08 квітня 2024, 11:20
Більшість українців і українок за те, аби їхні діти здобували сексуальну освіту – про це свідчать нещодавні дослідження. Але далеко не всі теми в межах сучасних підходів до сексуальної освіти подобаються батькам. Якщо тема дорослішання та змін тіла, як правило, не викликає запитань, то гендер чи сексуальна поведінка – викликають багато суперечок.
Чому ж так? Причини різні: хтось не цілком розуміє, про що саме йдеться під терміном "сексуальна освіта"; хтось розуміє, проте має власні релігійні чи інші переконання. Тож у цій статті Точка доступу пояснить: що таке комплексна сексуальна освіта, навіщо вона дітям, і чому батькам варто усвідомити її необхідність. А допоможе у цьому координаторка проєктів Благодійного фонду "Здоров'я жінки і планування сім'ї", авторка навчальних програм та матеріалів для батьків та освітян з питань сексуальної освіти, експертка ЮНЕСКО з питань освіти і здоров'я підлітків, тренерка Тетяна Слободян.
Тетяна Слободян. Фото з фейсбук-сторінки експертки
Сексуальна освіта потрібна дітям від трьох років. Але щоб ввести їх у шкільну чи дошкільну програму, спершу треба надати коректну інформацію батькам, розвіяти шкідливі міфи. Та чимало батьків обурюється цьому, адже уявляють, як маленькій дитині будуть розповідати про усі тонкощі статевого життя дорослих.
Але комплексна сексуальна освіта – це не тільки про секс, це – про дорослішання, тіло, сексуальну поведінку та її безпечні прояви, каже Тетяна Слободян. Загалом вона охоплює вісім тем:
Уся ця інформація – не розмова одного дня. Вона надається відповідно віку дитини та її потреб.
Трирічним розповідають, як називаються їхні статеві органи, про необхідність особистої гігієни та "правило трусиків" – тобто того, що приховує білизна, не можна торкатися чи бачити іншим, окрім батьків (лише тоді, коли вони допомагають дбати про тіло).
З маленькою дитиною ніхто не буде говорити про сексуальність як таку. Це слово взагалі не буде вживатися до підліткового віку. Сексуальна освіта – це послідовне, крок за кроком надання необхідної інформації для здоров’я та безпеки. Деяких дорослих лякає цей термін, бо вони не знають, що за ним стоїть, – каже пані Тетяна.
А стоїть за ним лише бажання допомогти дитині розібратися, як змінюється її тіло, як треба взаємодіяти з іншими, дбати про своє здоров'я та захищати права.
У коментарях під відео про секс-освіту можна знайти хоч одного скептика, який скаже: навіщо дітям знати про це у такому-то віці? Але позбавляючи дітей інформації, дорослі позбавляють і можливості захиститися від фейків, упереджень, маніпуляцій, хвороб та небезпечних ситуацій.
Як завжди, красномовніше за всіх говорить статистика:
Промовисті дані демонструє нам дослідження агенції Fama. Більшість опитаних людей віком від 16 років за те, аби вводити секс-просвіту для дітей від 14 до 17 років. 41% із них уже мали сексуальний досвід у цьому віці, 2% – мали його від 9 до 13 років.
Саме тому треба працювати на випередження, вважає Тетяна Слободян.
В українських школах питання сексуальності, репродуктивну систему людини та безпечних взаємин починають вивчати у восьмому класі в межах біології та основ здоров'я. Це запізно, бо за статистикою частина дітей в цьому віці вже має сексуальний досвід. Маленька частина, але все ж таки. Це значить, що питання про контрацепцію, безпечний секс, про згоду і чим вона не є, треба починати пояснювати ще до настання підліткового віку.
Повертаючись до статистики від Fama, бачимо, що 42% опитаних вперше про секс дізналися від друзів, 17% – від батьків, 5% – вчителів і 5% – з книг. Погодьтеся, друзі та книги (якщо це художня література) – не завжди перевірене та достовірне джерело інформації.
