15 лютого 2023, 18:50
У Музеї мистецтв готується благодійна виставка: продаватимуть розмальований різними патріотичними малюнками одяг. Усі гроші від продажу – на ЗСУ. Цей проєкт створила мисткиня з Кропивницького Олена Горєлова, яка 11-й місяць повномасштабного вторгнення разом із маленьким сином живе в Португалії.
Про виставку, життя за кордоном та власні переживання журналісти Точки доступу поговорили з художницею.
До повномасштабного вторгнення Олена та її син Данило жили в Кропивницькому. Жінка за освітою дизайнерка, тож саме із творчістю пов’язала своє життя. Працювала у власній художній майстерні, продавала матеріали для креативних хобі, вела творчі майстер-класи.
У лютому стартував дуже цікавий і потужний проєкт: локаційний йога-спейс під Києвом, у якому я мала взяти участь як декораторка одного з типів помешкань – тіпі. Ми робили візуальну концепцію, підбирали теми, малюнки, готували все необхідне. 23 лютого в Києві дуже вдало відбулась презентація проєкту. А далі ви знаєте – велика війна і жах, який досі триває.
Тіпі – житло північноамериканських індіанців. Фото: Вікіпедія
24 лютого Олена була в Кропивницькому. Коли над будинками містян почали гудіти військові літаки, і всі дізналися про початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну – розповіла, що впала у ступор. Не могла повірити, що таке може статися в 21-му столітті.
Пам'ятаю, в цей день навіть поїхала в "Епіцентр", щоб придбати спеціальний килимок для різки трафаретів. Питала у нашого директора, чи продовжуємо ми працювати над проєктом. Змішані відчуття, які важко описати.
Все це настільки вибило із колії звичного життя, що забулися навіть рутинні речі. Минуло більше тижня й Олена звернула увагу, що календар так і залишився на даті 23 лютого.
Дерев'яний календар
Ми щодня приймали на ночівлю переселенців, які їхали здебільшого з Харківщини або Донеччини транзитом через нас. З тваринами, діточками, старенькими родичами. Вони були приємні, милі, душевні та нереально налякані. У декого в очах був неабиякий жах.
В цей час почали з’являтися думки, що треба їхати з країни. Не так заради себе, як заради безпеки маленького Данила.
Він нормально почувався в укриттях, як і всі діти. Вони там спілкувалися, гралися. Але, коли в області були прильоти ракет, я чітко зрозуміла – треба їхати. Мій директор до цього декілька разів питав, чи не збираюсь я виїздити. Він і порадив мені Португалію. Було важко прийняти це рішення. Але шлях ніби вибудувався перед нами, й ми рушили.
Олена Горєлова із сином Данилом у Португалії
Спочатку машиною до польської Варшави, далі літаком у Португалію. Дорога зайняла тиждень. На шляху робили зупинки в різних місцях, щоб переночувати та набратися сил.
Спинялися в католицькому храмі, раз ночували в затишному надувному спейсі на кордоні, відпочивали в заможній родині і в величезному торговому центрі “Теско” у Польщі.
Там були сотні, якщо не тисячі українців. Волонтери з усього світу обіймали, підтримували, посміхались, співчували та допомагали в усьому.
Олена із сином живуть у португальському місті Кашкайш. Коли приземлився їхній літак, вона довго плакала. Адже не могла повірити, що наважилася виїхати з рідної країни. Та й на цьому проблеми не закінчилися.
Нас ізолювали в готелі, бо мій син був єдиним на борту літака, що привіз коронавірус. У готелі мешкали чотири місяці. Там цілий поверх займали українці. Потім волонтери розселили всіх нас, враховуючи побажання: в хостели, сім'ї або орендоване житло.
Загалом португальці зустрічали дуже привітно, усіляко намагалися допомогти. Олена та її син шість місяців жили в багатодітній родині, та нині знайшли інше житло – український хостел.
Португалія – неймовірно красива, розповіла мисткиня. Мальовнича природа, безмежний океан, гарна архітектура. Але якою б живописною й привітною не була б інша країна, все одно відчувається туга за рідною домівкою.
Сумую за родиною, рідним домом, за нашими краєвидами, смаколиками та маминою їжею, за друзями, катанням на вєліку чи пенні борді по Кропивницькому, а також за своєю майстернею. Я скрізь почуваюся добре, але хочеться додому!
Ще до повномасштабного вторгнення Олена Горєлова займалася декоруванням одягу – малювала на речах різні цікаві малюнки. Після переїзду в Португалію стала робити це частіше.
Виставка художниці
Раніше могла зробити одну річ за тиждень чи місяць, а після початку великої війни “бомбила” одну за одною. Якось мені натрапила партія нового одягу, який я задекорувала. Помріяла, що було б класно це зробити, але треба знайти спонсора або купити його. Потім на одному з соціальних безкоштовних складів, які ліквідували, знайшла 30 чоловічих білих сорочок "поло".
Футболка, яку задекорувала Олена Горєлова
А вже пізніше – виникла й ідея створити виставку, щоб допомогти українському війську перемогти російських загарбників. У Музей мистецтв художниця відправила 10 кілограмів одягу, це 25 розмальованих білих чоловічих сорочок.
Я декорувала останні декілька місяців за допомогою трафаретів та спрей-фарб. Мініколекція створилась сама собою, без якогось плану. Коли почалась велика війна, багато що втратило сенс. Відбулась переоцінка. Створювати виходило в патріотичній стилістиці й кольорах, та це й не дивно.
У колекції можна побачити футболки та сорочки з різними патріотичними принтами.
Принти, які розробила художниця
Паралельно друзі зносять мої картини зі своїх колекцій, а також вже привезли картини з моєї майстерні. Роботи в різних стилях, створені приблизно з 2007 по 2020 роки.
Картини Олени Горєлової
Виставка має відбутися 17 лютого. Усі виручені гроші підуть на допомогу захисникам. А точніше – у волонтерський простір “Krop:hub”, який опікується потребами українських бійців. За словами Олени, волонтери вже самі вирішуватимуть, куди й на що спрямувати гроші.
Футболки з патріотичними принтами, які представлять на виставці
Після перемоги разом із сином планують повернутися додому, щоб відбудовувати та розвивати Україну.
Фото Олени Горєлової
Читайте також: "Нам потрібна ця перемога": поки син на фронті, батько волонтерить у Кропивницькому (ФОТО)
Головне сьогодні
