У Кропивницькому прокуратура фіксує злочини російських військових. Що розповідають потерпілі

Лілія Кочерга

30 травня 2022, 08:05

Близько двох тисяч звернень про воєнні злочини російських військових зафіксували прокурори в Кропивницькому. Покази від переселенців, які приїхали на Кіровоградщину, приймають щодня. Найчастіше звертаються жителі Донецької та Луганської областей. Про що розповідають постраждалі та свідки, читайте у матеріалі Точки доступу.

Потрапив снаряд, почалася пожежа і частина квартир згоріла. В цей будинок був авіаудар, як мені потім вже сказали, теж почалася пожежа. Авіаудар був приблизно десятого березня і пожежа була протягом трьох днів, – 29-річна лікарка Марина із Маріуполя показує світлини зруйнованого житла.

Із рідного міста вона виїхала 15 березня. До цього від щоденних обстрілів ховалася у бомбосховищі лікарні, у якій раніше працювала. В будівлю двічі влучали снаряди. Марина розповідає, що діти не тямилися від жаху. З підвалу люди практично не виходили. З другого березня у Маріуполі не було світла, води і газу, зв’язку та інтернету. Так тривало до 15 березня. Тоді жінка прийняла рішення прориватися з міста.

Їхала Марина власною автівкою, всього у машині було восьмеро людей. Обстріли під час евакуації не припинялася. Вона згадує, що не бачила навколо себе нічого – весь час дивилася на дорогу, де були нерозірвані міни, осколки від снарядів. Вже потім її пасажири говорили про те, що "Маріуполя просто немає". Багато маріупольців, які не мали власного транспорту, йшли пішки із валізами. Чимало родичів Марини лишилися в Маріуполі, із деякими немає зв’язку і досі.

Я приїхала сюди з двома подушками, двома ковдрами, парою светрів для мене і для дитини, – це все, що ми маємо, інше залишилося вдома, – говорить вона.

Фото знищеного майна жінці надіслали знайомі, коли вони із 5-річним сином вже були у Кропивницькому.

Обстріли в нас почалися з 22-го на 23-тє лютого, на околицях міста вже було чутно вибухи. Ми думали, що за два-три дні все закінчиться. В нас було три квартири, в нас був приватний будинок, квартири дві згоріли внаслідок авіаудару в дім, була пожежа і дві багатоповерхівки повністю згоріли. Я вийшла на зв’язок зі своєю знайомою і вона сказала, що проходила біля мого будинку і побачила, що від будинку нічого не залишилося – він повністю зруйнований. Мені сказали, що я можу звернутися до прокуратури із даною заявою, аби відстоювати своє право на відшкодування втраченого, – розповідає вона.

Марина додає, що її чоловік – Гризій Андрій Павлович, 28.11.1992-го року народження – служив за контрактом в прикордонній службі. У ніч з 22-го на 23-тє лютого його викликали на роботу. Більше родина його не бачила. Зв’язок із ним втратився 25 квітня – у день народження їхнього сина. Потім Марині подзвонили з невідомого номера. Чоловічий голос сказав, що служить з її чоловіком і повідомив, що останнього взяли в полон. Ввечері 25 квітня з номера чоловіка Марини зателефонував незнайомець і сказав, що саме він брав в полон її чоловіка і щоб жінка більше не дзвонила на цей номер. Тепер Марина звертається до усіх, кому відома будь-яка інформація про її чоловіка, допомогти у його пошуках.

Більше немає жодної інформації, немає офіційної відповіді. І досі я не знаю, який статус мого чоловіка – військовополонений чи безвісти зниклий, – говорить вона.

У прокуратуру розповісти про воєнні злочини окупантів прийшла й Ірина з Харківщини. Росіяни поставили техніку просто за її будинком і обстрілювали місто. Після боїв житло не придатне для життя.

Мій будинок до вторгнення російських військ, а ось після, – демонструє фото.

Ірина – мешканка селища Вільхівка, що неподалік Харкова.

З першого дня повномасштабного вторгнення до нас зайшли росіяни і почали обстрілювати місто. Селище Вільхівка зруйноване практично все, жити там дуже важко. Світла не було з 24-го лютого, вони цілилися у школу і влучили у високовольтні лінії – дроти усі на землі. Також потрапили в газову трубу і з першого дня й газу не стало. Води теж немає, бо вода залежить від електрики. Там лишилися самотні літні люди, які не змогли виїхати, то вони виживають, як можуть. У мій дім під час бою потрапив снаряд і зруйнував його. Нас там вже тоді не було. Я з дітьми втекла на Західну Україну – дуже страшно було, літаки скидали бомби, летіли осколки снарядів, ми постійно були у підвалі. Тепер я хочу написати заяву про пошкодження мого майна, – пояснює вона.

Найчастіше мирні жителі розповідають про руйнування будинків та мародерство, – зазначає прокурорка Кропивницької окружної прокуратури Ольга Дьячкова. Із постраждалими та свідками воєнних злочинів вона спілкується в прокуратурі та місцевому ЦНАПі.

Особи, яким була завдана фізична, майнова або моральна шкода від воєнних злочинів, вчинених військовослужбовцями рф, подають ті, чи інші докази. Одним із пріоритетних напрямків роботи взагалі правоохоронних органів станом на сьогоднішній день є збір та фіксація, саме належне документування військових злочинів росіян, тому що отримані докази будуть використані для доведення вини країни-агресора, – говорить Ольга Дьячкова.

Збір воєнних злочинів росії прокурори збирають з початку повномасштабного вторгнення рф. У Кропивницькому до цієї роботи залучили чотирьох фахівців. Нині вони прийняли близько двох тисяч заяв від постраждалих.

За наслідками цієї роботи зареєстрували 44 кримінальні провадження за статтею 438 ККУ – порушення законів та звичаїв війни. Після прийняття заяви про вчинений злочин прокурорами допитується потерпіла особа та матеріали передаються до Служби безпеки України в Кіровоградській області, – коментує керівник Кропивницької окружної прокуратури Володимир Ізотов.

За частиною першою – це жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій – передбачено позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Частина друга – ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, – караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Таку рoбoту прoвoдять усі oкружні прoкуратури.

Кoнтакти прoкуратур для пoтерпілих та свідків військoвих злoчинів, які перебувають на теритoрії Кірoвoградськoї oбласті:

Кропивницька окружна прокуратура: