Сир із пажитніком, гауда, пряні кульки, пікодон та мацарела – такі крафтові сири виготовляє Ірина Єгорова, яка нині мешкає у Кропивницькому. Сироваріння для жінки – як медитація та зв’язок із домом – перші свої сири вона виготовила у рідному Бердянську. Про бізнес із присмаком моря вона розповіла журналістці Точки доступу Лілії Кочерзі.
Ірина Єгорова родом із Бердянська. У Кропивницькому мешкає з родиною вже третій рік.
Війна спонукала нас тікати з окупації і шукати новий дім. Сюди ми потрапили випадково. Чоловік у Кропивницькому знайшов роботу, а за ним переїхали і ми з дітьми. На той момент ми вже пів року мешкали в Польщі, – розповідає жінка.
Понад 20 років Ірина працювала в органах місцевого самоврядування: в пресслужбі та займалася комунікаціями. Перед повномасштабною війною звільнилася й почала шукати те, що подобається насправді.
Тоді народилася ідея створювати щось власноруч. Я любила робити це завжди. І з’явилося нове хобі – варити сир.
Ірина пройшла курс в школі сироваріння Тетяни Дядечко. Там навчали варінню сирів із білою пліснявою.
Я дуже люблю сир з білою пліснявою, але що не купувала у той час, мені не подобалося. А я розуміла, що камамбер не може бути таким несмачним. Тоді я вперше зварила крафтовий камамбер, який суттєво відрізняється від промислового.
Жінка пояснює, що на смак сиру впливає те, наскільки він свіжий, а також рецептура та молоко.
Водночас, крафтовий сир продовжує жити далі. Він далі зріє, далі працюють бактерії. І на кожному етапі він має свій смак.
Перший сир, згадує, "народився" у рідному Бердянську. Молоко купували у власників тварин у приміських селах. Вдалося знайти людей, які тримали по чотири-п’ять корів.
Знайшли згодом родину, яка привозила нам молоко просто додому, – розповідає вона
Напередодні великої війни ідея Ірини виросла у сімейну справу. Жінка вже традиційно робила подарункові бокси для рідних, знайомих, друзів.
Чоловік побачив у цьому перспективу. Відремонтував спеціально для сироваріння літню кухню у дворі. Всіляко підтримував. Ірина тим часом планувала зареєструватися як фізична особа-підприємець.
Жінка продовжувала навчання, процес сироваріння захопив і чоловіка, він навчався у земляків – успішних сироварів.
Олена з Юрієм Лубенські мали сироварню на вогні. Через війну вони виїхали, все залишивши, і пішли служити. Олена нині демобілізувалася, а Юрій продовжує служити.
Ірина зізнається, що багато думала, чому прийшла саме до сироваріння. Сама для себе зрозуміла, що це – зв’язок із домом. Свого роду медитація.
Оцей процес створення, догляду і спостерігання за тим, як сир дозріває, подумки повертає мене додому. Бо саме там я зварила свій перший сир.
У Кропивницькому спершу сир варила для домашніх. Моцарелу й пряні кульки ті готові їсти кожного дня.
Довго шукали хороше молоко. Тобто, молоко тут хороше, смачне, але не все воно придатне для сироваріння. Треба, щоб було незбиране і в ідеалі, щоб пройшло не більше 18 годин з моменти доїння. Поки молоко "чисте" і там не розвинулося своє мікрожиття.
Наразі Ірина робить всю групу сирів, окрім з блакитною пліснявою. Це і молоді, які не потребують визрівання, до прикладу, моцарела і бурата; м’які сири з білою пліснявою, типу камамбера і пікадона; напівтверді сири, до прикладу, мармуровий за американською технологією. Пояснює, що для сирів з блакитною пліснявою ще має пройти окремий навчальний курс, до того ж, для виготовлення цих сирів необхідне окреме приміщення, адже блакитна пліснява дуже швидко розповсюджується.
У Кропивницькому жінка влаштувалася на роботу в обласний краєзнавчий музей. Водночас бере активну участь у всіх програмах для переселенців. Так, минулоріч потрапила у першу хвилю проєкту "Нові можливості для українських жінок та молоді". Цей проєкт реалізовують ГО "Прес-клуб реформ" спільно з Естонським жіночим центром досліджень і ресурсів, за сприяння Естонського центру міжнародного розвитку.
Проєкт, зокрема, має на меті сприяти підприємництву. Особливо – серед жінок-переселенок та місцевих.
Протягом пів року учасниці проходили тренінги, потім писали бізнес-плани. Так Ірина отримала мікрогрант на початок власної справи. Єдиною умовою було – зареєструвати ФОП.
Якимось дивом мене обрали, повірили в мою ідею і я отримала 500 євро. Купила на ці гроші аналізатор молока, що перевіряє якісь вхідної сировини. Жири, білки та наявність антибіотиків. І з листопада минулого року я офіційно працюю як фізична-особа підприємець у сфері сироваріння.
Підприємиця ділиться, що наразі власна справа лишається для неї дорогим хобі.
Я створила сторінку, де розповідаю про сири і приймаю замовлення. Також допомагає "сарафанне радіо". Так сформувалося певне коло поціновувачів мого сиру, які довіряють власникам такої маленької справи. Але ця історія ще на початку, поки що про особливі прибутки мова не йде.
Знайти клієнтів допоміг і проєкт. Учасниці робили презентації, завдяки чому підвищили свою впізнаваність, а також стали клієнтками одна одної.
І це найскладніше, каже Ірина, – знайти свого споживача.
Це складність будь-якого бізнесу. Ти можеш бути генієм і робити чудовий продукт, але, не маючи кому його продавати, це все не має сенсу. Є і конкуренція, також треба привчати людей до нових смаків, адже українці здебільшого обирають традиційні смаки.
Головний інвестор, який вкладає у розвиток її бізнесу, жартує Ірина, – чоловік. Він і морально підтримує, і фізично, бо навіть пересунути ємність на 70 літрів молока жінка сама не подужає.
Крім того, Діма вміє варити кілька видів сирів. До прикладу, гауду. Але зараз зовсім не має на це часу через роботу.
У планах подружжя – механізувати процес. А у мріях – повернутися у свою затишну сироварню в Бердянську.
Зараз я напрацьовую досвід: як спілкуватися з клієнтами, як просувати свій бізнес, вивчаю смаки і відпрацьовую технологію. Але, якщо так станеться, що ми не повернемося в рідне місто, далі – масштабування: окреме приміщення, колектив.
Підприємиця бачить це як маленьку майстерню сиру, де можна буде подивитися на процес виготовлення сиру, спробувати його та купити.
А ще Ірина мріє побувати в Італії, Швейцарії та Нідерландах, щоб продегустувати тамтешні сири.
Фото Олексія Меркулова та героїні матеріалу
Читайте також: Для переселенки, яка взяла під опіку чотирьох дітей, в селі на Кіровоградщині відремонтували квартиру
Останні новини
