Книгарня спеціального призначення: як працює однин з найстаріших книжкових магазинів Кропивницького

  • Катерина Федченко
  • watch_later 8 грудня 2021, 11:55

У Кропивницькому вже десять років працює одна з найстаріших книгарень міста  —  книгарня "Буки". Оксана Червоная пройшла шлях від продавчині-консультантки до власниці книжкового магазину. Паралельно жінка займається волонтерством і з початку війни разом із однодумцями допомагає армії. Вона відкрила не просто книжковий магазин, а книгарню-музей, книгарню-волонтерський штаб, книгарню, яка має спеціальне призначення.

Книгарня "Буки" розташована у центрі Кропивницького. Декілька залів. Науково-популярна література, детективи, українські та зарубіжні автори, історичні книги, військова та дитяча література, мемуари. Загалом 35 тисяч найменувань. Оксана Червоная говорить, що тут можна знайти книги покупцям від о до 99.

Жінка проводить екскурсію своїми володіннями. Книжкові полиці від стелі до підлоги, приємна музика, аромат кави та книжок. Увагу привертають прапори на стінах, деякі з написами. Їх привозять друзі з подорежей. За кілька років назбиралася ціла колекція. 

Поряд можна побачити каски та латунну гільзу, вагою сім кілограм.

Друзі, військові бачать, що у мене тут багато всього є і самі говорять: давай ми тобі щось принесемо.  

Також в книгарні облаштовані куточки старовини. Старовинні трембіта, ціпок, яким молотили зерно, прялки, праски.

Щось сама купую, щось друзі приносять. До прикладу, придбала старовинний ткацький станок, який мені везли здалеку. Це окрема історія. Він великий і його ще потрібно зібрати, поки стоїть в гаражі, —  розповідає пані Оксана.

Всі ці речі створюють особливий антураж і особливе відчуття, навіть, якщо не обереш книгу, можна знайти щось цікаве. 

"Я була просто щаслива потрапити працювати до книгарні. На той момент мало цікавила заробітна плата"

Оксана Червоная розповідає, що з дитинства не уявляла свого життя без книжок: 

У житті кожної людини, напевно, найважливіше місце займають батьки. І коли вдома ти звик, що є велика бібліотека, а книги є часткою життя з народження, то не уявляєш свого життя без книги в принципі.

Коли з'явилася нагода працювати в книгарні, без вагань нею скористалася: 

Я була щаслива просто туди потрапити. На той момент мало цікавило, якою буде заробітна плата, умови праці. Дізналася, що у нас відкривається велика книгарня. Пішла туди і мене прийняли на роботу. Спочатку була простою продавчинею. Все було вновинку.

Пані Оксана говорить, що за фахом вона викладачка історії, але це не її: 

Коли людина хоче чогось навчитися, вона обов'язково навчиться. Так моє життя крок за кроком почало змінюватися. З продавчині я стала старшою продавчинею (на той час це була мережа книгарень "Буква"), потім стала директоркою магазину.

"Для кожного бізнесу важливо пройти шлях з початку"

Пані Оксана говорить, що у бізнесі важливо починати шлях з початку і розуміти, як все влаштовано: 

Як відбувається спілкування з людьми, "спілкування" з товаром, як проходять всі процеси в книгарні. Крок за кроком. Коли людина приходить просто на якусь керівну посаду, і до цього не працювала в цій галузі, до прикладу, продавцем, начальником якогось відділу, то важко зрозуміти усі нюанси роботи.

Працюючи у великій компанії, вирішила спробувати сили та відкрити власну справу. Говорить, що хотіла більше свободи для творчості.

Зараз у книгарні "Буки" разом із Оксаною Червоною та її чоловіком працюють шестеро найманих працівників, а в крамниці наявні 35 найменувань книжок.

"Коли ти занурився в цю тему, тоді з'являється маньячна пристрасть"

Пані Оксана співпрацює з багатьма видавництвами та торговельними домами, аби покупці завжди мали змогу купити книжкові новинки.

Коли ти занурився в цю тему, тоді в тебе є маньячна пристрасть. Сидиш, вибираєш новинки. Робота з книгами дуже цікава, але є багато нюансів. На жаль, в нашій країні книга —  це не предмет першої необхідності. Іноді друзі мої кажуть: "а що, ще хтось читає книжки?" 

Жінка розповідає, що той, хто читав, той і продовжує читати. До книгарні приходять клієнти, які приходили із самого початку. Вони були клієнтами, тепер стали друзями:

Це своя атмосфера. Намагаємося зробити так, щоб у книгарні людина почувала себе невимушено та розслаблено, щоб не було якогось офіціозу. 

"Книга —  як людина. Перед тим, як познайомитись ближче з нею, треба поспілкуватися"

На думку Оксани Червоної, зараз люди менше стали читати. І це пов'язано з фінансовим становищем. Дорогі продукти, комунальні послуги. Кожен розподіляє гроші на предмети та послуги першої необхідності. Констатує: "так життя склалося". 

Говорить, що сама читає багато. Улюблений автор —  Артур Конан Дойл.

