поки з глибини зруйнованого підвалу він не почув тихе, жалібне нявкання. Зупинившись, дядько прислухався. Звук лунав з-під завалу. Незважаючи на втому й ризик, він почав розбирати уламки, піднімаючи дерев'яні балки й шматки бетону. Через кілька хвилин із-під уламків визирнуло маленьке кошеня. Воно було смугастим, з рудою-сірою шерстю й великими зеленими очима, що з надією дивилися на свого рятівника. Кошеня, хоч і налякане, довірливо дало себе взяти. Воно було худеньким, але, на диво, без жодних травм. Дядько обережно сховав його в кишеню своєї куртки, де тепле тільце одразу притулилося й затихло.
Повернувшись до побратимів, він показав знайдене "підкріплення". Кошеня одразу стало улюбленцем. Його назвали Харчик — на честь міста, яке воно, як і всі навколо, переживало та виборювало.
Харчик швидко адаптувалася до нового життя: у бліндажах спала у шоломах, грілася біля буржуйки та навіть "допомагала" на чергуваннях, бігаючи за військовими, коли вони виходили на позиції. ЇЇ присутність піднімала бойовий дух, нагадуючи, що навіть серед руйнувань є місце для добра.
Коли завдання в Харкові закінчилося, дядько вирішив, що не покине свого нового друга. Незабаром він їхав у короткочасну відпустку додому, і взяв з собою уже дорослу кішечку. Мамі вона дуже сподобалася, та і кішка швидко адаптувалася у селі. Тому дядько і залишив її. Незабаром мама повідомила йому, що кішка народила чудових кошенят, які стали окрасою господарства. Тепер вони всі разом чекають закінчення війни і повернення дядька Юрка додому. Маленька кішка стала не просто домашнім улюбленцем, а справжнім символом того, що навіть у найважчі часи людяність і турбота роблять нас сильнішими.
Христина Товт,
учениця 8 класу Злинської філії КЗ "Злинський ліцей",
вихованка гуртка "Психологія успіху".
