20 грудня 2022, 17:00
Святкувати Новий рік 2023 – нормально. Це навіть може бути корисно, розповів психолог з Кропивницького Андрій Фоменко. Але є важливі нюанси, які внесла велика війна з Росією.
Як відзначити цей день, щоб нікого не образити? Що робити, якщо святкова атмосфера дратує та засмучує? Та чи ображаються військові на святкування в тилу? Відповіді на ці питання читайте в матеріалі Точки доступу.
До повномасштабного вторгнення Росії кропивничанка Ілона Бігун любила зимові свята. Вона збиралася з друзями, гуртом усі ходили до центральної ялинки, співали, танцювали, пили – весело проводили час.
Цьогоріч ніяких гулянь не хоче. Планує поїхати за місто до рідних, щоб провести цей день у сімейному колі.
Для мене навіть традиційне прикрашання ялинки (хоча я дуже це люблю) зараз не є таким чарівним. А отже і сенсу в цьому не бачу. Не хочу ні салютів, ні подарунків, ні інших речей, які притаманні цьому дню. Хочу перемоги, і щоб додому повернулися наші хлопці та дівчата, – сказала вона.
Кропивничанка Валентина Шаповал цьогоріч святкуватиме, але без гучних гулянь. Від традиційної атрибутики – ялинки, гірлянд, прикрас, подарунків, святкового столу, вирішила не відмовлятися.
На передовій люди помирають за наші життя, тому святкувати не хочеться. Але на фоні новин та того, що відбувається, хочеться хоч чимось себе порадувати, – пояснила Валентина.
Якщо хтось хоче відзначити Новий рік – це нормально. Більш того, святкові клопоти позитивно впливають на людину, розповів психолог із Кропивницького Андрій Фоменко.
У нас і так занадто мало хороших вражень. Ще й зима, ми сидимо без світла. Будь-які яскраві кольори, а це традиційна атрибутика, можуть бути для нас корисними. Це перезавантажує.
Святий Миколай, Різдво, Новий рік – все це дні, які об’єднують сім’ї, друзів чи близьких людей. А українцям це зараз потрібно, як ніколи.
Родина дає відчуття окситоцинового натхнення. Це гормон близькості. Ми його отримуємо від тісного спілкування, від переживання спільних емоцій, справ.
Прикрасити разом ялинку та будинок, зробити підбірку новорічних фільмів чи музики, приготувати вечерю до столу, сходити у гості – всі ці святкові ритуали можуть покращити настрій, а отже викликати суміш позитивних гормонів.
Це може трішечки скоригувати кортизолові стани, які ми переживаємо щодня, турбуючись про безпеку та комфорт наших рідних та близьких.
Людина, яка вигоріла, нікого підтримати не може, сказав психолог.
У рішенні відсвяткувати немає нічого поганого. Важливо – як саме це робити.
Те, що ми робимо вдома – це наша справа. Якщо людина хоче поставити ялинку та відзначити Новий рік – це окей. Все окей, що вкладається в рамки сімейного свята або закритих дверей: корпоративи та подібне.
Водночас феєрверки, гучна музика та дискотеки напоказ – це не те, що зараз етично робити. Під час повномасштабного вторгнення не у всіх є настрій і бажання свят, тож треба поважати кордони інших людей.
Зробіть так, щоб інші не постраждали від ваших надто позитивних проявів. Без новорічної канонади. Але святкові заходи для дітей можуть бути, якщо це не завадить їхній безпеці.
Новий рік 2023 відрізняється від попередніх. Він перший, який незалежна Україна відзначатиме під час повномасштабного вторгнення. Велика війна торкнулася кожного українця: хтось втратив дім, роботу, майно, хтось вимушений жити в окупації, хтось чекає рідну чи близьку людину з фронту, а хтось оплакує непоправну втрату.
Всі ми – періодично сидимо без світла і води. Працюємо у "Пунктах незламності", заправках, кав'ярнях чи купуємо генератори й ліхтарики, щоб утримати бізнес на плаву. Сьогодні немає жодної людини, яка б не відчула наслідків війни.
Але війна з Росією не почалася 24 лютого, вона триває дев’ятий рік. І впродовж цих років були люди, які страждали, втрачали, оплакували. Військові надійно захищали тили, незалежно від святкових дат.
Ми живемо у такому світі, де можуть трапитися різні речі. Треба визнати дорослу думку – так було завжди. Хтось святкував, а хтось втрачав, не міг до когось приєднатися. Навіть без війни: хтось хворів або помирав. Життя і смерть ходять поруч. Люди ніколи не будуть відчувати свято однаково, – розповів Андрій Фоменко.
Якщо є бажання відзначити Новий рік – зробіть це. Якщо дитина просить поставити ялинку та прикрасити квартиру – зробіть це (за можливості). А відчуття сорому та провини можна зменшити, виконавши добру справу. Задонатьте на потреби армії, приєднайтеся до волонтерів або зробіть подарунок військовим: своїм знайомим чи геть незнайомим.
Не всі хочуть святкувати, і це теж нормально. Багато хто не оговтався від втрат та потрясінь. Зимові свята, які традиційно вважаються сімейними, можуть дратувати, злити чи засмучувати. Не кожна родина сьогодні у повному складі.
Люди, які перебувають у траурі (не гострій фазі) або не мають відповідного настрою, можуть спробувати зайняти себе чимось у ці дні. Облаштувати комфортні умови та бути в них, отримуючі нові враження. Оточити себе рідними та близькими. Або людьми, які переживають такі самі емоції, – радить психолог.
Адже святкування Нового року – це не обов'язково накритий стіл, алкоголь, пісні й танці. Це може бути будь-який інший комфортний і прийнятний варіант.
Стереотипне святкування не підійде людині, яка переживає важкий період. 31 грудня можна провести у колі рідних або наодинці, відправитись у подорож чи за улюбленою книжкою, зайнятися благодійністю або покататися на санчатах. Все це теж може бути святкування.
Часто людям ніяково через думку про збройні сили: як можна сидіти за святковим столом, поки вони сидять в окопах чи виконують небезпечні завдання? Але жоден професійний військовий ніколи не звинуватить у святкуванні свою родину або інших людей, сказав Андрій Фоменко.
Професійні військові ніколи не ображалися, що їх сім'ї не святкують з ними. Вони навпаки дбають про них, допомагають пережити дистанцію, подолати докори сумління.
Але після 24 лютого з'явилося багато добровольців та мобілізованих. Дехто з них міг нарікати на цивільних або давити на почуття провини за підготовку чи думку про свята.
Вони переживають, що зараз не з рідними. Можливо це ті, хто вигорів або страждає від важкого психоемоційного стану. Також це залежить від стосунків в родині. Якщо військовий гостро та агресивно реагує, що сім'я святкує без нього, можливо він потребує підтримки й допомоги. Можливо цій людині потрібно більше уваги від оточення, командирів та психологів підрозділів.
У період зимових свят Андрій Фоменко їздив до бійців. І вони теж святкують. Всі по-різному, але не оминають це свято. Як і інші.
Головне сьогодні
