11 січня 2023, 19:00
Потерпають від обстрілів та холоду. Волонтерка з Кропивницького Алла Тарасенко разом із іншими небайдужими щотижня возить допомогу на передову. Каже, що сьогодні найгарячіші точки на мапі України – це Бахмут та Соледар. Саме там перебувають тисячі наших військових-земляків. Окрім постійних обстрілів, нині захисники протистоять ще й морозам. Тож як ніколи потребують нашої підтримки. Про поїздку 10 січня на Донецький напрямок та потребу в допомозі кожного українця волонтерка розповіла Точці доступу.
Алла Тарасенко волонтерить від початку великої війни, на фронт із допомогою їздить вже понад пів року. Тим часом її чоловік і брат служать у лавах ЗСУ.
Ми працюємо вже понад пів року. Працювали з різними благодійними фондами, але потім вирішили, що зручніше й відповідальніше доставляти допомогу особисто захисникам. Ні у яких штабах нічого не залишаємо. Знаходимо особисто кожного. Звичайно, зараз це переважно 56-та, 57-ма бригада – вони перебувають в таких умовах, що потребують багато всього, – розповідає вона.
Найгарячіші точки зараз – це Бахмут та Соледар. Там і потреби найбільші.
Зараз дуже багато потреб у військових у Бахмуті та Соледарі. Крайній раз приїхали, а знали ж за пів року вже всіх хлопців – одна сім’я, то дуже багато загиблих, дуже багато поранених, зниклих безвісти. Повернулися з дуже важким серцем.
До постійних атак окупантів тепер додалися ще й морози. Протистояти ворогу українським захисникам доводиться в нелюдських умовах.
Дуже холодно. Наші захисники замерзають. Велика потреба в хімічних обігрівачах для рук і ніг, шапках, перчатках, спальниках, карематах. От ми 10 січня зранку приїхали, а вони якраз повернулися з нульових позицій, то все залишилося там. Коли пчинаються обстріли, вони все кидають – і каремати, і мішки, а їх вивозять швиденько, щоб якось порятувати.
Збирати допомогу волонтерам допомагають абсолютно різні люди.
Ми пишемо, що їдемо. Допомагають і "Планета" і "Софія – Марія" волонтери, і Кропхаб…Дуже багато допомагають люди з сіл – Первозванівка, Полтавка – Компаніївський район, сама Компаніївка, Новгородка, Новомиргородський район. Дівчата там печуть, шиють, в’яжуть…З Бобринця, Грузького, Овсяниківки, Олексіївки, Володимирівки люди допомагають. Водій Юрій Сюр із Новгородки на власній машині їздить у найбільш небезпечні місця.
Допомогу на фронт волонтери доставляють на своїх же автівках. Їздять на різні напрямки.
Буває, їду сама за кермом, а також у нас є водії. На жаль, 2 січня одна волонтерська машина потрапила в аварію, у водія інсульт, то зараз він у лікарні. 10 січня ми їздили із колишнім військовим – Робертом (Русланом). Він без ніг, в нього є бусик із ручним керуванням. Хлопці пишуть, що треба, буває, і за добу збираємо це все й веземо своїм транспортом.
На Донецькому напрямку зараз воюють тисячі захисників із Кіровоградщини.
57-ма бригада – це ті, що з Лисичанська розпочинали. Спочатку була Луганська область, потім Донецька, Чернігівська, Херсонська, і зараз вони у Соледарі-Бахмуті. Ця бригада – це тисячі людей. І 42-га, і 34-та, й артилерія, й інженерне забезпечення, й матеріальне забезпечення. Там дуже багато рот. Вони можуть бути за десятки кілометрів одне від одного, але це все 57-ма бригада. Це не так, що ми приїхали в одне місце, одним віддали і все. Ми виїжджаємо, наприклад, о 23-й годині й цілу добу їздимо по позиціях, розвозимо допомогу.
Волонтерка розповідає, що позиції наших воїнів обстрілюють практично безупинно.
10 січня, коли ми там були, то було дуже гаряче – стріляють, бахкають. Сказати, що страшно, то страху вже як такого немає. Але звикнути до цього неможливо, хоча й існує думка, що до всього звикаєш. Тим більше, як дивишся – тиждень тому їх було більше, а хлопці розповідають, що того й того вже немає, то теж до цього звикнути неможливо.
Одна поїздка – це півтори тисячі кілометрів туди й назад.
Це 150 літрів солярки. Це приблизно 7,5 тисяч гривень лише на дизпаливо. А особливо гострі потреби – це хоча б туди на нуль їм передати. Що вони беруть із собою – це каремат, спальник, щоб була тепла шапка й перчатки, устілки хімічні вони кладуть у перчатки й шкарпетки, балончики газові. Потрібні фліски, пледи, зимові гумові сапоги. Треба також одноразові душі та грілки, павербанки. Вони беруть із собою мінімум у рюкзак, але два-три дні їм треба просто в окопі в цьому вижити.