Є в мене одна погана дуже риса  — ніколи не читаю того, що мені радять. От коли мені кажуть: "почитай, така класна книга". В мене завжди йде зворотній зв'язок. Книга —   як людина. Перед тим, як познайомитись ближче з нею, треба поспілкуватися. Я її відкриваю, гортаю, читаю перший абзац, другий, якщо виникає бажання перегорнути цю сторінку і читати далі —  буду читати. Якщо вона мене не покличе, не буду читати, скільки б мені її не радили та не надсилали рейтингів "ТОП 10", "ТОП 100" і так далі. Має бути свій ТОП. Якщо тебе зачепило, коли ти гортаєш сторінки, то треба спробувати ці відносини вибудовувати далі. 

Говорить, що ніколи не радить комусь якусь книгу. Треба дати людині шанс самим знайти свою книгу. Для цього в крамниці є вільний доступ до книжок. Люди можуть дістати будь-яку книжку з полиці та погортати її: 

Вподобання людини складаються з того, який життєвий шлях вона пройшла. Інколи люди приходять і кажуть: "а що ви порадите почитати?" Моя позиція така —  треба дати людям шанс самим собі щось знайти. Просто треба направити, показати, які категорії книг де стоять. Можливо, книга одна з кращих у рейтингу з продажів, але вона вам не сподобається. 

Коли замовляю книжки, то бачу, що одне й те саме по колу продається. Я знаю, що поруч із цією книгою, яка постійно на слуху, стоять ще багато чудових книжок. Таке було з "Алхіміком" Пауло Коельйо, "Кодом да Вінчі" Дена Брауна. Це все так циклічно. Вільний доступ до книжок —  це великий скарб для невеликого містечка прийти і погортати книгу, адже те, що ти бачиш в інтернеті —  лише коротенький опис. Коли обираю книги, то вже думаю, кого вона може зацікавити. 

Жінка говорить, що багато молодих людей купують книжки. Можливо, це пов'язано з тим, що продуктами харчування та речами їх ще забезпечують батьки, у них немає  "комунального" тягаря і вони шукають задоволення в книжках: 

Вони годинами можуть ходити, обирати і ніколи не скажуть : "що ви порадите?". Вони все обирають самі. Це класно, насправді.

Книгарня спеціального призначення

Оксана Червоная з початку війни допомагає українській армії. Говорить, що на той час не мала знайомих військових, просто відчувала потребу діяти. Так у її житті з'явилася громадська організація Армія SOS Кіровоград. Волонтери купували спорядження, техніку, медикаменти та продукти. Продовжують робити це і зараз.

Акція "Купи книгу, допоможи армії" народилася спонтанно і триває вже шість років. 

Коли почалася війна, ми почали допомагати армії та шукати шляхи, де брати гроші. Виникла ідея, що ми будемо просити людей приносити книжки, продавати їх і гроші спрямовувати на допомогу. 

Спочатку волонтери думали, що буде максимум три ящики книжок, але люди почали зносити книги сумками та навіть привозити автівками: 

Тоді вирішили створити постійну локацію. Барахолку (сміється, —  ред.). Вона, звісно, не додає гламурного вигляду книгарні. Деякі люди кажуть, "що це таке, що це за базар у вас тут?". Але ми на них не звертаємо уваги. Є дуже багато людей, які приходять чітко на цей книжковий розпродаж. Вони можуть годинами тут щось собі вишукувати. І тут, насправді, буває дуже багато класних книжок. 

Підрахувати, скільки книг продали за час проведення акції, Оксана Червоная не може. Говорить, що в місяць, в середньому, продають на три тисячі гривень і спрямовують їх на допомогу армії: 

Ремонтуємо військові машини ті, що ми хлопцям купили. Треба ж їх підтримувати у належному стані, а не скидати цей тягар військовим на плечі. Допомагаємо пораненим. У нас є боєць з інвалідністю, якому ми хочемо допомогти відкрити власну справу. В нього руки золоті, хоче займатись деревообробкою. 

Спільно з книгарнею "Є" та третім полком спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго бере участь у акції "Книги спеціального призначення". Кожен може придбати книгу та передати її українським воїнам.

Раніше ми діяли по списку: є чіткий перелік книг і ми передавали їх. Але це не дуже працює, тому ми передавали свої. Тут на постійній локації у книгарні, коли немає виїзних акцій, ця фішка "Книги спеціального призначення" не дуже працює, чесно кажучи, адже у нас не дуже ще прогресивне містечко. Ось, наприклад,   видавництво "Пропала грамота" вирішило допомогти: "Ми знаємо, що ви займатесь такою крутою справою. Давайте ми вам передамо книги для полку".

Говорить, що ротації зараз довгі і воєнні дії не такі активні, як, скажімо, в 2014 році, тому  військові читають багато. 

На останок Оксана Червоная говорить, що книжковий бізнес грошей не приносить і останні два місяці вони тримаються фактично на ентузіазмі. Проте, незважаючи ні на що, закривати книгарню не збирається:

Думаємо, що колись буде краще. Бувають різні часи. Бачте, у нас так склалося —  спочатку революція, потім війна, але далі буде краще. "Ніколи не здавайся" —  це мій девіз.


*Книгарня "Буки" знаходиться за адресою: Площа Героїв Майдану, ТЦ "Ідеал", 2-й поверх. Працює без перерв і вихідних.

Читайте також: Дворики Дворцової: що ховається за фасадами пішохідної вулиці Кропивницького (ФОТОРЕПОРТАЖ)