02 лютого 2024, 13:30
За два роки повномасштабної війни у Кропивницькому досі не почали облаштовувати Алею слави на Далекосхідному кладовищі. Рідні загиблих Героїв хочуть гідного вшанування пам’яті полеглих захисників, проте влада досі не розпочала роботи з облаштування місця почесних військових поховань. Чому у Кропивницькому не затвердили ескізи майбутніх пам’ятників та коли врешті планують розпочати роботи з облаштування військового кладовища, читайте у матеріалі Точки доступу.
У 2015 році у Кропивницькому відкрили Алею почесних військових поховань на Рівнянському кладовищі. Тут хоронили військових, які загинули в зоні АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення Росії місця для поховання військових закінчилися, тож у травні 2022 року міська влада виділила ще одну ділянку – на Далекосхідному кладовищі.
Вже у травні 2023 року заступник міського голови Олександр Вергун заявив, що обидві Алеї планують облаштувати в одному стилі і це питання нібито вже узгодили з рідними загиблих. Мовляв, найбільше дискусій викликало обговорення могильних пам’ятників. За словами заступника міського голови, їх хотіли встановити за однаковим шаблоном.
Окрім того, до комплекту облаштування місця поховання мали входити гранітна ваза для квітів та прапор України. Також планували створити вхідну групу з іменами всіх похованих Героїв, облаштувати алеї, доріжки між могилами та огорожу. На це планували витратити 25 мільйонів гривень з міського бюджету.
У липні ж на сторінці ОВА, з’явилося повідомлення, що обговорення проєкту облаштування Алеї почесних військових поховань триває. Зійшлися на тому, що за ініціативи та участі рідних загиблих відбудеться голосування, під час якого попередньо мають визначитися з ескізами пам’ятників, матеріалами виготовлення, розмірами.
У листопаді міська рада повідомила, що проєкт меморіалу пройшов експертизу, далі мають оголосити тендерні процедури. Після проведення тендеру підрядник одразу мав почати виконувати роботи, які можна робити в осінньо-зимовий період.
Мовляв, єдине невирішене питання – це вибір остаточного ескізу майбутніх пам’ятників. Далі мають скласти кошторис робіт. Тоді у міській раді наголосили, що всі кроки міська рада узгоджує з родинами загиблих Героїв.
Станом на січень 2024 року роботи по облаштуванню Алеї слави на Далекосхідному кладовищі не розпочалися, також не затвердили ескіз майбутнього пам’ятника.
Рідні загиблих захисників говорять, що втомилася від численних нарад та походів до кабінетів чиновників, які не дають результатів. Вони не хочуть шаблонного та кабінетного підходу до вирішення цього питання, просять, щоб їхній голос почули та врахували. Готові навіть витратити власні гроші, якщо міська рада не в змозі самостійно заплатити за пам’ятники.
Дружина загиблого Героя Віктора Нестеренка Ірина – голова ініціативної групи, яка займається питанням облаштування Алеї почесних поховань. Жінка показує могилу свого чоловіка. Вона розташована майже на початку Алеї. Віктор Нестеренко загинув 23 травня 2022 року під час мінометного обстрілу. Дружина досі не може встановити пам’ятник та гідно облаштувати могилу чоловіка:
Навесні буде два роки, як загинули Віктор і хлопці, які поховані поруч з ним. Вони повинні лежати під гранітом. Нам обіцяли, що восени (2023-ро року, – Ред.) розпочнуть роботи з облаштування Алеї слави, проте досі не можуть затвердити проєкт пам’ятників. А їх же ще треба замовити та виготовити.
За словами жінки, на деяких могилах падають хрести, тож рідні змушені їх міняти. Також замінюють фотографії та прапори. Земля на могилах просідає, особливо після сильних дощів.
Ірина розповідає, що приблизно рік тому рідних загиблих військових запросили на зустріч до міської ради та презентували проєкт облаштування Алеї слави по типу Рівнянського кладовища:
Сказали, що планують встановити такі ж пам’ятники і тут, щоб нікому не було образливо. Але ж на Алеї слави Рівнянського кладовища встановлені пам’ятники по типу радянського зразка. Час не стоїть на місці, ми всі йдемо вперед.
Окрім того, додає, на Алеї слави Далекосхідного кладовища криві ряди могил і встановити такі пам’ятники, як на Рівнянському, технічно неможливо.
Ірина Нестеренко говорить, що ініціативна група підняла це питання та ще раз організувала зустріч із заступником міського голови Олександром Вергуном та директоркою департаменту соціальної політики Юлією Вовк. Тоді проголосували за зразки пам’ятників, обрали той, який найбільше сподобався членам родин загиблих: гранітний пам’ятник у формі щита.
Але в міській раді довгий час не могли погодити ескіз. Фахівці сказали, що встановити подібний пам’ятник не вийде, адже проблема в рядах могил – вони дуже криві:
У пам’ятниках, які ми обрали, вузенька плита, якщо ми їх поставимо, то будемо ходити, фактично, по головах наших хлопців. Цю проблему можна вирішити, якщо встановити ширшу плиту. У міській раді пропонували залити все бетоном. Це ж не наша вина, що ряди могил нерівні! Потрібно ж було відповідально до цього ставитися і продумувати все з самого початку.
