25 жовтня 2022, 10:20
Вони відновили роботу в перші дні повномасштабної війни, коли більшість людей завмерли в очікуванні найгіршого. І не помилилися, бо в той момент були як ніколи потрібними. Для багатьох кропивничан затишна кав’ярня в центрі міста стала чи не єдиним місцем хоч і невеликої, але такої бажаної стабільності. "Випити звичної кави з "Гоголя" тоді було зовсім не про каву, то був ковток мирного життя, ковток якогось неймовірного спокою", – згадує одна з постійних відвідувачок кав’ярні. А трохи згодом з’явилося "Коло кави та вина" – гастрокав'ярня, яка об’єднала команду й мешканців Кропивницького цінностями єднання й допомоги українським військовим. Відкрити новий заклад під час війни було справою підтримки, а не заробітку, розповідає співзасновниця мережі кав’ярень Інна Луценко. Про це, а також про українське в концепції нового закладу, про модель успішного бізнесу з потужною благодійною складовою далі в лонгріді.
"Наша команда прийняла рішення працювати, бо таким було внутрішнє відчуття. Ми б не змогли просто сидіти без діла, коли нашим відвідувачам, нашим військовим і нам самим треба було щось більше, ніж просто підтримка. Тоді ЗСУ гостро потребували великих донатів, бо забезпечення як такого не було. Ми не могли допомагати харчуванням, бо не мали кухні, тож почали допомагати фінансово. Ми розуміли, що чим більше працюватимемо, тим більше зможемо допомогти. У перші три місяці всі прибутки кав’ярні ми відправляли на потреби військових, а потім зрозуміли, що дуже багато людей почало приєднуватися до зборів та лотерей, які організовували на сторінках кав’ярні в соцмережах, і вже не могли зупинитися. У нашої команди з’явився принцип: "працювати, щоб більше допомагати"".
Інна Луценко
"Масштабування нашої допомоги військовим напряму залежало від масштабування бізнесу. "Гоголь" завжди мав великий потік відвідувачів, а після 24 лютого він збільшився в рази, бо більшість кав’ярень тоді не працювала. І ми почали переговори з оренди приміщення кав’ярні, що пустувала поруч. Так з’явилося "КОЛО". Ми розуміли, що спроможний бізнес – це бізнес, який розвивається, і просто відкрити заклад мало, ми хотіли створити щось більше і щось цінніше, перш за все у своєму власному баченні. Я чітко відчувала, що це має бути українська концепція, але не банальна шароварщина, а відображення сучасної України, смаків та цінностей людей, які живуть тут і зараз, а не 200 років тому".
"Ми поєднали українську етнику з сучасністю – те, чим займалися наші предки і те, що сьогодні цінуємо сучасні ми. Перш за все, акцентували на ремеслах: різьблення, лозоплетіння, вишивка. В інтер’єрі використали льон і символи птахів, які під нашу концепцію промальовували майстри мистецтва. В ній пташка повернута до пташки означає спілкування і єднання, а пташка від пташки у різьбленні на віконних рамах символізують захист. Абажури з виноградної лози, світильники з різбленням, мурал на фасаді уособлює широку українську душу, яка з розкритими руками готова зустріти, прихистити і смачно пригостити. Це дуже співзвучно з нашим задумом, бо коли ми зустрічаємося з друзями чи рідними – ми сідаємо в коло, і з нами завжди чашка кави чи чаю. Вони теж є частиною декору інтер’єру і символізують у своїх елементах багатство та добробут, безкінечність… Наш основний малюнок інтер’єру – три кола, це про єднання в глобальних сенсах, це про світову підтримку і в цілому про цінності об’єднуватися та спілкуватися".
"А далі ми підсилили бренд власним бажанням підтримати українських виробників і крафтовиків, які виготовляють сири та вино. Ми відвідуємо сироварні та виноробні України, відчуваємо чи співпадають їхні цінності з нашими і приймаємо рішення щодо співпраці. Якщо говорити про ідею наших десертів, то вона передбачає використання традиційних українських продуктів локальних виробників – це сири, вишні, морква, мак, гарбуз… З них отримуються смачні сучасні десерти, наприклад, морквяний торт чи гарбузовий чизкейк. В основі історичної української кухні лежить цукор та борошно, проте сучасні українці у своїй більшості уникають їх вживання – зараз це неактуально у кондитерстві, хоча має місце в хлібопекарській справі. Тому в "КОЛО" ми почали випікати власний хліб, але на дикій заквасці. Це лише кілька прикладів того, як ми традиційні звичаї харчування адаптуємо до цінностей і смаків сьогодення".
"В "Коло кави та вина" ви можете спробувати кафтові сири локальних сироварень, вина кращих українських виноробів, в тому числі й тих, чиє виробництво наразі в окупації чи межує з зоною активних бойових дій, як наприклад, сімейна виноробня "Бейкуш" в Очаківському районі Миколаївської області. Що ж до меню, то для приготування страв, ми використовуємо звичайні якісні продукти, але зі своєю родзинкою в подачі, вишуканим поєднанням улюблених смаків. І, звісно, як же без свіжообсмаженої кави власного виробництва?! Наша ростерня готує каву під різні смаки і вподобання, більшість наших гостей вже знайшли свою улюблену, якою смакують у закладі і яку замовляють мелену чи в зернах додому".