До речі про книги, серіали та фільми. Частина з них романтизують нездорову поведінку. Ось лише кілька з них:
Звісно, це не весь список токсичних стрічок. Дорослі, маючи досвід чи знання, можуть відстежити “неокей” моменти та відсіяти їх. Але для непідготовлених підлітків ці історії можуть стати рольовою моделлю. Переважна більшість підлітків прагне відтворити образ кіногероїв, копіювати їхню поведінку, коли відчуває складнощі, психологічний дискомфорт, тривожність тощо.
Батьки хочуть найкращого для своїх дітей, але поняття "найкраще" – для кожної людини різне. Це видно, коли мова заходить про сексуальну освіту. 84% опитаних у 2020 році батьків і вчителів/вчительок в Україні сказали, що дітям вона потрібна.
Але ситуація стає сумнішою, коли ми розбираємося в деталях. 89% батьків та 92% вчителів/вчительок вважали, що забезпечити сексуальну освіту має родина. Але не завжди рідні можуть дати конкретні знання:
Не краща ситуація виявилась й у школі: 40% опитаних вчителів/вчительок запевняли, що мають необхідні знання для забезпечення секс-світи. Але з них:
Так, знання не дорівнюють переконанням. Вчитель/вчителька цілком може навчати за програмою, в яку не вірить. Але просування своїх поглядів може "вилитись" у якість викладання, або ж коли дитина підійде з питанням після уроку.
Загалом ці переконання – повна протилежність тому, які меседжі має передавати фахівець із сексуальної освіти. Тоді хто ж таки має говорити з дітьми? Батьки, вчителі, медики, юристи, психологи чи представники громадських організацій?
Роль батьків є, безсумнівно, первинною. Маленька дитина довіряє їм. Це – перші люди які з нею взаємодіють: доторками, словами, поясненнями, якоюсь базовою комунікацією. І поступово-поступово дитина навчається тої чи іншої поведінки. Несвідомо вони вчать її якимось речам. Те, що вони не говорять з нею про безпеку, про тіло – це теж певний меседж. Що ці теми табуйовані, соромні.
Для підлітків батьки перестають бути авторитетом, вони починають шукати інформацію деінде. На цьому етапі провідним джерелом інформації має бути школа, – переконана Тетяна Слободян.
Фахівчиня вважає, що в ідеалі – конкретний спеціаліст/спеціалістка має розповідати свою тему для певної вікової категорії. Наприклад, на уроках біології можна говорити про зміни у тілі та репродуктивну систему, медики можуть розказати про захворювання, що передаються статевим шляхом, якщо виникають питання про гендерну ідентифікацію – то запросити експертну людину з цього питання.
Але головне – має бути спеціальна програма, побудована на доказовій інформації. Її можна створити, базуючись на Міжнародних технічних рекомендаціях зі сексуальної освіти ЮНЕСКО. Або почитати європейські документи, серед яких гайд Європейського парламенту "Принципи статевої освіти в Європейському Союзі".
Також важливо моніторити і робити оцінку якості такої освіти, каже Тетяна Слободян. Це можуть роботи команди фахівців/фахівчинь, які використовують інструменти для коректної оцінки якості змісту.
В українських школах немає окремого предмета з сексуальної освіти. Її теми розкидані по різних предметах: у "Біології", "Основах здоров’я", "Я вивчаю світ", "Українська література" тощо. І це непогано, каже пані Тетяна – таке практикують і в інших країнах.
Проблема у тому, що дітям надають не усю потрібну інформацію, із запізненням та ще й не завжди правдиву.
Якщо говорити про біологію, то навіть елементарна анатомія та фізіологія людини часто викладається неповністю і неякісно. Більшість дітей ці питання вчать вдома, їм дають їх на самостійне опрацювання. Про що це говорить? Про те, що це не навчання, це самонавчання, і воно не дає потрібного результату. Краще, щоб ці речі розказував гарний фахівець і розбирав із дітьми, – пояснила Тетяна Слободян.
Інший приклад – підручник для восьмикласників з "Основ здоров’я", де йшлося про міфічну “віктимну поведінку” – тобто коли людина “провокує” кривдника макіяжем, одягом чи поведінкою. Цю інформацію вилучили з версії 2016 року, але у версії 2021 року все одно залишилася купа недопрацювань.
