17 листопада 2023, 15:40
Військовослужбовець, блогер і голова Українського об’єднання "Мрія" Юрій Гудименко презентував у Кропивницькому свою книгу "Історії та війни". Книга описує унікальну боротьбу українців за державу та пропонує читачеві відчути громадські настрої, що гартували націю. Журналісти Точки доступу побували на презентації в обласній бібліотеці імені Дмитра Чижевського та розпитали автора, кому присвячене видання, про що книга та чи планує Гудименко продовжувати літературну діяльність.
Презентацію книги Юрія Гудименка організатори планували провести у холі бібліотеки, але завадила повітряна тривога. Тож всі присутні перемістилися у цокольний поверх, де більш безпечно.
Модерувала захід волонтерка, дитяча письменниця та блогерка Тетяна Комлик (Татуся Бо). На зустріч завітало близько сотні гостей: ветерани, родини захисників, громадські діячі та журналісти.
Юрій Гудименко розповів, що народився у Запоріжжі, жив там років до 30.
Там же встиг трішки посидіти в СІЗО нібито за підрив пам’ятника Сталіну. Були такі моменти, коли за це не нагороджували, а саджали. Після цього працював у Запоріжжі. Дійшов до замдиректора, якщо я не помиляюся, найбільшого в області медіахолдингу. Переїхав у Київ, працював у Києві.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, у Гудименка вже був на руках контракт із 130-м батальйоном тероборони Києва. Велика війна застала його в Маріуполі, де разом із іншими волонтерами він був із гуманітарною місією.
Ми ночували на базі 503-го батальйону морської піхоти, там нас і застала війна. З "Маріка" ми тоді висунулися в перші дні на Верхньоторецьке Донецької області, звідти на Київ і далі я воював: Київ, Київщина, Ірпінь на межі з Бучею. Коли відбили Київщину, у складі загону добровольців ми висунулися на Харківщину і воювали вже на Харківщині.
На Харківщині, у восьми кілометрах від російського кордону, боєць отримав поранення.
27 червня 2022 року ми працювали на бєлгородському напрямку. Ми з моєю групою мали працювати в сірій зоні якраз, коли росіяни планували штурм цього населеного пункту. Коли росіяни штурмували, працювати було неможливо, ми виносили поранених. В цей момент я отримав поранення, мій товариш загинув і населений пункт ми тоді втримали.
Поранення було тяжким, йому пошматувало руку й ногу. Юрій лікувався в Україні та за кордоном. Він і досі проходить реабілітацію. Писати, розповів він, почав досить давно. А минулоріч, коли лікувався у госпіталях, мав достатньо часу для впорядкування збірки.
У книгу увійшли найкращі на мою думку тексти, написані, починаючи з 14-го року. Поки лежав у шпиталях, мав багато часу, то знаходив свої старі тексти на різних ресурсах і зробив таку компіляцію, воно розбито по роках – 14-го по 23-й.
У книгу увійшли, каже автор, абсолютно різні історії.
Я історик за освітою і, відповідно, там є історії інших країн і історія України, і історії життя людей, і війна моїми очима, там багато всього. Але це, дійсно, історія. Так як історія, принаймні в підручниках, складається переважно з війн, вийшла така назва.
Попри тематику, написана книга з гумором. Присвячена вона трьом побратимам Юрія, які загинули, виконуючи завдання на Харківщині.
Я так завжди пишу, до того ж, так краще сприймається. В мене було бажання написати книгу, це наче кінець попереднього життя і початок нового. Оскільки, по-перше, в минулому житті в мене працювало на 50% рук більше і тепер я фактично поставив у тому житті крапку і розпочинаю якесь нове. Воно інше, але я іду вперед.
Автор зізнався, що багато чого не опублікував, оскільки під час війни деяка інформація є закритою.
Чесно кажучи, я б не хотів ставати професійним письменником, це не зовсім моє. Як блогера мене нині у різних соцмережах читають приблизно 300 тисяч людей, мені достатньо комунікації з ними.
Окрім книги, під час презентації, говорили про виклики сьогодення і наслідки війни, з якими Україні потрібно впоратися. Про реінтеграцію в суспільство ветеранів і взаємну повагу, що допоможе країні пройти травматичний досвід.
Люди, які повернулися з війни, мають згадувати, що вони ветерани з гідністю, а не виборюючи щодня право на проїзд чи пільгу. І це завдання держави, з яким їй поки не дуже вдається впоратися. Частіше вирішення багатьох питань перекладається на плечі волонтерів. Наприклад, забезпечення травмованих бійців адаптивним одягом.
Під час презентації у бібліотеці охочі могли придбати книгу за донат та сфотографуватися з автором. Усі зібрані кошти будуть перераховані БО "Українська фундація "Мрія". Під опікою фонду – майже три тисячі дітей загиблих і військовополонених. Загалом кропивничани задонатили близько десяти тисяч гривень.
Читайте також: У Кропивницькому запустили групи підтримки для родин загиблих
Фото організаторів заходу
Головне сьогодні
