"Найстаріший з нестворених": як Чорний ліс через сто років став національним парком Кіровоградщини

У передмові до наукового збірника "Чорнолісся верхів'їв Інгульця: цінність, проблеми, перспективи" є фраза, яка добре описує ситуацію з Національним природним парком на Кіровоградщині: Чорний ліс "небезпідставно можна вважати найстарішим з нестворених заповідників" України. Ця фраза залишалася актуальною щонайменше дев'яносто років. А офіційно перестала бути такою лише цього літа.

11 серпня 2026 року Володимир Зеленський підписав указ №719/2026  Про створення національного природного парку "Чорний Ліс" . Кіровоградщина — єдина область України, де до цього не існувало жодного біосферного заповідника, національного парку, ботанічного саду чи зоопарку, — отримала свій перший об'єкт найвищої категорії.

Як йдеться в тексті Указу Президента, Національний природний парк "Чорний Ліс" займає 13,7 тисячі гектарів: 12,8 тисячі га з них — державні лісові землі, які вилучили в Держпідприємства "Ліси України", і 8,6 тисячі га комунальних земель, включених без вилучення у землекористувачів.

Чому науковці боролися за створення парку

Чорний ліс — це окрема екосистема. Географічно Чорнолісся лежить на межі лісостепу й степу. А ще тут приблизно 10 тисяч років тому проходив південний край найбільшого льодовика Європи. По один бік цієї межі тисячоліттями формувався один тип ландшафту, по інший — зовсім інакший. Коли льодовик відступив, ці два світи опинилися поруч на порівняно невеликій території — за версією кандидата географічних наук Андрія Домаранського у книзі "Чорнолісся верхів'ях Інгульця: цінність, проблеми, перспективи", це пояснює, чому тут сформувалося таке різноманіття.

У межах масиву — витоки одразу двох великих українських річок, Інгулу та Інгульця, і навіть три імпактні кратери від падінь метеоритів (Бовтиського, Зеленогайського, Адамівського). Флора Чорного лісу налічує 264 види судинних рослин. З них 13 є червонокнижними. Один з них — цибуля ведмежа: тут один з найбільших в Україні осередків цього виду і водночас найпівденніший. Ще є кілька видів рідкісних орхідей — наприклад, коручка болотна: її знайшли на болоті в Чорноліській балці ще 1907 року, і вона там цвіте й досі, відомо про понад 40 квіток. А любка дволиста на всій Кіровоградщині більше не трапляється ніде — тільки тут. 

Майже для кожного з цих видів Чорний ліс — крайня південна точка, де вони ще виживають в Україні.

Офіційний Указ Президента прямо згадує серед підстав для створення парку не тільки природоохоронну, а й "історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність".

Доктор історичних наук Віктор Брехуненко в тому ж збірнику пише, що це не просто ліс, а буквально місце народження українського козацтва: степовий кордон між християнським і мусульманським світом, між Кримським ханством і українськими землями, проходив саме тут, і лісові масиви на північ від нього — Чорний ліс, Нерубай, Кругляк, Чута — слугували природним захистом для козацьких країв. У XV — першій половині XVII століття козаки використовували Чорний ліс для мисливства й бортництва, а сама назва сусіднього масиву "Нерубай" — вказівка на те, як до нього ставилися.

Під час Національно-визвольної війни 1648–1657 років Богдан Хмельницький розташовував татарську кінноту — союзників у війні проти Речі Посполитої — саме біля Чорного лісу: це дозволяло і використовувати союз з Кримським ханством, і водночас тримати татар подалі від українського населення, обмежуючи захоплення ясиру.

А 1652 року Хмельницький домігся від польського короля Яна Казимира привілею на землі між Тясмином та Інгулом — тобто Чорний ліс на якийсь час офіційно увійшов до гетьманських володінь.

Кіровоградщина — серед найнижчих показників заповідності

Станом на 2017 рік Кіровоградщина мала 222 заповідні об'єкти на 4,04% площі області — це один з найнижчих показників серед усіх областей України. Для порівняння: в Івано-Франківській — 15,7%, у сусідній Черкаській — 3,1%, середнє по Україні — 6,3%,  а в Європейському Союзі — 20–30%. При цьому 78% усієї заповідної площі області припадало лише на два об'єкти — регіональні ландшафтні парки "Світловодський" і "Боковеньківський".

