23 грудня 2024, 17:30
З втратами, кульгаючи, відбиваючи зовнішні і внутрішні атаки, регіональна журналістика у 2024 році все ж вижила. Дійсно, за горою цьогорічних проблем, кіптявою війни і емоційного вигорання погано видно світле та перспективне майбутнє. Втім ми спробували з'ясувати, на що ж сподіваються журналісти Кіровоградщини? Чи будують стратегії і плани на наступний рік, і загалом, чи мають ще сили та бажання залишатися в професії? Про це ми поспілкувалися з редакторами кропивницьких видань та місцевими фрілансерами.
Почати ж варто із всеосяжних медійних тенденцій і трендів, які впливатимуть, позитивно чи негативно, на роботу журналістів наступного року. Спробуємо ненадовго винести війну за дужки, бо вона є фоном, на якому в принципі працюють медіа вже майже три роки і поглянути на інші чинники, які формували роботу кропивницьких медіа у 2024 році. Одним з чинників, який суттєво вплинув на роботу ЗМІ, став розвиток технологій та практичне впровадження в роботу штучного інтелекту (ШІ). Цей інструмент недосконалий та законодавчо неврегульований, однак вже зараз за допомогою ШІ видання генерують зображення, пишуть заголовки, перекладають матеріали зарубіжних колег. І це тільки перші кроки, на які редакції Кіровоградщині, скоріш за все, наважаться вже в 2025 році. Адже якщо загальнонаціональні видання всерйоз пірнули в дослідження нового інструментарію, то в регіонах на це відверто бракує часу і кадрів. З ШІ частіше працюють або фрілансери, або ж окремі журналісти, які вирішили дещо прискорити власну роботу. До написання редакційних політик використання штучного інтелекту діло поки не дійшло. Принаймні в розмовах про нього місцеві журналісти не говорять.
А от про що говорять, так це про зростаючу конкуренцію традиційних ЗМІ та телеграм-каналів. Останні не переймаються стандартами, фактчекінгом та зачасту не гребують джинсою та погано прихованою рекламою. Втім мають козир - оперативність та всеядність. І з цим важко боротись. Важко, та все ж саме цим планують займатись редакції наступного року.
“Серед викликів, які принесе 2025-й, думаю, залишиться перетікання аудиторії сайту у соцмережі, тому основна задача - утримати аудиторію. А, значить, будемо більше працювати із різними платформами”, - коментує ситуацію редакторка видання “Гречка” Анастасія Дзюбак.
І це хороша, сильна позиція. Адже адаптивність є одним з варіантів виходу з цієї кризової ситуації. Завадити цьому може лиш брак кадрів, що впевнено тримається в топі основних викликів медіаспільноті. Кадровий голод наразі відчуває більшість місцевих видань. Медійники йдуть з професії, виїжджають з країни, мобілізуються, а набрати нових заважає відсутність фінансів та, власне, бажаючих долучитись до медійної спільноти. Зарплату в регіональних виданнях важко назвати аж надто конкурентною. А от постійна робота з інформацією, яка наразі переважно негативна чи нейтральна, швидко емоційно виснажує.
Виправити цю ситуацію намагається медійний хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Кропивницький”, що організував для студентів та осіб, що бажають займатися журналістикою, десятитижневу “Медіашколу 2.0”. Наразі тренінгова частина проєкту завершена, а на найкращих випускників курсу очікує оплачуване стажування в місцевих виданнях, які придивляються до потенційних працівників.
“Традиційний виклик для всіх незалежних медіа - пошук фінансування”, - каже редакторка “Гречка” Анастасія Дзюбак. Створення якісного контенту потребує грошей, які в нинішніх умовах знайти не так і просто. Чимало видань обирають єдиним джерелом доходу донорську підтримку міжнародних організацій. Це несе в собі чималі ризики, зокрема відсутність сталості фінансування та залежність від рішень сторонніх організацій, на які ти не маєш впливу.