Представниці онлайн-ресурсу "Гендер в деталях" і громадського альянсу "Політична дія жінок" 9 лютого 2023 року на сайті Президента України зареєстрували петицію про введення обов’язкового статевого виховання в систему освіти України.
Петиція набрала необхідну кількість голосів — 25 тисяч. Президент Володимир Зеленський звернувся до Кабміну, щоб вони опрацювали петицію та відзвітували про результати роботи.
Міністр освіти Оксен Лісовий та гендиректор Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Олег Єресько надали різні відповіді. Лісовий сказав, що у МОН розробляють проєкт стандартів для впровадження окремого курсу статевого виховання у школах, тобто обов’язкова секс-освіта може бути запроваджена.
В той час як Єресько відповів, що статеве виховання уже є в шкільній програмі. Його відповідь розкритикували співініціаторки петиції та поклали надію на слова Міністра освіти. Тож чекаємо зрушень.
Бо в країнах, де впровадження секс-освіти якісніше – менше випадків підліткової вагітності, насильства, поширення ВІЛ та інших хвороб, які передаються статевим шляхом тощо.
Американський науковець Дуглас Кірбі проаналізував вплив уроків секс-освіти у 97 країнах світу. Якісна сексуальна освіта спонукала частішому використанню контрацепції, зменшенню кількості сексуальних партнерів і незахищених статевих актів.
Швеція стала чи не першою європейською країною, яка запровадила обов'язкову сексуальну освіту в школах. Вже з п’ятого класу з дітьми говорять про статеве дозрівання та мастурбацію. Одне з досліджень про шведів і шведок 16–25 років виявило, що все потрібне про статеве життя вони дізналися саме в школі.
Проте найуспішнішою країною у запровадженні якісної секс-освіти вважаються Нідерланди. Що важливо, і контрацептиви там у вільному доступі: протизаплідні пігулки у цій країні безплатні до 21 року, а в шкільних автоматах продається контрацепція. Таке ставлення держави показує позитивні результати.
Згідно з дослідженнями, у дев’яти з десяти нідерландських підлітків перший секс був захищеним; середній вік сексуального дебюту — 18 років, а рівень підліткової вагітності один із найнижчих у світі — п’ять випадків на 1000 дівчат (порівняно з 30 випадками у Великій Британії чи 33 у США).
Але впровадження одної секс-просвіти недостатньо, щоб повністю захистити дітей від небезпек. Це має бути комплекс, де з одного боку ми вчимо дитину, а з іншого формуємо безпечне оточення, підкреслює представниця фонду.
Насправді причин багато і вони найрізноманітніші, каже пані Тетяна. Хтось не цікавилися фактажем цієї теми і просто налякалися словом “сексуальна” в назві освіти. Взагалі термін “сексуальна освіта” використовується в документах ЄС та фактично всіх організаціях ООН. В Україні в нормативно-правових актах пишуть "статеве виховання".
Ми можемо залишити цю назву. Наприклад, в Естонії програма сексуальної освіти називається "Вчення про людину". Іноді краще назвати таку освіту більш м'якою назвою, але зі збереженням суті, – каже пані Тетяна.
Деякі батьки знають теми секс-просвіти, але не довіряють цій інформації. Можливо, через життя у патріархальному суспільстві, релігійні переконання або необізнаність. Тож “оберігають” від такої освіти своїх дітей.
Дослідження ГО "Дівчата" показує, що найбільше стигматизації стосовно сексуальної освіти є у релігійних сім’ях. Адже релігія пропагує “сімейні цінності”, де засуджуються ЛГБТ+, секс до шлюбу і для задоволення потреб, аборти тощо.
Рада Церков закликала парламентарів не ратифікувати Стамбульську конвенцію, яка має захистити від насильства та дискримінації. Бо ж там йдеться про цей "страшний і незрозумілий" гендер. Так само вони проти такої сексуальної освіти, яку пропонують західні програми.
