23 січня 2023, 19:00
Цього року обласний Музей мистецтв відзначає 30-річчя. Точка доступу поспілкувалася з директоркою музею Тетяною Ткаченко-Сухановою. Говорили про історію створення та розвитку музею, поповнення фондів, вивезення експонатів та роботу в умовах воєнного стану.
Пані Тетяна зустрічає нас на третьому поверсі, в залі, де раніше була представлена постійна виставка мистецтва ХVІІІ – початку ХХ століть. Зараз на стінах – картини Ірини Кухаренко. В цьому ж залі проводять урочисті весільні церемонії. Тому то тут, то там – весільні арки, квіти, рушники.
Тетяна Ткаченко-Суханова каже, що вона історик за фахом, тому дуже любить точність у датах. Пояснює, що, фактично, Музей мистецтв має три дні народження:
Ми відзначаємо 1965-й рік, рік, коли була відкрита картинна галерея як відділ краєзнавчого музею.
Картинну галерею відкрили в приміщенні Спасо-Преображенського собору. Тоді, на думку пані Тетяни, музейники та колекція картин зберегли храм як пам’ятку архітектури. Картинна галерея знаходилася в приміщенні собору 26 років.
У дитинстві я дуже часто заходила до галереї. Поруч була зупинка громадського транспорту. Для мене картинна галерея – не просто любов до мистецтва з дитинства, вона була для мене й своєрідним прихистком. Дощ, сніг, чекаєш на зупинці автобус – заходиш у галерею. Я знала тодішню колекцію на зубок. Так склалася доля, що саме в тому приміщенні картинної галереї я бувала дуже частенько, – розповідає пані Тетяна.
У 1991 році церкву повертають віруючим. Картинна галерея фактично залишається без будівлі. Музейникам виділяють єдину кімнату в приміщенні, де нині знаходиться Музей мистецтв (вул. Велика Перспективна, 60). Фонди, які на той час налічували менше 2 тисяч експонатів, переносять у цю кімнату і вона перетворюється на склад.
Колеги, які працювали в той час, розповідають, що доєдналися до "переїзду" галереї дуже багато людей. Дещо переносили, дещо перевозили, але все вмістили в одну кімнату. На той час ми ще були відділом краєзнавчого музею, – зазначає директорка Музею мистецтв.
4 січня 1993 року підписали розпорядження про створення обласного художнього музею. Саме ця дата є юридичним відліком існування Музею мистецтв, саме 30 років від цієї дати відзначаємо цього року.
Тобто, жодного статусу через те, що влітку 2020 року ми перейменували музей і отримали назву "Музей мистецтв" не змінилося, – наголошує пані Тетяна.
1993 року, музей не мав свого приміщення, а його колекція знаходилася в одній кімнатці. Навіть тоді працівники музею знаходили спосіб демонструвати глядачам витвори мистецтва: проводили пересувні виставки.
Декілька років точилися баталії, щодо виділення музею окремого приміщення. Розглядали варіанти на Набережній та в будівлі навпроти площі Героїв Майдану. Врешті-решт музею передали, тоді ще в оренду, приміщення, в якому він знаходиться зараз. Швидкими темпами розпочинають ремонт, адже до того приміщення орендували різні організації.
Третім днем народження можна вважати 9 травня 2001 року. Саме тоді музей відкрив свої двері для відвідувачів.
Музей працює, починаючи з першого поверху, другий поверх – виставковий зал і фондове зібрання музею, третій поверх – до повномасштабного вторгнення в ньому представляли мистецтво 19 сторіччя, в залі напроти було представлене сакральне мистецтво. Це наші постійні експозиції, які ми не змінювали, лише трохи доповнювали чи робили реекспозиції. На четвертому поверсі у нас була виставка змінна і виставка, де представляли мистецтво художників-земляків, а потім картину Войцеха Горація Коссака "Кривава неділя у Петербурзі 9 січня 1905 року", – зазначає пані Тетяна.
Тетяна Ткаченко-Суханова говорить, що величезною проблемою для музею є те, що він, фактично, стоїть на воді, має затоплені підвали. Через це у приміщенні волого та постійно з’являються грибок і пліснява. Причиною затоплення, з якою зіткнулися всі будівлі у центрі міста, стала зміна русла Інгулу, яку провели в сімдесятих роках минулого століття.
У 2001-му році ремонт у музеї робили в авральному порядку. Великі підвали з арчастими склепіннями закидали будівельним сміттям, попередньо відкачавши воду. Проте фахівці зробили відповідні висновки, що такий дренаж для однієї будівлі не змінить ситуацію. Треба робити водопониження центральної частини міста, адже в іншому випадку вода все одно йтиме в підвали.
У 2016 році в будівлі провели гідроізоляцію, але й це не виправило ситуації.
Коли злива – воду відрами виносимо з першого поверху. Тобто ця проблема не вирішена, – розповідає пані Тетяна.
На сьогодні лише в основному фонді музею налічується більше 16 тисяч експонатів. Причому відвідувачам показують лише 4 відсотки від того, що зберігають.
Нерідко отримуємо критику з приводу того, що ми часто змінюємо експозиції, – каже директорка музею. – Але ми хочемо показати якнайбільше експонатів.
Одним зі шляхів поповнення фондів музею є державні закупки. Художники та їхні рідні дарують картини, дещо дарують меценати з приватних колекцій, дещо музей отримав із музеїв колишнього Радянського Союзу.
