На базі етнолабораторії "Баба Єлька" у Кропивницькому відкрили "Творчу майстерню". Активістки говорять, що давно про неї мріяли, готувалися, шукали майстрів, які б допомогли втілити їхні ідеї. Про зцілюючу силу народної культури, як і чим надихатимуть у цих стінах, а ще – вчитимуть пишатися своїм корінням, читайте у матеріалі журналістки Точки доступу Лілії Кочерги.
Кураторка "Творчої майстерні Баби Єльки" Світлана Листюк розповідає, що команда "Баби Єльки" об’єднує не лише етнографів, фольклористів, дослідників автентичної культури , а й митців. Вони також вивчають, досліджують і прагнуть зберегти й відновити автентичну культурну спадщину. Так, до нового проєкту доєдналися четверо майстрів, вони й проводитимуть майстеркласи.
Першими провели заняття з традиційних танців та співу. Далі будуть майстеркласи з воскування та вибійки. Це ті види народної творчості, які активістки з 18-го року шукають, фіксують в населених пунктах області та прагнуть відновити, донести до людей, зробити модними і популярними. Також у рамках проєкту обіцяють патріотичні заходи та екскурсії.
Ми віримо у зцілюючу силу народного мистецтва, тому найперше запрошуємо до себе в гості родини воїнів, ветеранів та полеглих героїв. У нашій команді теж є дружини військовослужбовців. Наш Ігор Крушельницький зараз на фронті боронить країну. Тож, орієнтуючись на самих себе, з власних відчуттів, вважаємо, що це якраз те, що сьогодні потрібно нашим людям.
Кураторка пісенного напрямку Світлана Буланова розповідає, що для проєкту підготувала серію майстеркласів з традиційного танцю. Обирала їх з величезного архіву, який записує команда сьомий рік. Зібрали під час експедицій селами понад півтори тисячі пісень.
Я планую почати з творів, доступних для людей, які ніколи не займалися співом і не були дотичні до традиційного співу. Але поступово хочу залюбити їх у традиційний спів. Хочу підтвердити свою гіпотезу, що кожна людина народжується з вмінням співати традиційно. Але в родинах це не підтримують, не співають колискові дітям.
Під час першого заняття учасники співали пісні, що відносяться до весняного календарного циклу.
Хочеться вже тепла і хочеться якось підняти людям настрій, а навесні ж співалися пісні, які символізували народження нового року, пробудження природи, всього живого. Це спів пташок, вітер, сонце і вода – все прекрасне і тепле.
Світлана Буланова говорить, що під час досліджень пісенної спадщини переконалася, що нашим предкам пісні допомагали пережити складні часи.
Вони проживали не менш складні часи. Що їм допомагало триматися, боротися, вижити як нації? Саме спів був одним із таких інструментів. Це зараз ми можемо звернутися до психологів, психотерапевтів, арттерапевтів. Раніше люди лікувалися піснею, танцем, вишивкою.
Ініціаторки проєкту підкреслюють: це – не для веселощів, а щоб відволіктися, набратися сили духу й мати сили на подальшу боротьбу.
Кураторка танцювального напрямку Наталія Ковальчук каже, що обрала для першого майстеркласу танець із приспівками "Баламут". Також запланувала ознайомити учасників з найпростішими рухами танцю "Гопак". Бо, говорить, у нас дуже спотворене уявлення, як насправді його танцювали в живому середовищі.
До слова, танець був засобом не лише для веселощів, а для того, щоб підтримати своє ментальне здоров’я. Бо кожне покоління українців переживало важкі часи і їм треба було знаходити сили, як народжувати дітей, ростити їх, як жити далі. І нам передався такий рецепт, витриманий століттями, як можна себе перезавантажити.
Найперше учасники проєкту хочуть підтримати тих, кому нині найважче. Ще раз підкреслити, за що ми сьогодні боремося – за українську культуру, адже війна, певна Світлана Листюк, не за землю, не за територію, а за нашу націю, за виживання. І нація без культури не житиме. Саме тому й вирішили відкрити майстерню і зробити її орієнтованою на родини військовослужбовців. Проте, тут будуть раді усім зацікавленим. Двері етнолабораторії відкриті для всіх охочих.
До перших майстеркласів у "Творчій майстерні" доєднався і ветеран Іван Козубенко. Кропивничанин боронив країну у часи АТО. Був помічником гранатометника. У 2015 році на Донецькому напрямку отримав тяжкі поранення. Далі пережив ампутацію кисті. Потрапив в Авдіївці під обстріл, а прийшов до тями вже у Дніпрі в реанімації.
Каже, цікавиться подібними заходами як історик і як українець. Підкреслює, що кожен має знати свій родовід і чим жили предки.
Я завжди дівчат підтримую, і в музеї ходжу – всюди. Я живу в цьому місті і хочу, щоб наше місто процвітало.
"Творча майстерня" попередньо діятиме до травня включно. Всі майстеркласи анонсуватимуть на сторінках етнолабораторії. Наприкінці кожного місяця учасники заходів зможуть взяти участь у патріотичній фотосесії у репліках традиційного одягу, який носили на Кіровоградщині століття тому.
Його відшили, надихаючись старими світлинами та зразками тогочасного одягу, який знаходили у старожилів, і навіть у розвалених хатах, на горищах. Наші предки, зазначають в етнолабораторії, носили красивий, ошатний і дорогий одяг, а не не шаровари, куфайки і валянки, в які їх, змучених голодом і війною, одягнула радянська влада.
Читайте також: Волонтери започаткували у Кропивницькому проєкт "Теплі зустрічі" для рідних військових: розповідаємо, як це працює
Фото Олександра Козловського
Останні новини
