Випікали хліб під обстрілами: переселенці з Харкова відкрили у Кропивницькому дві пекарні (ФОТО)

Під обстрілами випікали хліб у Харкові. З міста поїхали, коли ворожі снаряди дісталися їхнього дому та пекарні. Нині родина Нікуліних – власники трьох харківських пекарень – осіли у Кропивницькому. Тепер розвивають сімейну справу на Кіровоградщині. Наші журналісти куштували хліб за рецептом харків’ян. 

Люди стояли в черзі, холодно було, були обстріли. Хліб тяжко було випікати, бо весь час були перепади напруги. Було так, що народ говорив: "Дайте нам хліб, ми вже вдома його допечемо", – страшно ж було і стояти в чергах людям. Хліб давали, навіть, в пакети не могли покласти, люди за пазуху отак брали і бігли вже додому.

Наталя Нікуліна згадує, як працювалося в Харкові у перші дні повномасштабної війни. У місті, яке щодня нищать росіяни, у родини три пекарні. Останню не встигли запустити через повномасштабне вторгнення росії в Україну. Через воєнні дії нині працює лише одна. Роботу закладу курує їхня родичка Лариса. Жінка навідріз відмовилася виїжджати. До слова, хліб та хлібобулочні вироби харків’яни печуть за її рецептами.

У мене тітка взагалі пекар за освітою, робота в неї така. Я коли був маленький, ми сиділи за столом в гостях і говорили завжди, що, коли я  виросту, то ми відкриємо пекарню, вона буде пекти, а я буду продавати. І якось так і склалося, насправді, – розповідає Владислав Нікулін.

І сосиски, і піци в нас, і всілякі солодощі і з полуницею, і з маком… Дуже багато продукції, вибір великий, все дуже смачне. Ціни – від 15 і до 60 гривень, – показує асортимент його мати Наталя.

Попри воєнні дії Нікуліни до останнього працювали у Харкові та роздавали хліб нужденним. Родина лишалася у місті, поки ворожі снаряди не дісталися їхнього дому та одної з пекарень. 

Після цього вирішили евакуюватися у Кропивницький. Тут Влад із дружиною та батьками відкрили дві пекарні. Обладнання перевезли на пошкодженій обстрілами автівці. 

Кажуть, жодних бюрократичних перепон щодо розвитку бізнесу не виникало.

Такого нічого не було, навпаки, якась підтримка велика в місті відчувається. По-перше, люди, коли дізнавалися, що ми переселенці і приїхали сюди працювати, то намагалися якось допомогти. Господарі приміщення, яке ми перше взяли, сказали, ремонт, давайте, друзі, ми вам зробимо. Коли були проблеми з сіллю, нам привези мішок солі, друзі, тепер вже, запросили збирати безкоштовно вишню, щоб класти у випічку.

У двох пекарнях у Кропивницькому працюють восьмеро людей. Це місцеві жителі та харків’яни. До роботи з тістом підходять лише з добрими думками. Інакше хліб не вдасться – каже кропивничанка Інна.

Ми між собою розмовляємо, сміємося, якісь історії розказуємо, поганого настрою тут немає.

Після нашої перемоги підприємці хочуть повернутися додому, але бізнес у Кропивницькому згортати не планують. Кажуть, в обласному центрі ця ніша не заповнена, тож продукція користується попитом.