Втратили сина через війну та не втратили віру в перемогу. На Кіровоградщині подружжя вчителів допомагає армії з 15-го року. Три покоління їхньої родини – учасники війни, розв’язаної Росією. Історію про незламних українців читайте у матеріалі Точки доступу.
Об’єднали зусилля з активістами з двох районів
Тетяна та Микола Бердники – однолітки й освітяни. Тетяна викладала у школі фізику й математку, 20 років була заступницею директора. Микола – вчитель фізкультури та військової підготовки, викладає предмет "Захист Вітчизни". Познайомилися в автобусі – сиділи поруч. Відтоді, жартують, їдуть разом 44 роки. Виховали трьох дітей.
Волонтерить подружжя з часів АТО. Хоча, зазначають, не люблять слово "волонтерство", адже для них воно чуже, а українці завжди допомагали одне одному, влаштовували толоки. Тож, кажуть, звикли так жити – спершу для людей, а потім – для себе. До того ж, їхні рідні нині на передовій.
![Подружжя Бердників](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_005333693.jpg)
Чоловік був військовий, син військовий, зять військовий, внук військовий. І, мабуть, така вдача, що я повинна всім все допомагати, – розповідає Тетяна.
![Матір захисника](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_005232000.jpg)
Нині Бердники об’єднали зусилля з активістами з двох районів – Кропивницького та Новоукраїнського. За штаб активістам – приміщення колишньої пошти у Великій Висці. Тут розмальовані стіни і квіти на підвіконнях – затишок.
![Квіти](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_005623000.jpg)
На стіні – карта, де прапорцями позначені населені пункти, з мешканцями яких вони співпрацюють.
![Карта](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_004344734.jpg)
Довгий час це приміщення стояло пусткою, власними силами волонтери зробили ремонт і навели лад. Працюють щобудня, за потреби виходять і у вихідні.
![Волонтерський хаб](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_002824161.jpg)
Своє об'єднання назвали "Краяни", кажуть, що це означає і сусіди, і побратими. Поки не переїхали у хаб, волонтери працювали у шкільному спортзалі й навіть в'язали сітки просто на вулиці.
![В'яжуть сітки](/media/uploads/2023/11/24/photo1700811757.jpg)
![Маскувальні сітки](/media/uploads/2023/11/24/photo1700811861.jpg)
До слова, із сітками, прапорами та іншим дорослим волонтерам допомагають школярі місцевої школи.
![Школярі-волонтери](/media/uploads/2023/11/24/photo1700811906.jpg)
Виходить, у нас отут, як центр. Люди там шиють, там в’яжуть, там ще щось роблять. До нас сюди зносять, тоді ми вже передаємо на Кропивницький, або передаємо відразу до воїнів, – пояснює волонтерка Олександра Чорна, яка, за словами колег-волонтерів, якраз і керувала ремонтними роботами.
![Волонтерка](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_000238000.jpg)
Жінка розповідає, що кожного дня у волонтерський центр приходять працювати 10-15 людей. Радіє, що їхня робота не лише підтримує воїнів, а й рятує життя.
Ми зв’язали сітки, поставили хлопцям. Хлопці накрили, там, де треба було, і одразу ж на другий день надсилають фото і кажуть: "Подивіться, ви врятували нам життя, дрон впав у сітку, завис і не вибухнув". Хлопці лишилися живими.
![Дрон](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_003842173.jpg)
"Сина вже немає, а прапори шиємо із закупленої ним тканини"
На чільному місці у хабі – портрет сина Бердників. Віктор був кулеметником. 2014-го року отримав тяжке поранення голови. Цьогоріч чоловік помер. Йому було 43 роки. Після поранення чоловік волонтерив разом із батьками.
![Загиблий воїн](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_005440000.jpg)
Ноші дівчата шиють, прапори, це мій покійний син закупив тканину на 20 тисяч, його вже немає, а прапори ми шиємо, – каже Тетяна Бердник.
