Ранок на автовокзалах Кропивницького (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Редакція Точки Доступу

26 лютого 2021, 10:05

У кожної людини слово “вокзал” викликає свої, неповторні почуття. У когось асоціюється з прощанням, у інших - із зустріччю, для когось вокзал – це щоденна рутина, для інших – неповторна подорож. Сьогодні мова піде про автовокзали. Їх у Кропивницькому два: Кропивницький-2 (це той, що називають "старий") та, відповідно, "новий" – Кропивницький АВ-1. Останнім часом ці вокзали дуже різняться між собою. На "старому" автовокзалі шумно, людяно, усюди торгівля, велика кількість автобусів та машин. На "новому" ж навпаки: мало автобусів та пасажирів. Журналісти Точки доступу вирішили відтворити один ранок з життя двох автовокзалів Кропивницького у фоторепортажі.

"Старий" автовокзал

8:30 ранку. На платформі “старого” автовокзалу людяно. В розпалі торгівля. Пахне на платформі не дизельним паливом чи бензином - тут усюди аромат свіжої смаженої їжі. Продавчиня вокзального фаст-фуду Ольга якраз наливає свіже масло в пательню та розповідає, що тут найсмачніше:

Найсмачніші та найпопулярніші в нас пиріжки та сосиски в тісті, мабуть, тому що вони найдешевші (ред. - сміється). Біляші купують рідше, бо вони дорожчі. У нас все свіже! Зранку я приходжу і все смажу. А точку продажу постійно перевіряють. Мені 54 роки. Тут я працюю 18 років. От минулого тижня холоди були! Я і в 21 градус стояла тут, працювала, ще й без обігрівача. А що робити? – Гроші треба заробляти!

Продавчиня Ольга

62-річний Олександр снідає на платформі гарячою свіжоспеченою котлетою в тісті. Посміхається та розповідає: вже на пенсії, втім кожного дня їздить на роботу до Кропивницького з Трепівки.

Снідаю тут котлетою в тісті не від хорошого життя. Обираю те, що дешевше. У мене два онуки, я краще їм віддам ті гроші, що міг би витратити на себе.

Олександр з Трепівки снідає

До речі, купив він свій сьогоднішній сніданок у цієї жінки. Вона тут щодня продає домашню випічку та гарячі обіди.

Всередині вокзалу темно. Люди купують квитки, чекають своїх рейсів. Між касами вокзалу є двері. За ними – диспетчерська, в якій працює «душа» та «голос» вокзалу – Світлана Чижик. 60-річна жінка працює на вокзалі 43 роки. Вона оголошує відправлення та прибуття автобусів і регулярно нагадує пасажирам про соціальну дистанцію та масковий режим. Звичайно, ми не могли не поставити диспетчерці запитання про те, чому на вокзалах іноді складно зрозуміти, що каже диспетчер:

Насправді, це, дійсно, так. Я сама не раз таке чула: буває, що чітко оголошують, а буває, що взагалі не зрозуміло. Я намагаюся все оголошувати максимально чітко та розбірливо. Іноді, знаю, можуть бути проблеми з мікрофоном або динаміком - тоді щось десь не спрацьовує.

Пані Світлана розповідає, що зараз диспетчери працюють позмінно. Сьогодні Світлана прийшла на роботу о 5-й годині ранку. На день звідси відправляється в середньому 250 рейсів.

Протягом дня я 250 разів оголошую прибуття, 250 разів – відправлення. Пасажирів дуже мало. Зараз, після локдауну, стало трохи більше, але все одно людей небагато.

Світлана Чижик

Біля диспетчерської – "імпровізована" кімната відпочинку водіїв. Тут, у перервах між рейсами, чоловіки обговорюють якість доріг, розчищення шляхів від снігу. Водій автобусу "Мала Виска – Кропивницький" розповідає колегам, що з 3 березня на ремонт знову закривають міст у Великій Висці. Також у цій кімнатці водії здають адміністрації відомості та гроші з рейсу.

Водій Віктор та касир Анжела

"Новий" автовокзал

На "новому" автовокзалі людей та автобусів значно менше.

Пасажирів немає взагалі. Минулого року після карантину навіть трохи більше було, а зараз – взагалі... Наприклад, сьогодні я привіз 4 людини», - розповідає Олександр, водій автобуса "Долинська – Кропивицький.

Всередині вокзалу на свої автобуси чекають 5 людей, більшість – щось уважно дивляться в телефонах. Продавчиня кіоску, в якому продаються газети, журнали та кросворди пані Ірина розповідає, що працює тут 18 років.

Стало значно менше пасажирів, відповідно, і рівень торгівлі знизився. Є «постійні клієнти», які залишилися, то ті й купують. А так, то вокзал майже пустий, у порівнянні з минулими роками, - розповідає пані Ірина.

Продавчиня Ірина

Диспетчерка вокзалу Ольга Іванівна працює тут 32 роки. Ділиться, що після початку пандемії коронавірусу вокзал досі не може оговтатися:

Це дуже сумно. Хтось не їздить через коронавірус, хтось – через брак грошей, а багато людей просто поїхали працювати за кордон. Рейси залишилися, а пасажирів немає. У нас в середньому на день 80 рейсів.

Загалом самі приміщення автовокзалів Кропивницького не передають чарівності обласного центру тим гостям, які приїхали до міста вперше, і, на жаль, складають досить депресивне враження. Сподіваємося, з часом це вдасться виправити.

Більше фото - у фоторепортажі:

"Старий" автовокзал