"У нас досі не було офіційного відкриття – зробимо це після перемоги, а поки маємо можливість поступово наповнювати наш бренд сенсами і цінностями, працювати над вдосконаленням меню і пошуком партнерів-крафтовиків. Ми одразу вирішили запускатися в тому стані, в якому були – команді потрібна була робота і ми розуміли, що за 1-2 місяці концепція сильного бренду, та ще й в реаліях війни, не побудується. Але ми вже багато зробили, і це не просто факт відкриття закладу, ми показуємо, як любимо своє українське, нагадуємо якою ціною дається нам мирне життя і чому маємо донатити ЗСУ… Тут наскільки багато власних відчуттів і переживань, що важко стримати сльози…"
"Донатити на потреби військових стало невід’ємною складовою нашої діяльності. Наш P&L план, попри всі правила фінансового обліку, включає пункт благодійності, ми зробили це нашим обов’язком. Зараз більша частина наших прибутків – це донати і наш обов’язок перед країною. І це не про те, які ми хороші чи що ми стали благодійною організацією, це питання миру, життя, можливостей повернутися до нормального життя. "КОЛО" ми відкрили на кредитні кошти, скориставшись програмою державної підтримки. Нам їх, звісно, не вистачило, але навіть за таких обставин ми змогли забезпечити людей роботою, створити умови для отримання прибутку і донатів. Так, нинішній формат роботи значно знизив показники маржинальності бізнесу, але ми розуміємо, що так ми наближаємо нашу перемогу. До того ж, хороший приклад створює ланцюжок таких же гарних вчинків і робить нас непереможними. Це наша національна непереможна ДНК".
"На початку люди донатили активно, потім тенденція почала зменшуватися, але в реаліях сьогодення припиняти точно не можна. В перші 4 місяці ми задонатили більше півмільйона гривень, ще 100 тисяч містяни поклали в бокси кав’ярні, близько 50 тис зібрали у благодійних лотереях. Ми долучаємося до великих зборів на придбання автомобілів для ЗСУ, тепловізорів, рацій і радіостанцій, іншого обладнання та різних речей по запиту військових чи їхніх рідних, закуповували ліки та речі для госпіталів. Ми не фіксуємо все, бо часто долучаємо до інших зборів. Звісно, що гроші – це кров будь-якого бізнесу, і якщо їх вийняти забагато, він не житиме далі. Більшість думає, що бізнес – це коли гроші падають з неба, але це як маленька держава зі своїми видатками та статтями витрат. Фонди заробітної плати, оренди, податків, обслуговування обладнання, закупівлі сировини – їх безліч і це все має функціонувати як годинник. І донатити чи ні – це вибір власника бізнесу, вибір команди, треба лише розуміння, навіщо це робити і як це робити, щоб навколо цієї допомоги об’єднувати інших. І сила навіть не в цифрах, якщо ми говоримо про цінності суспільства, сила в єднанні навколо ідей, проєктів, людей… За таких умов ми стаємо непереможними. Коли згадую, як ми робили коктейлі молотова в перші дні, як важко було знайти паливо на це, як віддали власний будинок для знайомих з Харкова, а самі поїхали в село до мами… Як вдома залишилася лише одна ковдра, бо я все пороздавала людям, які тікали від війни, в чому були…"
"Підтримувати своїх – це взагалі класно. Коли наші знайомі чи гості кав’ярні потребують допомоги, то наш фокус спрямовується на них. Так ми збирали допомогу тим, кого безпосередньо знаємо, бо великі благодійні фонди працюють надто масштабно, щоб допомагати окремим бійцям придбати каску чи тепловізор. Нам, як підприємцям, важливо бачити результати, говорити про них, щоб це примножувалося. Ми радіємо, коли бачимо, що наша допомога суттєва. Війна – це випробування тебе як людини, твоїх якостей і цінностей. Проявиш ти агресію чи милосердя, допоможеш чи проігноруєш. Немає нічого ціннішого за життя, людяність, доброту і вміння приймати вибір інших. Це мої принципи, принципи, які розділяє наша команда і підтримують гості закладів".
"До нас можна прийти поснідати з рідними, пообідати з колегами і відпочити ввечері з друзями за келихом вина. І це не про бенкет під час чуми, це про можливість поспілкуватися, отримати натхнення та емоційну підтримку. Тільки дуже духовна людина здатна справлятися зі стресом протягом тривалого часу, а для більшості з нас зустріч з друзями і близькими має пряму терапевтичну дію і не лише. Просто знайте, що замовляючи у нас келих вина, ви не просто ним смакуєте чи додаєте як фермент до їжі, ви підтримуєте і українського виробника, і українського військового і кожного з півсотні працівників у нашій команді. Ви стаєте ланкою великого механізму підтримки. Закон всесвіту незмінний – чим більше ти віддаєш, тим більше отримуєш, але знову ж таки, це вибір кожного".
Партнерська публікація
Головне сьогодні