Решта — переважно дрібні заказники й пам'ятки природи без адміністрації, без охорони, без жодного персоналу. Жодного справжнього заповідника. Жодного національного парку. Ані ботанічного саду, ані зоопарку. Україна брала на себе зобов'язання за Угодою про асоціацію з ЄС довести заповідність до 15% до 2021 року. Для Кіровоградщини окремо ставили цілі: 5,1% до 2016-го, 7,1% до 2020-го (а за пізнішою, уточненою постановою Кабміну — 5,57% на 2018-й, 6,33% на 2019-й, 7,1% на 2020-й). Жодну з цих цілей не виконали. Про це пише кандидат географічних наук Андрій Домаранський у збірнику.

Сто років по колу: повна історія створення

У середині 1920-х за ініціативи президента Всеукраїнської академії наук Володимира Вернадського в Україні з'явилися перші заповідники — "Гористе", "Академічний степ" та інші. До 1927 року їх було вже шість. Архівні документи 1926–1928 років (на них посилається Андрій Домаранський, з покликанням на Центральний державний архів вищих органів влади) фіксують намір заповідати територію нинішньої Кіровоградщини як частину степового заповідника.

Реалізувати це планували в межах “другої п'ятирічки”, тобто у 1933–1937 роках. Не реалізували. Процес зупинився через репресії проти науковців на початку 1930-х. Перші заповідні об'єкти на Кіровоградщині з'явилися лише 1960 року. Це були дендропарк "Веселі Боковеньки" й "Онуфріївський парк". 

Лише у 1980 році оголосили створення ландшафтного заказника "Чорноліський" площею 3491 га. Реально він покривав лише невелику частку всього лісового масиву Чорнолісся — основна частина лишалася без жодного статусу. У 1980–90-х до теми підключилися науковці Інституту ботаніки НАН України та Інституту зоології — пропонували створити "Чорнолісько-Дмитрівський" заповідник або національний парк під різними варіантами назв. У 2008-му ідею оформили як конкретний проєкт "Чорнолісько-Дмитрівського" національного природного парку.

12 лютого 2009 року в тодішньому Кіровограді відбувся регіональний круглий стіл. Ухвалили резолюцію створити парк "Чорноліський" до 2020 року. 13 квітня 2009-го тодішній голова обласної ради Микола Сухомлин своїм розпорядженням №92 створив робочу групу з розробки засад парку. Тоді ж задекларували орієнтовну площу майбутнього парку: 48 тисяч гектарів — майже втричі більше за фінальний розмір. Робота над проєктом так і не почалася.

Робоча група, за інформацією кандидатки географічних наук Ольги Гелевери в тому ж збірнику 2018 року, не зібралася жодного разу за 11 років.

У 2012 році стався публічний скандал: під об'їзну дорогу навколо Знам'янки з дозволу місцевої адміністрації вирубали ліс. Обласна влада тоді пояснювала це економічною доцільністю, і взагалі ця конкретна ділянка юридично не мала природоохоронного статусу — тобто рубати можна. У червні 2017-го громадська рада ухвалила рішення зупинити вирубки на історичних холодноярських землях і відновити роботу тієї самої робочої групи від 2009 року. А вже за пів року, 22 грудня 2017-го, обласна рада мало не передала близько трьох тисяч гектарів мисливських угідь Чорного лісу в оренду приватній компанії на 15 років — для ведення мисливського господарства.

Того ж дня члени Кропивницького відділу Українського географічного товариства написали листа очільникам облради й ОДА. 1 березня 2018 року в Кропивницькому відбувся великий науковий круглий стіл.

На захід приїхали археологи, історики, географи й біологи з Кропивницького, Чигирина, Херсона, Києва; був присутній заступник міністра екології та природних ресурсів, заступник голови облради, головний лісничий обласного управління лісового господарства, директори лісгоспів, голови сільрад. Резолюція круглого столу: територія має загальнодержавне значення і потребує статусу нацпарку. І далі знову — тиша. Почалася повномасштабна війна, на кілька років тема випала з порядку денного.

