28 лютого 2024, 18:15
Реабілітація мистецтвом. У Кропивницькому військові беруть участь в репетиціях у театрі та виступах. Учасники арттерапетичного проєкту – бійці, які отримали поранення чи травмувалися, а нині проходять реабілітацію в медзакладі. Творча діяльність, впевнені організатори, дає їм відчуття підтримки та позитивні емоції. А це – ресурс, щоби швидше відновитися та повернутися до повноцінного життя. На репетиції та прем’єрі в обласному театрі побували журналісти Точки доступу.
23-річний Михайло Данильченко читає уривок з твору Марка Кропивницького "Дай серцю волю, заведе в неволю". Хлопець дуже старається, щоби кожна фраза звучала чітко і виразно.
Після поранення на Донбасі боєць 59-ї бригади проходить реабілітацію у госпіталі та готується до операції – у нього травма ноги.
Доєднатися до репетицій у театрі йому порадив побратим, який теж лікується у Кропивницькому. Хлопець каже, що раніше театр не відвідував, але одразу захопився його атмосферою.
Це як заспокійливе для нас. Тут можеш трохи переключитися на щось інше. Не думати про війну. Переключаємося помаленьку, але все одно, думками лишаємося там. Травму я отримав під час бою, суглобу прийшов кінець. Був вибух і ударною хвилею мене викинуло у повітря. Коли приземлявся, то зрозумів, що мені треба приземлитися, закривши собі лице. Я закрив лице, а удар прийшовся на ноги, – згадує він.
Михайло розповідає, що прийшов до тями вже на позиції. Після травми примудрився надавати медичну допомогу побратимам. З позиції в першу чергу евакуювали поранених, у бійця вогнепального поранення не було, тож він залишився.
Трохи довелося попереживати, бо коли лишаєшся на самоті, то в думках починаєш все пролистувати... Але ми все витримали, дали відсіч ворогу, щоб зайшла група і закріпилася. Тоді вже евакуйовували мене. Коли воно все вибухає, ти пересідаєш з машини в машину, коли відстрілюєшся…Коли ще з ворогом не стикався і ти стикаєшся з ним лице в лице, в тебе немає вибору – або ти, або тебе…Це все робиться машинально. Театр – це класно, це допомагає психологічно, допомагає угамувати ту біль, яку ти пережив там.
27-річний Сергій Шевченко служив у частині на Житомирщині водієм-санітаром. Був і в зоні бойових дій. Але травму отримав під час аварії і нині пересувається на візку. Реабілітацію чоловік проходить щороку від одного до семи місяців. Для нього, як і для інших військових, гра у театрі – новий досвід. Він розповідає, що запрошення спробувати себе на сцені отримав під час реабілітації у шпиталі.
Психологиня наша запропонувала. Я одразу сказав, що поїдемо, не вагався. Подобається. Дівчата подобаються – файні. Хлопці сюди теж приходять військові, які хочуть трошки розрядити свою душу, поміняти обстановку, то вони, коли виходять, кажуть: "Це кайф".
Під час репетицій захисники перевтілюються у справжніх акторів. Працюють над текстами, жестикуляцією, тренують дикцію. Краще вжитися у роль їм допомагають професійні акторки театру ім. Марка Кропивницького.
Для нас це теж перша така робота, така співпраця, вона є дуже цікавою і корисною і для нас, і для хлопців. Я думаю, що найбільшою користю є можливість комунікації хлопців, зміна локації і це гарна можливість просто знайти нових друзів і зануритися у звичайне буденне спілкування, – говорить Олена Синявська.
Ви знаєте, на мою думку, вони зовсім нічим не відрізняються від нас. Ми їх доповнюємо, а вони нас доповнюють. Ми зустріли їх з усмішкою, так само, як вони нас зустріли з усмішкою. І ми продовжуємо співпрацю також з усмішкою і будемо сподіватися, що це не остання наша співпраця, – зазначає Інна Вдовиченко.
Гра у театрі – це своєрідна психологічна реабілітація і для військових-акторів, і для їхніх побратимів-глядачів, – каже асистент фізичного терапевта Андрій Касьяненко. Для них важливо відчувати єдність з суспільством, отримувати позитивні емоції.
Для тих, хто виступає, для тих, хто буде дивитися – військових – це як спосіб відволіктися від своїх думок. Вони проживають через себе роль, вони беруть на себе відповідальність, вони пробують щось нове і відволікаються на це.
Координаторка проєкту "Мистецтво лікує" Олена Горбунова розповідає, що ідею залучати військових до репетицій та гри на сцені запропонували театралам у ГО "Кропивницька мистецька майстерня". Ті з радістю взялися за цю справу. Розпочати вирішили з п’єси Марка Кропивницького "Дай серцю волю, заведе в неволю". Це перша п’єса, яку він написав. Вона про кохання, війну та має щасливий кінець. Надалі у театрі планують працювати й над іншими творами.
Це класична українська п’єса, де присутня драма, де присутнє кохання, де присутні позитивні ліричні герої і протилежні. В цій п’єсі головні герої все ж таки одружуються. На відміну від інших українських п’єс, де, зазвичай, відбуваються сумні події і закохані розлучаються.
Цього разу участь у театральній постановці взяли четверо військових-акторів. Готувалися до прем'єри близько місяця. Нині один з них повернувся на службу. Тож виступ у шпиталі, який планували наступним, поки довелося відкласти.
Долучатися до реабілітації у театрі запрошують всіх охочих захисників і захисниць.
Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
Читайте також: Для ветеранів та цивільних: як на Кіровоградщині створюють мережу реабілітаційних центрів
Головне сьогодні