Якщо казати на сьогоднішній день – гроші на закупку практично не виділяють, завжди бракує коштів (я кажу не про воєнний час). З 2002 року (саме тоді я прийшла працювати до музею) провели всього декілька закупок. Одного разу нам виділили з обласного бюджету 2 тисячі гривень. На той час вартість однієї картини була значно дорожчою. Художники просто дарували нам картини, – розповідає пані Тетяна.
У 2006 році гроші виділили з державного бюджету. Музей придбав 7 картин. Але відбувалася ця процедура в авральному порядку. У кінці грудня музею запропонували придбати 7 картин. Тетяна Ткаченко-Суханова в той же день виїхала до Києва.
Це було дуже важко. Проплату зупинили відразу, адже ми на той час не мали власної бухгалтерії. Це державна закупка, Міністерство культури могло переправити гроші лише на рахунки музею, і музей, як розпорядник коштів міг придбати ці картини.
Але ми справилися з усіма викликами. Ми це зробили, це було дуже важко. Не маючи власного транспорту, ми не маємо його й до сьогоднішнього дня, треба було "літати" по різних установах. На останній день оплати всі художники отримали гроші.
Колеги сміються, що я "розвалила" централізовану бухгалтерію управління культури, адже після того випадку ми створили власну бухгалтерію, – зазначає пані Тетяна.
Наразі з музею вивезли усі фонди. Те, що зараз експонують у виставкових залах, – роботи з приватних колекцій та пересувні виставки з інших міст.
Пані Тетяна говорить, що вони навчилися працювати під час тривог: відкривати виставки, проводити аукціони, робити віртуальні проєкти.
24 лютого 2022 року (ще не було 6-ї ранку) я вже була на роботі та писала листа голові обласної адміністрації та голові обласної ради про необхідність евакуювати колекцію. Ми розуміли, куди ми евакуюємось, але про це розповімо після війни, – згадує директорка музею.
У музеї було трішки пакувального матеріалу, який закупили раніше. Тож вранці 24 лютого всі співробітники були на роботі і рятували експонати.
Деякі експонати важать понад 100 кілограмів. В мене був ступор, коли я побачила, як маленька дівчина тягне велику ікону… І тоді я сказала працівникам, що маємо врятувати колекцію, але не загубити себе, – розповідає пані Тетяна.
До порятунку музейних колекцій долучилися працівники з інших закладів культури міста та волонтери. Транспорт надали театр ляльок та обласна філармонія.
Експонати ми виносили з двору, щоб менше хто бачив, що з музею вивозять цінності. Допомагало дуже багато людей. Після перемоги будемо дякувати кожному, – зазначає директорка музею.
Трішки більше ніж за тиждень після початку повномасштабного вторгнення з музею вивезли фондове зібрання. Після того, як колекцію врятували, працівники музею долучилися до волонтерства: плели маскувальні сітки, ліпили вареники, допомагали іншим волонтерам. Але робоча група весь час знаходилася на робочому місці.
На початку березня в місто приїхало багато переселенців, вони бачать музей, їм цікаво. Заходять, а в музеї немає чого побачити… Тоді ми розгорнули на другому поверсі інформаційні стенди та почали розказувати людям про колекції музею. Безкоштовно, – згадує Тетяна Ткаченко-Суханова.
Далі в музеї відкрили виставку ляльок Олександри Пренко, карикатури на Путіна, виставляли студентські роботи. Потім відновили проведення весільних церемоній. В залі, де вони проводяться, облаштували виставки Майї Поліщук, Сергія Філімонова та Олександри Пренко, зараз там діє виставка робіт Ірини Кухаренко.
На четвертому поверсі обладнали експозицію пам’яті Тараса та Ольги Мельстер – подружжя, яке разом пішло на фронт та разом загинули в одному окопі під час обстрілу рашистів.
Пані Тетяна згадує, що з Ольгою Мельстер (Дуднік) музей співпрацював давно, тут вона презентувала свої дипломні роботи, коли навчалася на мистецькому факультеті ЦДПУ ім. В. Винниченка, була частою гостею музею. Разом із Тарасом допомагали в проведенні різноманітних заходів.
Зараз три керамічні вази (та сама дипломна робота Олі) представлені в експозиції. Тут же фото молодих людей, які показують різні моменти їхнього життя. Експозиція діятиме на постійній основі.
Пані Тетяна проводить екскурсію, показує зали. В одному з них працівники музею плетуть зимові маскувальні сітки для військових. Показує старовинне дзеркало, яке вдалося долучити до фондових зібрань минулого року. Розповідає про нині діючі виставки.
Так, наразі у Музеї мистецтв діє виставка, присвячена пам’яті захисників Азовсталі, а також виставка пам’яті заслуженого художника України Андрія Надєждіна. У картинній галереї діє персональна виставка Анатолія Кімнатного.
Переглянути виставки можна, завітавши до Музею мистецтв, який знаходиться за адресою вул. Велика Перспективна, 60. Телефон для довідок: (0522) 24-98-37, 32-24-22.
Вартість квитків:
Графік роботи музею:
Понеділок-четвер
П’ятниця
Субота
Неділя – вихідний
Читайте також: Битва за Кіровоград у січні 44-го: про радянські міфи та як все було насправді (ФОТО)
Головне сьогодні