Процес відновився у 2023–2024 роках. Як повідомили у Кіровоградській обласній військовій адміністрації у відповіді на запит журналіста видання "Доступ. Медіа", ОВА ініціювала та з коштів обласного природоохоронного фонду профінансувала розробку наукового звіту "Проведення наукових досліджень природних територій з метою створення національного природного парку на території Кіровоградської області". За його результатами 9 квітня 2024 року Кіровоградська ОВА подала клопотання до Міністерства довкілля.

У серпні 2025 року на публічному обговоренні представили проєкт під назвою "Чорнолісько-Боковеньківський" — площею понад 22 тисячі гектарів. Тоді частина лісівників публічно виступила проти, побоюючись обмежень для господарської діяльності й впливу на робочі місця.

Як зазначається у відповіді Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на інформаційний запит журналіста видання "Доступ. Медіа", Кабмін на засіданні 10 червня 2026 року схвалив розроблений міністерством проєкт Указу Президента "Про створення національного природного парку "Чорний Ліс"" на площу 13 710,2441 гектара. 11 серпня його підписав Президент.

До складу парку увійшли 12,8 тисяч га земель лісогосподарського призначення (Чутянське, Дмитрівське, Знам'янське, Богданівське та Долинське лісництва), а також 8,7 тисяч га комунальних земель Долинської міської, Гурівської та Дмитрівської сільських громад і 23,8 га землі громадської організації "Кіровоградська обласна організація Українське товариство мисливців і рибалок". Приватні землі до складу парку не включали.

Що реально означає указ

Згідно з Указом Президента України, адміністрацію парку створять у структурі Державного агентства лісових ресурсів — тієї інституції, яка донедавна цим лісом господарювала і яку зобов'язали тепер його охороняти. Кабмін має протягом шести місяців затвердити Положення про парк. Межі території, оформлення речових прав на землю, фактична передача 12 844,5 га держлісфонду у постійне користування парку — це вже горизонт 2027–2029 років.

Проєкт організації території (документ, який власне і визначить, де можна ходити, де рубати, а де не можна нічого) розроблять і затвердять протягом 2027–2028 років. Фінансування з державного бюджету передбачене тільки з 2027 року. До того часу, за інформацією, яку Державне підприємство "Ліси України" надало у відповіді на запит журналіста видання "Доступ. Медіа", рубки на всій території парку не проводитимуться — ні на ділянках, що вже мали природоохоронний статус, ні на "звичайних" лісових землях.

Як уточнили у "Ліси України" у відповіді на запит "Доступ. Медіа", до завершення процедур передачі майна й створення адміністрації охорону та господарську діяльність там продовжує здійснювати їхня філія у межах чинних повноважень. Тобто поки не з'явиться адміністрація парку, лісом опікуються ті самі люди, що й робили це раніше.

Згідно з даними, які нам надало держпідприємство "Ліси України", у межі парку увійшли 15 об'єктів природно-заповідного фонду, які існували ще до указу: заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи, частина регіонального ландшафтного парку "Боковеньківський". Разом — 6,8 тисяч га. Найбільший з них — ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Чорноліський", 3,4 тисячі га. 

На момент підписання указу під тим чи іншим охоронним статусом реально перебувала менш ніж половина нової території парку.

Решта донедавна була звичайним лісогосподарським фондом — з плановими рубками і, як з'ясувалося з відповіді ДП "Ліси України", з п'ятьма зафіксованими випадками незаконної порубки лісу за звітний період. Дві справи дійшли до суду, по одній винесли вирок з обмеженням волі та іспитовим строком.

Чи не зарано радіти створенню нацпарку

Найважливіші рішення ще попереду. Адміністрацію парку мають сформувати протягом пів року. За оцінкою Ольги Гелевери, очолять її, найімовірніше, колишні керівники лісгоспів — і, за її словами, це навіть добре, бо тоді не буде спротиву під час передачі адміністративних будівель і господарських споруд. Проте науковиця турбується, чи буде нова адміністрація дійсно незалежною від тих самих лісогосподарських інтересів, які опиралися більшому за площею варіанту парку?

Остаточні межі й правові права на землю визначать у найближчі три роки. Проєкт організації території — у 2027–2028-му. Фінансування з держбюджету стартує не раніше 2027-го.

Ольга Гелевера підсумувала, що громадський контроль важливий і після офіційного створення парку.

Читайте також: Для Алеї пам’яті у Крoпивницькoму планують закупити пoртрети та кoнструкції за 6,5 млн грн