Дружини захисників з селища Нове об’єдналися у волонтерську спільноту. Поки їхні кохані служать, підтримують і їх, і їхніх побратимів. Третій рік готують для армійців каші та голубці. Домашні страви, кажуть господині, нагадують бійцям про домівку та мирне життя. Військові називають господинь "кицями-годівницями". Так з’явилася і назва осередку. На волонтерській кухні побувала журналістка Точки доступу Лілія Кочерга.

З любов'ю і вірою в перемогу

Любов, віра в перемогу, кохання до наших рідних, бо майже в кожної з наших дівчат є хтось, хто служить, – розповідає Наталія Белінська про секретні інгредієнти волонтерських страв.

У неї на фронті – чоловік та старший син. Вони боронять країну майже з перших днів повномасштабного вторгнення. У березні на війну пішов чоловік, син слідом за ним за три тижні. Саме у квартирі сина Наталії й налагодили виробництво.

Вони воюють на різних напрямках, а я, щоб трошечки себе заспокоїти, щоб тримати в руках, відволікаюся корисними справами. Ми збираємося щотижня, коли буває багато замовлень – то і двічі, і тричі на тиждень.

На стінах у волонтерському штабі – прапори, які жінкам передали на згадку бійці, а ще – прапор із написом "Киці-годівниці". Господині й працюють у футболках з таким написом.

Син, можна сказати, тут і не жив. Він від сили, може, десять ночей тут переночував. Він на фронті, а ми тут працюємо. Перебралися сюди десь рік тому.

Організувалися від початку великої війни

Волонтерську спільноту в селищі Нове активісти організували у 22-му, – розповідає дружина військового Ірина Ліснича. Зокрема, годували місцеву тероборону. 

Спочатку був штаб. Потім штаб наш розійшовся, тому що хлопців позабирали на фронти. Побачили в соцмережі, що треба харчі хлопцям – каші. Почали з семи баночок, потім – 15. Потім Наталія Іванівна нам зателефонувала і каже: – Дівчата, це ж можна все робити не в духовці, а в автоклаві.

Коли Ірина розповідає про свого чоловіка, на її очах з’являються сльози. Він також доєднався до української армії ще у 22-му. Щоб не так тяжко переживати розлуку, Ірина працює у гурті дівчат.

Це відволікає, надихає, ти не забуваєш про цю війну, але знаєш, що допомагаєш нашим хлопцям, що вони не лишаються голодні. 

Один пакетик голубців бійці ділили на шістьох

З баночок господині перейшли на реторт-пакети. Один пакет голубців – одна порція. Термін зберігання – до двох років.

Це реторт-пакети, ми зважуємо наші голубчики. В пакет вміщається десь 350 грамів голубців. Потім ми заливаємо сік, трішки олійки, щоб було смачніше. Потім запаюємо, – показує Надія Павлюк.

Але бувало, додає Наталія Белінська, що такий пакетик голубців армійці ділили на компанію.  

Був такий випадок, що хлопці прийшли з завдання і не було часу готувати, то оцей пакетик вони ділили по шматочку на кілька чоловік. Наші пакетики потрапляють в ті місця, куди дуже важко доставити їжу. Якщо хлопці на завданні – і з дронів скидають, тому що воно не розіб’ється і смачно, і ситно.

Передають привіти і дякують 

Чоловік Наталії Кирієнко воює вже близько року. На фронт пішов добровольцем. Жінка каже: домашні страви нагадують бійцям про домівку та мирне життя.

Чоловік говорить, що в них з харчуванням непогано, але коли вони йдуть на завдання, то там, каже, допомагають наші голубці. Тому що їх не треба готувати, вони вже готові, підігрів – і все.

Хлопці передавали привіти, говорили "Це дуже смачно, ви такі молодці, що ви робите таку роботу". Дякували, – каже Вікторія Коваль.

Вона додає, що її чоловік став на захист країни з березня 22-го року. Каші й голубці вони з дівчатами готують і для своїх, і передають на прохання інших бійців. Їхні смаколики куштували армійці на Запоріжжі, Донеччині, Харківщині, Херсонщині – фактично на всіх напрямках.

Хочуть готувати на свята 

Інна Брайко розповідає, що продукти для голубців і каш купують за донати небайдужих.

Від самого початку багато людей з селища допомагають, колеги по роботі також. В осередку у нас 10-15 людей. Хлопці ще є, які нам роблять автоклави. Ми чекаємо всіх охочих і будемо раді будь-якій допомозі.

Голубці господині відправляють поштою або передають через волонтерів, які їздять на фронт. Мріють готувати наїдки не для фронту, а з нагоди перемоги й повернення рідних додому. 

Читайте також: "Щоб військові знали, що про них турбуються": у школі в Кропивницькому освітяни шиють одяг для захисників