![Прапори](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_005705000.jpg)
Пережити особисту трагедію батькам допомагає щоденна робота. За клопотами немає часу ні на тяжкі думки, ні на відпочинок. Але вони переконують: не стомилися.
Щодо того, що стомилися від війни, то чомусь частіше говорять про це ті, які до війни відношення не мають. Наша родина якраз і має відношення, бо і я був на війні, і сина, на жаль, втратили. Та, щоб сказати, втомилися від війни, я би так не сказав, але, звичайно, хотілося б, щоб вона пошвидше закінчилися, – зазначає Микола Бердник.
![Волонтер](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_005230000.jpg)
Збирають допомогу по селах
Приблизно раз на тиждень Бердники відправляються у "турне" і збирають допомогу селами. Дружина й дочка настоятеля храму в Олександрівці, колишнього капелана, перші, до кого заїжджаємо.
Дружина священника Ніна Безручко зв’язала для воїнів з пів сотні теплих шкарпеток.
![Шкарпетки дял воїнів](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_000726000.jpg)
Які непотрібні кофти, старі речі, усе це розпускається. Тому вони такі різнокольорові, кожна шкарпетка на іншу не схожа, щоб солдати не переплутали, – посміхається вона.
А ще передають захисникам сухарики, пастилу та яблука з власного саду.
![Сушня](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_000700000.jpg)
![Яблука з власного саду](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_001020000.jpg)
Ми посадили 120 дерев, цього року зібрали 60 ящиків. Того року 30 ящиків тільки я пересушила на сушню і відправила солдатам, – каже пані Ніна.
![Родина священника](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_001140062_uRjuJHK.jpg)
Коли відкрити баклажку, сушені саме мамині яблука без ГМО, і цей запах яблук, і ти закриваєш очі – вони пахнуть медом солодким. І, коли нашим хлопцям передаємо, знаєте, вони хоч трохи повертаються душею додому, – каже дочка священника Марія Гринчук.
Тетяна Бобришова з Великої Виски сплела для військових сотні килимків. Вони стелять їх в автомобілях та бліндажах.
![Волонтерська допомога](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_002529000.jpg)
Круги плету для воїнів. Коли приїжджали наші, які чергували, то носила і їм, вони брали собі у машини підстеляли, утепляються.
![Килимки](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_003145962.jpg)
Наталія Момот із Івано-Благодатного передає Бердникам шкарпетки, білизну та фрукти для воїнів.
![Фрукти для воїнів](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_005849539.jpg)
Жінка доєдналася до волонтерського гурту, побачивши заклик про потребу в допомозі Тетяни у соцмережі.
У цій айві вітаміну С більше, ніж в лимонах. І це, може, насушать наші волонтери і буде хлопцям на чай.
![Волонтери](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_005934415_T1fvEG1.jpg)
А це село Оникієве. У приміщенні дитсадка місцеві активісти шиють прапори і ноші для поранених. На машинках, з якими допомогли інші небайдужі, нашили їх близько тисячі.
![Ноші для поранених](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_002231000.jpg)
Це ноші для поранених. Вони в нас дуже багато просять, бо виносять з поля бою побратимів. Ми не хочемо це робити, ми хочемо перемоги. І не хочемо саме шити ноші. Краще будемо шити прапори, – говорить Людмила Гудаченко.
![Поранені воїни](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_001642255.jpg)
![Прапори](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_002023809.jpg)
Волонтери впевнені, що війна обов’язково закінчиться нашою перемогою. А доти наближатимуть її, скільки мають сил.
![Допомога волонтерів](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_003131637.jpg)
![Кімнатні квіти](/media/uploads/2023/11/24/2023_11_24_krop_krajanymp4_snapshot_005550000.jpg)
Читайте також: "Калмазівські павучки": на Кіровоградщині у непрацюючій їдальні облаштували волонтерський хаб (ФОТО)