10 червня 2023, 09:40
Вчора, 9 червня, у бомбосховищі у середмісті Кропивницького відбулася презентація проєкту "Баба Єлька. Мода", передає Точка доступу.
У найстрашніші дні нашої історії, коли РФ намагається переконати нас, що ми не маємо права на існування, ми вирішили презентувати проєкт "Баба Єлька. Мода". Проєкт, присвячений відновленню ідентичності жителів Кіровоградської області, – сказала голова ГО "Баба Єлька" Інна Тільнова.
Вона додала, що "Баба Єлька. Мода" – це намагання учасників команди боротися із образом українця, сформованого радянською пропагандою. До прикладу, це такий чоловік у шароварах, може, напідпитку, простакуватий, смішний, у брилі. Це жінка старшого віку у вінку, плахті, з качалкою, руки в боки.
І ці образи, на жаль, продукувалися, і продукуються, і фонтанують, і процвітають на сценах сільських будинків культури, інколи за підтримки мінкультів і департаментів, центрів народної творчості. І найстрашніше, що наші діти дивляться на це і думають, що так і треба. Що оці плахти й шаровари – це образ українця і це традиційний одяг. Ми насмілилися показати, що це не так.
Традиційний український одяг, розповіла вона, волонтери вивчали не по книжках, а під час 92-х експедицій у 101 село Кіровоградської області.
Цей проєкт почався із села Івангород Олександрівського району. Там активісти побачили Мотрю, Гапку та Ярину на світлині 1927 року. Це були красиві, ошатні, шляхетні пані. У золоті, шкіряних чоботах, красивому одязі.
Певна, що в 30-х років хтось із них обміняв цей одяг на стакан пшона. Так як це зробила мати Галини Вовченко із села Несваткове Олександрівського та інші наші земляки. Ми ці свідчення зафіксували і передали в інститут фольклористики. Це ще й свідчення того, як нас намагалися знищити і як знищують зараз. Але люблю фразу про те, що вони хотіли нас закопати, але виявилося, що ми – насіння. Отже, продовжуємо проростати, – каже Інна Тільнова.
Перше вбрання, яке відтворили активісти, була юпка – верхній одяг із рукавами. Пошили її за зразком старовинної юпки, пошитої у 1800-ті роки. Згодом були речі, які зберігаються у фондах обласного краєзнавчого музею – синя картата спідниця, квітчаста керсетка та свитка. Після цього відшивали одяг, який побачили на старих фотографіях.
Звісно, найцікавіше, найцінніше – спогади бабів, адже вони говорять про кольори, про контексти, де брали тканину…Сьогодні не буде дефіле, це лише початок. Але цей одяг вже носять в Австралії, Чикаго, Техасі, Брюселі, Гаазі, Гданську, Варшаві, Черкаській області, Кропивницькому, Києві, Львові. Але ми хочемо, щоб більше його носили у нас, адже ми шиємо одяг, притаманний жителям Кіровоградщини у кінці 20-го століття.
Під час презентації команда проєкту показала промо-відео, зняте режисеркою Катериною Мурованою.
Участь у зйомках взяли пересічні кропивничани, а не професійні актори. Це художниця, журналістка, фотографка Мирослава Липа, поетеса Надія Гармазій, викладачка ЕТІ ім.Р. Ельворті Тетяна Жолонко, а також її доньки Анна та Марія, засновник Творчої майстерні "Будяк Кучерявий", виконавчий директор БФ "ЛЖВ" Костянтин Данильченко.
Автором саундтреку до пісні став гурт YELKA (спів – Світлана Буланова, композитор – Максим Величко). Пісню "Ненько ж моя рідна" записали під час експедиції у село Розумівка у грудні 2018 року від Насті Павлівни Зеленько.
У відео використали справжні старовинні речі, які насправді носили жителі Кіровоградщини наприкінці позаминулого – на початку минулого століття. Це керсетка, очіпок, сорочки із фондів обласного краєзнавчого музею, які у кадрі з’являються на початку. Далі можна побачити інтерпретацію командою старовинної моди – репліки на ці речі, створені сучасними майстрами.
Читайте також: Хочу хустку більше сумну, ніж веселу – туга за Україною: майстер із Кропивницького створює унікальні хустки
Головне сьогодні