Потрібні військовим і медикаменти та вітаміни.
Багато хворих – і з температурами. Але медики на це зараз не звертають уваги. Ті хлопці, які хворі, лежать і лікуються самі. Всі зайняті більш складними випадками. Ми от приїхали до одних, то вони лежать на матрасиках, чай п’ють, суміші ми їм возимо, стараємося якісь медикаменти, антибіотики, протизапальні привезти.
Алла Тарасенко розповідає, що, за її спостереженнями, люди збайдужіли і допомагають армії значно менше. Але є й ті, хто у волонтерському гурті від початку повномасштабної війни.
До прикладу, у нас на селищі Новому робить буржуйки Олександр Зеленецький. Він нам вже таку кількість буржуйок виготовив! І в Компаніївці – Компаніївський ліцей, батько учениці восьмого класу – теж нам передав дві буржуйки. У Компаніївці є ще чоловік, який не хоче називатися, але щоразу, як ми приїжджаємо по випічку, старається теж буржуйку зробити й дати.
Дівчинка з Києва, Ірина Хом'як побачила в мене у фейсбуці, що ми їздимо на фронт із допомогою. Написала в особисті, що роблять із родиною окопні свічки і хочуть, щоб ми передали. То вони передали мені ті свічки поштою, велике дякую. Кожна свічка потрапляє до хлопців і сподіваюсь, хоч трішечки допоможе їм вижити в тих пекельних умовах. Ще з нами працюють Світлана з Ромою Буднікові – чоловік і дружина. Вони також і своєю машиною їздять, і все роблять, то ще Світлана свічки такі майструє на Балашівці.
Нам дуже допомагає ВК "Технополь" – у Федорівці в них господарство. То яблука нам давали, то двох баранів для хлопців зарізали, муку давали, олію, дизпаливо.
У Новоархангельську директорка школи – Галина Федик – організувала місцевих людей і вони шиють спальники. Дуже гарної якості, але ж теж – все за власні кошти. Удень у школі, а після обіду майструють подушки, спальники, термобілизну, балаклави, теж дуже допомагають. Але на це також потрібні чималі кошти, щоб все це було теплим та водонепроникним. Однокласники колишні допомагають, навіть ті, з якими по 20 років не бачилися – посилки надсилають.
Нині волонтери їздять на передову приблизно двічі на тиждень.
От мені кажуть, що ми часто їздимо до одних і тих самих. Люди не розуміють, що 57-ма бригада – це дуже-дуже багато і практично всі з Кіровоградщини. Деколи можна зустріти військових із Вінниці, Черкас, Полтави.
Алла Тарасенко говорить, що весь вільний час присвячує допомозі армії. А працює дистанційно – надає юридичні консультації.
І діти мої, і всі – ми просто цим живемо. Буває, і незнайомі дзвонять та просять допомогти – ну як можна їм відмовити?!
Сьогодні волонтери готуються до чергової поїздки на фронт.
Ми зараз хочемо допомогти тим, кому найважче – військовим у Бахмуті та Соледарі. Люди не уявляють, яке там пекло. Наші захисники сидять в окопах, а на них летять "Гради", ракети. Приїхали, один шкандибає – повністю порвані на нозі зв’язки, із таким в госпіталь не забирають. Ми з водієм поїхали в магазинчик і купили йому шльопанці, щоб він хоч якось міг взутися. То він узяв ці резинові капці і в нього сльози були на очах. Вони так хочуть, щоб ми побули з ними хоч трошки. Таке враження, ніби бояться, що бачать востаннє. Там є такі хлопці, що з 24-го лютого жодного разу вдома не були. Їм дуже треба наша підтримка.
Картка для тих, хто хоче і має можливість допомогти грошима: 4731219616076802 (А. Тарасенко), телефон для зв’язку: 0664090202.
Якщо маєте бажання допомогти грошима на електроди, дріт, круги та інше для виготовлення буржуйок, у призначенні вказуйте "на буржуйки".
У мікрорайоні Стара Балашівка волонтери приймають подушки, матраци, ковдри. Віддавати можна в будь-якому стані, волонтерки їх перешивають та оновлюють. Також потрібні вологі серветки та інші засоби гігієни.
Цей склад на для збору допомоги військовим волонтерам надали у безплатне користування.
Читайте також: Колишній журналіст із Кропивницького розповів про поїздку на Бахмутський напрямок та настрої військових
Фото Алли Тарасенко
Головне сьогодні