У той момент, коли хоронили наших рідних, все було як в тумані, нам було не до облаштування могил. А з часом бачиш це халатне ставлення. Ми вже пропонували скинутися та купити лазерну рулетку робітникам, які риють могили.
Далі фахівці, яких запросили рідні загиблих військових, доопрацювали ескіз. Тут врахували всі побажання: широка плита, щит, козацький хрест та велике полотно, на якому можна розмістити фотографію.
З цим проєктом члени ініціативної групи знову пішли до міської ради та досі чекають на рішення:
Крайній раз ми були на зустрічі у міській раді 11 грудня. Нам пообіцяли до кінця року вирішити це питання (2023-го, – Ред.). Але на наступну зустріч нас так і не покликали: знову тиша, знову ми повинні ходити і вибивати рішення.
Також у міській раді повинні були порахувати вартість виготовлення пам’ятника. До прикладу, вартість типового пам’ятника, як на Рівнянському кладовищі, складає 25 тисяч 600 грн. Пам’ятник, який пропонують встановити рідні загиблих Героїв, коштуватиме дорожче, адже ціни постійно ростуть та й ескізи відрізняються:
У міській раді говорять, що проблема в тому, що загиблих багато… Ми постійно говоримо, що якщо це великі гроші і нам їх не можуть виділити, то ми згодні доплатити свої, але щоб зробили нормально, – розповідає мама загиблого героя Любов Бойченко.
Кулеметник Денис Бойченко загинув у бою з чеченцями в районі села Мала Сейдеминуха Херсонської області. Вони з побратимами відстрілювалися до останнього патрона. Денис був дуже проукраїнськи налаштований, говорив: “Хто, як не я? Хто захистить моїх батьків, дітей?”. У нього залишилися дружина та син з донькою:
Мені його не вистачає, ми були дуже близькі. Не було й дня, щоб ми не говорили по телефону, навіть, коли він був “на нулі”. Він говорив “Мамочка, я живий.
Наші серця розриваються на шматочки. Ми просимо облаштувати місце поховання, ми просимо змінити організацію процесу прощання з нашими Героями. Хоча б, щоб траурний кортеж проїжджав центральною частиною міста. Щоб люди бачили, щоб зупинялися машини. А то виходить так, що в одній частині міста ховають Героїв, а в іншій – грає музика.
Рідні загиблих Героїв нарікають на погану комунікацію з міською радою: проблематично потрапити на прийом до чиновників, вони обіцяють організувати зустріч та не виконують свої обіцянки:
Напевно, у влади є більш важливі питання: будівництво “Макдональдзу”, чи ремонт дороги. Ми ходимо до них на поклон…
Дякувати богу у центрі міста залишили куби з портретами загиблих, але їх хотіли прибрати. Дівчата просили і плакали, щоб їх залишили. Ми хоч можемо підійти до портретів, – говорить Любов Бойченко.
Ми відправили журналістський запит до Кропивницької міської ради на ім’я заступника міського голови Олександра Мосіна. У запиті просили повідомити, коли розпочнеться реконструкція Алеї Слави на Далекосхідному кладовищі. Також просили надати копію договору з підрядником, який виконуватиме роботи, та запитували чи погодили з рідними загиблих захисників ескізи пам’ятників.
У визначений законом строк (протягом 5-ти робочих днів) ми відповіді не отримали. У міській раді проігнорували запит.
Точка доступу зустрілася з директоркою департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради Юлією Вовк. Чиновниця безпосередньо не відповідає за реконструкцію Алеї Слави, але активно комунікує з сім’ями загиблих військових. Департамент, який вона очолює, надає статус члена сімей загиблих, пільги та допомоги з бюджетів різних рівнів, а також проводить заходи з вшанування пам’яті загиблих захисників.
30 тисяч гривень. Саме стільки виплачують родинам загиблих захисників на встановлення пам’ятника у Кропивницькому. За словами Юлії Вовк, минулого року 312 членів сімей загиблих військових отримали ці гроші в рамках програми підтримки учасників АТО, ООС, бойових дій у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та членів їх сімей. Гроші люди отримали, а замовити пам’ятники не можуть – немає затвердженого міською радою ескізу.
Юлія Вовк говорить, що спочатку міська рада запропонувала проєкт облаштування Алеї слави на Далекосхідному кладовищі за таким самим типом, як і на Рівнянському. Аргумент такий – в Україні з 2014 року йде війна і військові віддали своє життя за Україну тоді і продовжують віддавати зараз.
Вони однакові, тому було б логічно створити однакові військові поховання. Проте рідні загиблих Героїв не погодилися з запропонованим варіантом, міська рада пішла їм назустріч і зараз шукають компроміс.
Юлія Вовк говорить, що зараз міська рада прораховує вартість пам’ятника за ескізом, який погодили рідні загиблих.
