76 об’єктів на майже 3000 місць для гуртового проживання переселенців облаштували на Кіровоградщині. Так, у Долинській люди оселилися у будівлі, що належала гірничо-збагачувальному комбінату й довгий час пустувала. У місті це одне приміщення, де постраждалі внаслідок війни мешкають спільно. Здебільшого тут знайшли прихисток літні люди та жінки з дітьми. Багатьом повертатися нікуди, їхнє житло зруйноване, або в окупації. Матеріально і морально їх підтримують волонтери. Подробиці дізнавалася журналістка Точки доступу Лілія Кочерга.
73-річна Катерина Косолапова з міста Гірник Донецької області. На Кіровоградщину евакуювалася разом з чоловіком. Каже, і подумати не могла, що доживатимуть віку на чужині. Та обстріли не залишили вибору.
Вже було неможливо терпіти. Дуже страшно було. Спочатку у Покровськ приїхали, а вже з Покровська – сюди. Я думала, три місяці перебуду – і додому. А дома вже окупація, квартира розбита, пограбована, нічого немає.
Галина Худоярова теж з Селидівської громади. Розповідає, що про існування на Кіровоградщині такого містечка як Долинська ніколи не чула. Поки лише вивчила, де розташований магазин. Плаче: сумує за домом.
Виїхала через сильні обстріли, а також через те, що скінчилися ліки – у жінки цукровий діабет.
Коли виїхала з Українська, то просто ридала, що спокійно тут. Одна жінка тільки лишилася в нашому домі. Там же, навіть, повмирали люди такі живі-здорові, поховали просто біля будинку. В одної теж там цукор, я теж, можливо б, і не поїхала, але цукор в мене – ні ліків, нічого немає. І я думаю, чи вб’ють мене, чи я поїду, і я поїхала.
Раніше приміщення, в якому оселилися люди, належало Криворізькому гірничо-збагачувальному комбінату окислених руд. Будівля роками пустувала. Нині тут мешкають два десятки людей, – говорить керівниця комунального підприємства "Комфортне місто", що опікується гуртовим житлом, Ірина Григорук. Найстаршому мешканцю – понад 90 років.
У 21-му році будівлю передали на баланс Долинської міської ради. А міська рада передала її на баланс нашому підприємству.
Додає, що санітарні кімнати, кухня та їдальня – спільні. Є усі необхідні меблі та техніка. У спальнях коштом міста роблять ремонт. Завершити роботи планують до літа.
Тут мешкає п’ятеро дітей. Вони ходять у садочок, ходять до школи. Решта – літні люди. 15 осіб – це ті, кого евакуювали у вересні з Покровського напрямку. Шестеро – люди з лівобережжя Херсонщини, з Пісків, з Краматорська.
У рамках проєкту за підтримки "Гуманітарного фонду України" постраждалих внаслідок війни навідують волонтери ГО "Десяте квітня". Ініціатива розповсюджується на чотири області. Матеріально та морально підтримують евакуйованих з вересня минулого року, які ще не освоїлися на новому місці.
Сотні виїздів вже було. Кожен тиждень у нас по два-три виїзди, це зараз, а раніше були майже кожен день. Мені цих людей шкода, бо вони без домівок, без нічого, вони ж розкидані по всій Україні, по всій Європі, – розповідає водій організації Геннадій Трахановський.
Допомагають, зокрема, гуманітаркою та з ремонтами гуртового житла.
Сьогодні у місто Долинська ми в рамках проєкту привезли гуманітарну допомогу. Це продуктові та гігієнічні набори. Люди дуже часто звертаються за цими наборами, тому що щодня їх потребують, – коментує соціальна працівниця Катерина Єрошкіна.
Також організація пропонує консультації юриста та психолога. Це групові форми роботи й індивідуальні консультації.
Найчастіші запити стосуються тривожних станів, тому що люди хвилюються, війна триває. Домівка залишилася або зруйнована, або й вціліла, але є невідомість. Є невідомість того, що очікувати в майбутньому і людям важливо знайти острівець стабільності, на який вони можуть орієнтуватися, – каже психологиня Катерина Шепель.
Вона додає, що окрім бід, які принесла війна, нікуди не поділися й особистісні проблеми, які люди "привезли" з собою.
Софія Шешеня з села Підстепне, що на Херсонщині, прийшла на групове заняття з арттерапії. Сьогодні з волонтерами майструють декоративні свічки. Це, каже, відволікає від думок про пережите. Щоб потрапити на вільну Україну, їй довелося подолати складний і тривалий шлях.
"Бігали по селу росіяни, шукали мене з дітьми. У мене двоє прийомних діток. Я тоді продала корову, в мене дві корови було. Наші всі поїхали родичі, тому що Олешки затопило. А до мене вода не дійшла. Але мою хату перед Новим роком розбило зовсім, я її хотіла у спадщину цим діткам лишити".
Проживання у гуртожитку безплатне і безстрокове. Це єдине помешкання у Долинській для спільного проживання українців з небезпечних регіонів.
Загалом на Кіровоградщині, за інформацією ОВА, 76 об’єктів на майже 3000 місць для гуртового проживання переселенців.
У Долинській гуртове житло розташоване в районі, де є вся необхідна інфраструктура, зокрема, дитсадок і школа.
"Це така категорія населення, яким дуже наболіло і болітиме довго. Вони завжди дуже раді, коли їх навідують волонтери і всі небайдужі", – зазначає Ірина Григорук.
Читайте також: Для переселенки, яка взяла під опіку чотирьох дітей, в селі на Кіровоградщині відремонтували квартиру
Фото Олександра Козловського
Останні новини