Гендер — це означення чоловіків і жінок на основі їхньої ролі в соціумі. А стать – це біологічне поняття. Гендерна ідентичність розвивається саме в підлітковому віці, коли тінейджери приміряють на себе гендерні ролі чоловіка або жінки, які транслює суспільство.
І як правило, вони "традиційні", де жінка – покірна, ніжна та спокійна, а чоловік – сміливий, сильний та наполегливий. Але сексуальна освіта допомагає зрозуміти, що всі люди різні. І не треба цькувати когось за відхилення від “традиційної” ролі.
Про гендерне різноманіття, про сексуальну орієнтацію, про те, що людина може відчувати різні почуття до різних людей в різний період часу – сексуальна освіта просто про це говорить, але в жодному разі не закликає відчувати це. Тому це дуже дивне переконання, що сексуальна освіта взагалі про щось переконує, – каже фахівчиня.
Тому дорослих слід теж вчити. Крок за кроком, створюючи освітні ролики, брошури, статті, книжки і так далі. Дуже добре, що нині є багато освітніх блогерів у цій темі, батьків, які діляться досвідом статевого виховання дітей.
Тренінг "Сексуальна освіта" від Prometheus
Курс, перш за все, розрахований на підлітків, які тільки починають цікавитися питаннями власної сексуальності та пошуку себе. Також буде корисним батькам та вчителям, які хочуть встановити довірчі стосунки з дітьми. “Сексуальну освіту” рекомендовано до перегляду батьками та дітьми разом як початок розмови про секс.
Блог "У трусах" від психологині Анастасії Забели
Анастасія веде свій блог у TikTok про сексуальну освіту та має понад мільйон підписників. Її часто запрошують у різні медіа як експертку з секс-осву, бо ж психологиня дуже легко та ґрунтовно подає інформацію. Її блог буде корисним підліткам та батька, бо ж Анастасія порушує різні важливі питання.
Блог в Instagram від письменниці Юлії Ярмоленко
Юлія Ярмоленко – авторка суперкорисних книг “Малечі про інтимні речі” для маленьких дітей та “Без маячні про перші місячні” для підлітків. Проте у своєму блозі Юлія розповідає не тільки про сексосвіту для дітей, а й важливі речі для дорослих.
Teenergizer, розділ "Про кекс"
Teenergizer – це організація, яка об’єднує ВІЛ-позитивну молодь та її друзів із негативним ВІЛ-статусом. Вони дають консультації, тренінги на тему ВІЛ і сексуального здоров’я. У розділі “Про кекс” є купа корисних статей для підлітків.
Онлайн-програма для дітей "Я_й_ЦЕ" для найменших
"Я_й_ЦЕ" – авторська програма Христина Шабат та Соломія Бойкович. Вона розрахована на діток від 4 до 9 років (різні відео для різних вікових груп). У них говориться про тіло, гігієну, безпеку. Рекомендовано до перегляду та обговорення разом з батьками.
Онлайн-проєкт із сексуальної освіти “Вперше”
Це сайт для підлітків, яких цікавлять різні питання про тіло, секс чи стосунки. Там можна почитати цікаві та корисні матеріали, а ще анонімно поставити питання, що цікавлять.
Вебпортал "Що потрібно знати про репродуктивне здоров'я"
Це інформаційний портал, розроблений фахівцями Благодійного Фонду "Здоров'я жінки і планування сім'ї". Він охоплює широкий спектр тем з питань репродуктивного здоров'я і прав, планування сім'ї, попередження небажаної вагітності та захворювань репродуктивної системи, статевого виховання підлітків та молоді, інше. Інформація тут буде корисна для підлітків та їхніх батьків, жінок і чоловіків, фахівців з питань репродуктивного здоров'я.
Буклет "Батькам підлітків: відверта розмова про статеве виховання та репродуктивне здоров’я"
Його розробив БФ “Здоров’я жінки і планування сім’ї” за підтримки Інституту ЮНЕСКО. Брошура підготована для батьків, бабусь, дідусів, опікунів або прийомних батьків, а також вихователів – усіх, хто замислюється про майбутнє дітей і підлітків та усвідомлює важливість статевого виховання для збереження їхнього здоров’я і благополуччя.
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
Головне сьогодні