Якщо ескіз затвердять, то вже зараз зрозуміло, що вартість такого пам’ятника становитиме більше, ніж 30 тисяч гривень. Чи виділятимуть в такому разі додаткове фінансування з міського бюджету, Юлія Вовк поки не знає. Проте говорить, що рідні не повинні платити за пам’ятники, міська рада зобов’язана взяти це питання на себе.
Чиновниця зазначила, що питанням проведення тендеру та облаштування Алеї слави займається департамент житлово-комунального господарства.
Члени родин загиблих військових створили ініціативну групу та декілька разів приходили до мене. Вони порушили питання про облаштування Алеї слави, виготовлення пам’ятників, заміни прапорів на могилах. Серед іншого було питання про організацію зустрічі з керівництвом міста. Тому ми організували низку зустрічей з заступниками міського голови Олександром Вергуном та Олександром Мосіним, – говорить Юлія Вовк.
Директорка департаменту соцполітики наголошує на тому, що проведення тендеру – довга процедура. До того ж початок робіт ускладнює проведення державної експертизи.
Насамкінець вона зазначила, що завжди відкрита до діалогу з родинами загиблих захисників і вони можуть приходити до неї з будь-яким питанням:
Зустрічі з членами родин загиблих захисників проводилися і будуть проводитися, і без їхньої думки нічого вирішувати не будуть.
У Черкасах землю для Алеї Героїв на кладовищі №4 виділили на початку повномасштабної війни – завширшки 5 метрів і завдовжки близько 150. Виконком після обговорень із рідними загиблих затвердив два види пам’ятників: перший – стела, підставка, тумба, надгробна плита; другий – зверху хрест, а по боках, ніби обеліск, дві плити, під ними – підставка і знову надгробна плита.
Суперечок чи дискусій між міською владою та рідними загиблих не виникало.
Як зазначив міський голова Черкас Анатолій Бондаренко, у 2023 році планували зробити 86 типових намогильних споруд на могилах воїнів, які були поховані до 1 квітня 2023 року. Решту споруд будуть встановлювати у наступні роки.
Алею Героїв облаштовують за рахунок бюджету територіальної громади, і у 2023 році на це виділили 13 мільйонів гривень.
Окрім того, у вересні в Черкасах на площі Слави відкрили нову стелу зі світлинами та іменами Героїв російсько-української війни.
У місті Олександрія Кіровоградської області міська влада та рідні загиблих військових знайшли спільне рішення у питанні встановлення пам’ятників та вшануванні загиблих героїв. Виконком вніс необхідні зміни в міську програму.
Депутати на сесії затвердити суму компенсації на встановлення пам’ятників – 35 тисяч гривень. Секретарка Олександрійської міської ради Вікторія Косяк розповіла, що вони створили спільний чат для родин загиблих, міського голови та секретаря міської ради, у якому спільно вирішують всі питання:
Тривала довга дискусія з приводу того, який вигляд повинен мати пам’ятник. Звичайно, члени родин загиблих військових самі визначалися з ескізом. Ми на них не тиснули.
За правилами не раніше, ніж через пів року після поховання, рідні мають право звернутися за оформленням матеріальної допомоги на встановлення пам’ятника. Якщо ж родина сама встановила пам’ятник, то має надати у міську раду підтверджуючі документи – чеки, акт про установку, копію свідоцтва про смерть та документи про участь у бойових діях.
Вікторія Косяк говорить, що війна триває, загиблих, на жаль, стає більше, тож міська рада вносить зміни до бюджету та виділяє гроші на встановлення пам’ятників загиблим захисникам.
Тема вшанування загиблих дуже чутлива. Саме тому, вона викликає багато напружених емоцій у ставленнях між самими горюючими. Облаштовувати місця вшанування необхідно, адже це демонстрація гідного ставлення і до памʼяті воїна і для його близьких. Такої думки дотримується кризовий психолог Андрій Фоменко.
В Україні традиційно місця поховання стають водночас і місцями для спомину. Це місце де люди, що пережили втрату, можуть вивільнити свої почуття, заглибитись у спогади, тому почуваються вразливими до всяких недоречностей.
На думку Андрія Фоменка, місця для поховання військових мають бути орієнтовані на людину, що переживає втрату:
Таких зараз, на жаль, немало, і їхній біль дуже особистий, ніколи не схожий на біль інших. І вгамовувати цей біль людям ледь вдається. Тому мені зрозуміло, що це питання складне для вирішення, щоб кожна людина в жалобі відчула увагу і розуміння. Мені відомо, що зразки памʼятників обговорювались у межах спільноти родин загиблих. Знаю також, що початок процесу переобладнання місць поховання теж часто викликає напруження, адже це знову тривожить незагоєні душевні рани.
Кризовий психолог говорить, що процес облаштування Алеї почесних поховань непростий для всіх причетних:
Щодо порядку затвердження організації місць вшанування, сподіваюсь, що затримка потрібних рішень або дій – це намагання зробити все правильно, аби не залишити зайвих запитань на потім, коли буде все зроблено.
Редакторка: Ольга Зима
Читайте також: “Таких, як він, більше немає”: історія дружини загиблого військового з Кропивницького
Головне сьогодні