Що ж до рекламного ринку, то він просів вже досить давно, адже потенційні рекламодавці все охочіше йдуть в соцмережі, де регіональні традиційні медіа все ще почуваються не надто впевнено.
“Те, що ЗМІ повинні існувати від реклами, сьогодні виглядає утопічно на практиці, - розмірковує редакторка “Без купюр” Наталія Кривошей. - У читачів зростають запити, і це нормально, але немає розуміння, що за якісну журналістику навіть в інтернеті треба платити. Як сьогодні ще дехто передплачує друковані ЗМІ або музику чи відео на платних платформах. Велику кількість якісного й унікального контенту не можуть продукувати редакції з кількох людей на "мінімалці"”.
Нові виклики - нові формати. Саме так міркує редакторка “Нової газети” Інна Данильченко. Журналістка в ексклюзивному коментарі повідомила - паперова обласна газета переходить в онлайн-формат, вливаючись до команди онлайн-видання “Перша електронна газета”.
“Причин згортання паперової версії чимало, але головна, звісно, неможливість робити якісний продукт за того фінансування, яке ми можемо собі дозволити. Маю на увазі, що кошти, які ми заробляємо, йдуть на друк та послуги Укрпошти. Я працюю редакторкою 12 років і відчуваю брак ідей щодо співпраці з Укрпоштою”, - визнає медійниця.
У наступному році команда та, власне, Інна Тільнова планують ще розвивати "Баби Єльки". Цей унікальний проєкт виріс з рубрики в "Новій газеті" у повноцінний медійно-культурологічний феномен, який вже сам продукує потужні культурні продукти - книги, колекції одягу, пісні та інше.
“Нашим завданням на 2024 рік як редакції друкованої газети було втриматись фінансово і втримати читача. Ми закриває газету з хорошим тиражем - 7 тисяч примірників. Ми не довели її до смерті, вона не занепала. Тож, закривати саме друковане видання - це рішення нашого колективу, виважене і логічне”, - резюмує Інна Данильченко.
Журналісти не надто люблять афішувати назагал проблеми з емоційним вигоранням та банальною втомою. Однак анонімне онлайн-опитування, проведе нещодавно Інститутом масової інформації показало, другий рік поспіль викликом номер один для медійників є психологічне виснаження, неможливість відпочинку та постійний стрес Про це зазначили 79% опитаних ІМІ журналістів.
“Чесно можу сказати, що цього року втома відчувається більше і робота йде ніби на інерції. Якщо минулого року встигла реалізувати дуже багато проєктів, то цьогоріч ледве вивезла ті, що були. Далося взнаки навантаження, яке довелося взяти у перші роки повномасштабного вторгнення”, - розповідає журналістка-фрілансерка Анастасія Зубова.
Медійниця розраховує, що наступного року їй вдасться трохи відновити сили і повернутись до реалізації давно задуманих проєктів, які вона відкладала через перезавантаженість роботою.
“Сподіваюся, що організації, які допомагають ЗМІ, пропонуватимуть підтримку не лише великим виданнями, а й на персональні ідеї і проєкти. Цього не вистачало у поточному році. А загалом план на 2025 рік - вижити”, - резюмує вона.
Допомогти у цьому можуть як підтримка всеукраїнських та міжнародних організацій, так і консолідація всередині медійної спільноти. Інституту масової інформації для прикладу продовжує надавати юридичну підтримку регіональним ЗМІ. Крім того регулярно оголошує конкурси міні-грантів та запрошуючи журналістів долучитись до різноманітних медійних ініціатив. Медійний хаб “Медіабаза Кропивницький” також продовжує свою діяльність. Бажаючі можуть скористатись приміщенням та технікою хабу для роботи, а також взяти участь в організованих хабом тренінгових та нетворкінгових заходах. Та головне, аби це все спрацювало, потрібне бажання продовжувати рухатись вперед. А це в українських медійників поки ніхто відібрати не зміг.
Павло Лісниченко, регіональний представник Інституту масової інформації в Кіровоградській області
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО ”Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews
Головне сьогодні
