Як раніше святкували Новий рік та Різдво в обласному центрі, красномовно говорять старовинні поштові листівки та преса. Точка доступу розкаже про традиційні святкування, атрибути та новорічний стіл, а також покаже, як виглядали листівки, які люди надсилали одне одному з нагоди свят.
3 січня у відділі мистецтв обласної бібліотеки імені Дмитра Чижевського відкрили виставку різдвяних листівок із приватної колекції Юрія Тютюшкіна. Захід проводили у світлі ліхтарика через відключення електроенергії.
Новорічно-різдвяна листівка в Україні веде свою традицію з кінця 19-го століття. Перші новорічні листівки датуються 1898 роком. Їх замовляли в Петербурзі і видавали з благодійною метою. Сюжети були традиційні європейські: ялинка, зірка, діти, сани. Друкували листівки переважно у Європі, бо це там було дешевше. А в нас до картинок додавали написи. Діда Мороза й Снігуроньку не зображували – зображували Святого Миколая.
Згодом почали робити листівки на замовлення – з фотографій із зображенням людей.
Колекція Юрія Тютюшкіна – це унікальні вінтажні зразки художніх святкових фантазій листування напередодні Нового року. Листівки початку ХХ століття європейської пошти привертають увагу чарівною стариною та милою сентиментальністю.
Початок 20-го століття подарував нам дуже особливу культуру, дуже особливі взаємини від серця до серця – це листівки. Всі листівки, які ми сьогодні показуємо, мають своїх адресатів. І мова звернення на Новий рік, і мова спілкування – теж особливі – з піднесенням, урочистостями та магічною складовою, – сказала завідувачка відділу мистецтв Світлана Ушакова.
Вона додала, що колекціонер надав для експонування багато листівок. Але для виставки відібрали листівки із зображеннями рослин, що символізують Новий рік. Це не лише ялинки й сосни із шишками, а й омела, остролист, едельвейс. Також на цих листівках часто є свічка як символ швидкоплинності часу.
Сам Тютюшкін зізнався, що точно не знає, скільки листівок у нього в колекції. Ця експозиція – лише мізерна її частина.
Ці листівки присвячені Новому року. Моє хобі – це види міста. Мене цікавлять світлини людей. Вони ж фотографувалися, приміром, на залізничному вокзалі, де ще старий міст. Фотографувалися біля того, що колись було, а сьогодні його немає. Наприклад, Центральний сквер – де зараз Макдональдс будують. Я, звісно, за те, щоб ці підвали очистити і зробити з них кафе. А листівки – це для душі.
Він розповідає, що на листівках можна побачити те, що раніше людям було цікаво. Фрукти часто зображували, наприклад, як символ достатку. Цікава й зворотна сторона цих послань. Як люди від душі вітали одне одного з Новим роком, з Різдвом Христовим.
Воно відійшло, зараз уже лише повідомлення, по вайберу спілкування. Пройшло – та й усе! А листівка – вона ж лишається. Вже навіть фото люди друкують.
Раніше я не вдумувався у слова, які часто бачив на листівках "Мирного неба над головою". От взяти листівки радянського періоду, де люди часто писали: "Щастя, здоров’я і мирного неба над головою". Це звучало буденно, наче привітання. А зараз я ці слова добре розумію. Ми теж хочемо мирного неба над головою.
За словами Юрія Тютюшкіна, зібрати колекцію йому допомогли літні жителі обласного центру. Саме вони дарували йому листівки, а ще ділилися спогадами про святкування Нового року та Різдва багато років тому.
Я дякую людям, які допомогли мені зібрати цю колекцію. Вони нікому не були потрібні, але я дав їм нове життя.
За інформацією краєзнавця Володимира Поліщука, як раніше святкували Новий рік та Різдво в обласному центрі, ми дізнаємося з двох джерел – це поштові листівки та преса.
До кінця 19 століття за пишністю й значимістю різдвяні свята значно переважали новорічні. На початку 20-го століття ситуація почала змінюватися. Мешканці міста ходили на новорічні свята в гості одне до одного. Новий рік зустрічали із шампанським, влаштовували бали та маскаради. Але більшість таки лишалася вдома, аби зустріти свято з сім’єю.
У той час люди спілкувалися мало, тож писали на листівках не лише побажання, а й про сімейні справи.
Відзначали Новий рік і в установах міста та різних розважальних закладах, клубах, ресторанах. Напередодні Нового року там відбувалися костюмовані заходи.
Що стосується маскарадів, більшість людей була в звичайному одязі. Окремі жінки готували святкові костюми та маски.
Відбувалися новорічні заходи і для дітей.
Святкування не обходилися без ексцесів, до прикладу, крадіжок, про що писали місцеві газети. Одного разу, наприклад, писали про те, що у чоловіка поцупили золотий годинник.
Такий атрибут як ялинка ввели в 1817-му році. Традицію втратили з приходом до влади більшовиків. Відродили її лише у 30-х роках.
Ялинки продавалися на базарах від початку грудня. Зокрема, неподалік готелю "Турист". Завозили в обласний центр ялинки зі Знам'янки, і навіть з Білорусі.
Один із найпопулярніших новорічних салатів "Олів’є", який з’явився у 1894 році, із року в рік прикрашав святковий стіл. Так само, як і мандарини, добуті містянами у чергах. Майонез до салату обов’язково готували самотужки.
З нагоди свята люди мали звичку стріляти з вогнепальної зброї. Це було щось на кшталт хлопавок. Місцева газета "Голос Юга" на початку 20 століття нагадувала про заборону стріляти на вулицях з вогнепальної зброї і що за це загрожує відповідальність.
Привітання у газетах були і від окремих людей, і від організацій.
У якості розваги містян катали на санях. Це задоволення було достатньо дороге.
Пізніше знаходимо повідомлення про гастролі цирку в місті.
Місто святкувало. А от у селі до 17-го року Новий рік не святкували, а лише Різдво.
Після 1917-го року святкування скасували, але 1 січня до 1928-го року лишалося вихідним.
Врешті радянські ідеологи вирішили гучно святкувати Новий рік, аби відбити у населення прагнення святкувати різдвяні свята. З того часу ми маємо Діда Мороза, Снігурочку та інші радянські атрибути цього свята.
А на листівках відображали головні події року, що минає. До прикладу, політ в Космос.
