Медіасередовище Кіровоградщини. Довгий шлях від масовості до впливової журналістики

За роки незалежності журналістика на Кіровоградщині пройшла непростий шлях. Від самоідентифікації та напрацювання власних правил і традицій, до розбудови професійного середовища, яке раз за разом зазнавало нападок та спроб дискредитувати незалежні медіа. Однак минали роки і в регіоні викристалізувались видання, які не просто прагнуть працювати професійно, незаангажовано і вільно від місцевих бізнесових або політичних еліт, а ще й знають, як це зробити. 

Звісно, цей процес, як і переважну більшість демократичних ініціатив останніх років, суттєво уповільнила повномасштабна війна. Чимало місцевих видань скоротили персонал, а то й взагалі були змушені припинити чи призупинити діяльність. Ті ж, що “вижили”, напрацювали нові правила роботи, перебудувавши свій внутрішній розпорядок і джерела фінансування під реалії війни. 

Медіа Кіровоградщини у даному аспекті не стали виключенням. Серед півсотні ЗМІ, що більш-менш активно працювати в області у минулі роки, продовжили розвиватись, а не статично викладати новини, лише половина. 

Чи не найкращий ривок у розвитку зробили два кропивницькі онлайн-видання: “Гречка” і “Точка доступу”. Обидва видання вже давно входять до топу найпопулярніших інтернет-ЗМІ регіону. Мають власну цільову аудиторію та працюють як на розвиток власного ком'юніті, так і на підвищення грамотності та обізнаності загальної читацької аудиторії. Журналісти долучились до проєкту MDF “Екстрений фонд порятунку українських регіональних медіа”, який передбачає менторську підтримку в питаннях покращення контенту і налагодження дистрибуції в умовах війни. І це дає свої результати - залучення додаткового фінансування від донорських організацій, розширення штату, пошук нових тематик та напрямків роботи. 

Медійники зауважують - відчувають, що своєю роботою позитивно впливають на суспільство. 

Вплив медіа - це зміни, до яких підштовхнула опублікована інформація. І для нас це важливо, адже саме ці зміни надають нашій роботі сенсу і надихають журналістів до роботи.

Вважаємо, коли після наших матеріалів починають перевірки правоохоронці - це вже вагомо. Готуючи матеріали на суспільно важливі теми, як от легалізація медичного канабісу, ми очікуємо, що опосердковано, згодом, якісне інформування змінить ситуацію із сприйняттям подібних те.

Ми цілком свідомі, що часом один матеріал не може цілком змінити ситуацію і наші тексти є краплею в інформаційному морі. Проте вода камінь точить. Наприкалад, попереду у нас сесія великих матеріалів про гендерні стереотипи. Звісно, матеріали не змінять світ у мить, але, впевнені, поступово мінятимуть дискурс у регіоні”, - наголошує редакторка “Гречки” Анастасія Дзюбак. 

Хорошим прикладом ефективності роботи видання можна назвати історію закупівлі генераторів для знам’янських освітян. У січні поточного року журналісти виявили, що виконком Знам'янської міськради купив 14 генераторів за цінами вище ринкових. Через три дні після публікації правоохоронці оголосили про перевірку цих закупівель. А у серпні прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт  стосовно керівника відділу освіти міської ради за фактом зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, а саме переплату 822 тисяч гривень.

Підтримує думку колег щодо цінності впливу якісних медіа на аудиторію і важливості зміцнення незалежності ЗМІ редакторка “Точки доступу” Ольга Зима:

Медіа, яке збирає навколо себе кількасот тисячну аудиторію щомісяця, однозначно має статус впливового й відіграє важливу роль у формуванні громадської думки. Імпакт – це саме той критерій, за яким ми, журналісти, можемо вимірювати свою роботу. Адже дуже важливо відслідковувати показники, що саме ми робимо й до яких змін приводять результати нашої роботи. Щомісяця ми збираємо такі кейси, зберігаємо відгуки читачів та реакції наших героїв на матеріали.

До прикладу, в березні до нас звернулася читачка з проханням висвітлити проблему несанкціонованого сміттєзвалища в мікрорайоні. Після публікації цю історію помітили люди. Місцеві організували суботник, а  КП "Універсал" включило прибирання яру до свого плану роботи, - ділиться історіями успіху редакторка «Точки доступу». - Ще одна історія була пов’язана зі збором грошей для ЗСУ. В травні ми опублікували матеріал, як у Кропивницькому айтівці та художники перетворюють ворожі об’єкти на мистецькі вироби. Потім їх продають, а гроші передають на потреби військовим. Після виходу статті попит на вироби збільшився, а відтак тубус зріс у ціні з 8 до 12 тисяч. І так, вплив має бути однією з місій медіа, тому що саме завдяки цьому критерію ми можемо розвивати об’єктивну журналістику.

Та не лише на онлайн-медіа тримається українська журналістика. Попри активну цифровізацію суспільства і все глибше занурення кожного нового покоління у всесвітню павутину, традиційні друковані ЗМІ все ще мають своїх поціновувачів і частку в  загальному медіаринку. 

Одним з таких видань, яке є прикладом чудового поєднання традицій та креативу, є “Нова газета”. У звичному для газетярів ритмі - менш динамічному у порівнянні з ондайн-виданнями, та від того більш грунтовному та продуманому, журналісти пропрацьовують теми, актуальні для цьогочасного суспільства.  

Раніше наш колега Ігор Крушеницький вів тему розорювання заповітних земель та браконьєрства і бувало, що на мене намагалися вийти фігуранти подібних справ, щоб я вплинула на Ігоря і він покинув цю тему. В такі моменти я дуже пишалася нашою редакцією. Тож ні, я не вважаю, що журналістика - це суто про інформування. Це каталізатор вирішення проблем, спосіб привернення уваги до явища, це також і допомога цільовій аудиторії, - розповідає редакторка Інна Тільнова. 

Працюють газетярі і над збереженням та популяризацією культурологічно-етнографічної пам’яті рідного краю. Мова йде про проєкт “Баба Єлька”, який відшуковує і наново відкриває для світу кулінарні традиції, узори на старовинних рушниках та сорочках, легенди, спогади, пісні і танці Кіровоградщини. 

Ідея реалізації проєкту належить етно-виконавиці Світлані Булановій, піарниці Вікторії Семененко та вже згаданій редакторці «Нової газети» Інні Тільновій. Власне, остання й відповідає за інформаційний супровід експедицій проєкту, розповідаючи на сторінках газети на поза нею про все нові й нові віднайдені скарби. 

Варто згадати й про телебачення, яке на Кіровоградщині, у порівнянні з іншими регіонами, розвивається не надто успішно та масово. Тим не менш, “Суспільне.Кропивницький” все ж зайняло свою нішу та заслужено здобуло реноме незаангажованого мовника, який заслуговує на увагу та повагу. Успішною можна вважати й роботу приватного телеканалу “Вітер”, який однак, попрацювавши в форматі класичного телебачення, цьогоріч повністю перейшов на Youtube та інші онлайн-платформи.

Як бачимо - незалежні та креативні журналісти не лише фіксують, а самостійно творять історію. І навіть повномасштабна війна не зупинила цей рух. Головне, не зупинятись на досягнутому, продовжувати розвивати професійне середовище, виховуючи нові покоління журналістів, які вже не обтяжені досвідом пострадянських штампів і проросійськихнаративів. 

Павло Лісниченко, регіональний представник ІМІ у Кіровоградській області