Перші Пункти Незламності облаштували на Кіровоградщині. У мобільних та стаціонарних пунктах, які розгорнули рятувальники, можна не лише зігрітися, випити чаю, скористатися інтернетом та зарядити гаджети. Тут також можна отримати першу медичну допомогу та, за потреби, поспілкуватися із психологом. Чи є попит на таку послугу, журналісти Точки доступу розпитали психологиню ГУ УДСНС в Кіровоградській області Євгенію Погрібну.
Євгенія Погрібна чергує у мобільному пункті неподалік Колгоспного ринку в Кропивницькому. Цей пункт – найбільший в місті. Тут встановили три намети. Один із них – для психологічного розвантаження.
Коли вся область поринула у темряву через відсутність електроенергії, люди почувалися розгубленими і панікували, – розповідає Євгенія. Працювати доводилося і з дітьми, і з дорослими.
І дітки в нас були, і дорослі. Коли зникло світло по всьому місту, сюди приходило чимало людей. Вони були в такому шоковому стані, вони були в стані страху. Не знали, куди йти, що робити, тому що в них був стан дезадаптації взагалі. Вони приходили сюди, заряджали телефони для того, щоб поспілкуватися з рідними і, в свою чергу, спілкувалися з психологом. Кожен на своєму емоційному рівні розповідав, що він переживає зараз. Ми надавали їм першу психологічну допомогу саме в цей момент.
Пункт для психологічного розвантаження розподілений на зони, – проводить екскурсію психологиня.
Ми перебуваємо тут постійно. Саме наш Пункт Незламності облаштований для надання психологічної допомоги і розділений на зони. Є зона по роботі з дітьми, зона по роботі з дорослими і зона по роботі з особовим складом, якщо є така потреба, – розповідає Євгенія Погрібна.
У роботі з дітьми вона використовує арт-терапевтичні техніки, які допомагають зрозуміти, у якому психологічному стані знаходиться малюк, і якої допомоги потребує.
Є кольорові олівці і розмальовки – через колір, який використовує людина, можна побачити її стан. Це, перш за все, стосується дітей. Бо дорослий може описати свої емоції, а дитина — ні. Коли ми спостерігаємо якісь стани, які варто скоригувати, то повідомляємо про це батькам.
Олівці і розмальовки – елементи "Валізи психолога", з якою фахівці працюють "у полях", а в даний момент – у пункті обігріву.
Із "Валізою психолога" ми виїжджаємо і працюємо в польових умовах або тут у пункті. Чаї обов’язково, в нас є термоси, тож даємо заспокійливий чай. Також у валізі є серветки, часто люди реагують на негатив сльозами і це нормально. Водичка, стакани, щоб людина могла попити й заспокоїтися.
Окрема зона – робоче місце психолога.
Тут наша література, є крісло для розвантаження. Це, якщо отак, як сьогодні, людей немає, ми можемо попрацювати з однією дитиною або дорослим.
Найбільше місця займає дитячий куточок.
Дітки є найбільш вразливими і вони найбільше сьогодні потребують позитивних емоцій. Нам хочеться, щоб діти посміхалися, щоб їхні очі сяяли. Здається, що це просто іграшки, але для нас це – робочий інструмент. До прикладу, звичайний медведик із наліпкою з лейкопластиру здатен відволікти дитину, притягнути її увагу. Також це інструмент для того, аби встановити контакт.
Є у Пункті Незламності й інформаційні матеріали.
Є стенд психологічного інформування і, звісно, тут розміщена інформація щодо мінної небезпеки. Це важливі речі, про які ми говоримо з дітьми, аби вони розуміли, що не можна брати до рук невідомі предмети, розбирати їх. Тож, поки дорослі заряджають гаджети, ми з користю проводимо час із дітьми.
Євгенія каже, що потреба у послугах психолога є завжди, а особливо – під час війни.
Потреба є, звертаються. Тому що час війни, час, коли на вулиці стає прохолодніше і вимикається світло – ці умови для людей незвичні і призводять до емоційного напруження і виснаження. Люди можуть плакати, проявляти агресію, панікувати, боятися. Такі стани треба стабілізувати. Якщо потрібно, надаємо також рекомендації для подальшої психологічної підтримки.
Євгенія говорить, що кожен психолог має свого психолога. Аби бути ефективними у професійній діяльності, спеціалісти мають дбати про своє психологічне здоров’я.
До прикладу, ми виїжджали до Кременчука, коли там були ракетні удари і масово загинули люди, працювали з їхніми родичами, поки ті здавали тест ДНК. Такі ситуації в деякій мірі виснажують. Тож ми ходимо на супервізію, говоримо про те, що прожили або що ще маємо прожити. Ми пристосовані до всіх умов, але інколи теж потребуємо допомоги спеціалістів, інакше просто будемо неефективними.
За інформацією начальника УДСНС в Кіровоградській області Віталя Миронюка, більше півтори тисячі жителів Кіровоградщини вже скористалися Пунктами Незламності Служби порятунку.
